30 травня у німецькому Бад-Емcі для того, щоби відзначити 150 років з дня підписання Емського указу, зібралися політики, науковці, студенти та громадські діячі з України, Німеччини, Авcтрії, Швейцарії, та Бельгії на захід "Майбутнє належить cвободі - і вона промовляє українською!". Кореспондент DW відвідав захід і дізнався про оцінки цього історичного документа в контексті сьогоднішньої війни Росії проти України.

Емський указ в українській історичній пам'яті

Мабуть, було би перебільшенням стверджувати, що політика звершується на курортах. А втім, і у світовій, і в українській історії міста відпочинку, як-от бельгійський Спа або австрійський Бад-Ішль, відіграли помітну роль. Та жоден інший курорт не закріпився в українській національній пам'яті так, як німецький Бад-Емс.

Саме тут, у місті відпочинку монарших еліт, у 1876 році російський самодержець Олександр ІІ підписав таємний Емський указ, який майже повністю забороняв український книгодрук, ввезення книжок українською з-за кордону та накладав драконівські обмеження на українську культуру в усіх її проявах. Указ став продовженням попереднього "Валуєвського циркуляра", за яким "окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може".

Царська влада не приховувала, що заборона того, чого ніби й "бути не може", має глибші причини - запобігти, як йшлося в одному з царських документів, "можливості відділення, хоча б і в далекій будуччині, України від Росії".

Як зазначив у виступі на заході професор-славіст з університету Відня Міхаель Мозер (Michael Moser), у час, коли інші європейські мови розвивалися до рівня літературних стандартів, "у 1876 році посеред прекрасного Бад-Емсу було зроблено все, щоб припинити, задушити розвиток української мови".

Заборони стали панічною реакцією імперії на польське повстання, діяльність Кирило-Мефодіївського братства та страхом перед виходом у маси українофільських ідей.

"Українство вважалося варіантом російськості та загрозою державній і культурній єдності царської імперії", - пояснив у своєму виступі відомий німецький історик, професор-емерит університету Кельна Ґергард Сімон (Gerhard Simon).

І все ж, чому сьогодні Емський указ сприймається багатьма не лише як символ культурних репресій, але й як символ поразки російського імперіалізму?

Український театр здолав Емський указ

В українській історіографії перші роки після виходу указу відомі як "мертві роки" - припиняється випуск газети "Київський телеграф", а інтелектуали, серед яких і публіцист Михайло Драгоманов, емігрують на Захід.

Та такі настрої тривають недовго: після вбивства "народниками" царя Олександра ІІ у 1881 році перед українцями відкривається унікальне вікно можливостей: поки влада у Петербурзі перебуває у сум'ятті, один з лідерів української громади Павло Житецький закликає відроджувати українську культуру через театральну сцену. 

Саме так і чинить драматург Марко Кропивницький. Вже за лічені місяці після вбивства царя, він кидає прямий виклик владі й створює у тодішньому Єлисаветграді, місті, яке сьогодні назване на його честь, перший професійний український театр із зірковим складом - Марією Заньковецькою, Іваном Карпенком-Карим, Михайлом Старицьким та іншими.

Хоча формально указ діяв до 1905 року, датою перемоги над ним вважають 27 жовтня 1882 року, коли "Товариство українських артистів під орудою Кропивницького" з аншлагом ставить у Єлисаветграді прем'єру "Наталки-Полтавки" Івана Котляревського. 

"Театр справді відіграв унікальну роль у розвитку української культури XIX століття", - пояснив в інтерв'ю DW історик Сімон. За його словами, переростаючи у професійне мистецтво, театр надалі зберігав свій міцний зв'язок із народними витоками. "І саме через доступність, живі образи та мову став тим культурним містком, який об'єднав суспільство, давши потужний поштовх для збереження й розвитку української культури в часи серйозних обмежень."

"Все інтелектуальне середовище було таким, що публіка переважно збиралася там, де говорили українською", - коментує для DW Міхаель Мозер.

Саме у ці "післяемські" роки творчість бурлить, на світ з'являється "золота класика" української драматургії, як "Суєта" та "За двома зайцями", де з гумором обігруються теми культурної асиміляції. 1880-і стають і часом появи нових літературних імен - Лесі Українки, Михайла Коцюбинського та інших.

Тож, за іронією долі, саме репресії Російської імперії, каже Сімон, стали справжнім "двигуном українського націєтворення".

Росія сьогодні наступає на ті ж граблі

Та було б наївним вважати, що із фіаско Емського указу Росія полишила спроби придушення української мови й культури. За 150 років, що минули відтоді, дослідники нарахували десятки спроб обмеження українського слова: заступник держсекретаря уряду України Ростислав Огризко у своєму відеозверненні до учасників зустрічі у Бад-Емсі говорив про 130 різних указів і постанов.

І сьогодні путінський режим, керуючись тими ж царськими наративами про "історичну єдність росіян і українців", свою брутальну війну проти України супроводжує наступом на українську мову, культуру та ідентичність на окупованих територіях. У самій путінській Росії за виконання української пісні сьогодні можуть запроторити до буцегарні.

Саме тому, говорили багато учасників зустрічі у Бад-Емсі, знання історії й контексту появи Емського указу критично необхідне для розуміння подій нашої сучасності. "Емський указ - це не історія, - сказала DW Ірина Шмиліховська з української громади Кельна. - Ми досі боремося за те, щоб говорити українською, щоб читати книжки українською, щоб не знищувалася культура".

Брутальність російської війни показував через свої знімки з фронту німецький фотограф Тіль Маєр (Till Mayer), який документує її з 2017 року.

Росія вкотре наступає на ті самі граблі, що й 150 років тому, говорили інші учасники зустрічі. "Вони (Росія. - Ред.) отримають лише зміцнення української ідентичності, лише зміцнення українського народу, - сказала у бесіді з DW відома діячка діаспори, заступниця голови Об'єднання українок Німеччини Надія Галабурда. - В підсумку це вже двічі закінчувалося розпадом Російської імперії. Можливо, що утретє це станеться".

Там, де забороняли українську культуру, сьогодні лунає українська музика

Все ж, у Бад-Емсі цього дня вшановували не царя, а українську культуру.

Співорганізаторка заходу, голова Аcоціації українcьких cтудентів та докторантів універcитету Кельна Уляна Деркач бачить глибокий символізм у тому, що на місці, де 150 років тому забороняли українську мову та ідентичність, нині лунає музика Миколи Лисенка та Віктора Косенка.

"Чи міг цар взагалі подумати 150 років тому, що українська культура фактично увійде в цей зал, в цю будівлю і буде лунати українська мова, українська музика і ці фантастичні строї, які чудом збереглися взагалі в Україні, приїдуть до Німеччини і зайдуть в цю будівлю?", - сказала Деркач DW, коли українська молодь виходила на дефіляду в унікальних старовинних українських вишитих сорочках.

Мабуть ,ще менше російський цар, підписуючи свій указ на німецькому курорті, міг уявити те, що через 150 років потому українську мову із задоволенням вивчатиме німецька молодь.

За даними Центрального статистичного бюро Німеччини, сьогодні понад 1250 студентів вивчають славістику, у тому числі й українську мову. Курси української у Німеччині останніми роками значно розширились.

Один з таких студентів - Яспер Меденвальд (Jasper Medenwald). Він написав дипломну роботу про наративи російської пропаганди і зараз вивчає українську мову. У розмові з DW молодий чоловік розповів, що йому важливо було побувати в Бад-Емсі, щоби підтримати українців. "Сьогодні на заході ми побачили, як розквітає українська культура, якою різноманітною є музика, література, а особливо - мова, - сказав він. - Не вийде придушувати Україну та її мову, тому що вона завжди знайде свій шлях".

Бад-Емс зміцнює солідарність з Україною

Свою солідарність з Україною демонструє і міська влада Бад-Емсу, серед гостей якого донедавна домінувала російська мова, і де 2005 року з'явилося погруддя царя Олександра ІІ. 

Через указ за цим мальовничим містом серед багатьох українців колись закріпилася дурна слава, а у багатьох приїжджих воно асоціювалося зі спадщиною російського імперіалізму. Але часи змінюються.

Тепер же, як запевнив в інтерв'ю DW перший заступник голови Бад-Емсу Франк Акерманн (Frank Ackermann), міська управа сприятиме відновленню пам'ятної таблички українців на будівлі, де підписувався указ, і яка зникла після пожежі кілька років тому.

А ще там готові подумати над ідеєю стати "містом-побратимом" для якогось з українських міст, наприклад, для Кропивницького, якщо така ініціатива отримає конкретне продовження, сказав Акерманн.