Рано ввечері 13 лютого 1945 року з авіабази на півдні Англії піднялися в небо 244 бомбардувальники і дев”ять винищувачів. Всі вони належали до 5-ї флотилії бомбардувальників Королівських військово-повітряних сил.

О 21 годині 39 хвилин у Дрездені залунали сирени повітряної тривоги. Через двадцять хвилин по тому на стадіон, що трохи в бік від центру міста, почали падати бомби. Це було перше бомбардування, яке тривало майже годину. Бомби падали так щільно, що запалав увесь історичний центр. Згадує колишній німецький солдат:

”Поміж розбитих трамвайних вагонів я побачив перших убитих. Деякі тіла обвуглилися, інших вогонь зачепив тільки трохи, але вони задихнулися від диму. Жінки, діти,чоловіки – всіх застигла страшна смерть”.

Між першою і другою годинами ночі почалося друге бомбардування. Цього разу Дрезден бомбардували понад півтисячі літаків. За ці перші дві хвилі на Дрезден було скинуто 650 тисяч запалювальних бомб, 529 повітряних мін і 1800 вибухових бомб.

Перші дві хвилі бомбардування повністю знищили густонаселену історичну частину Дрездена. Згоріли вщент та були зруйновані житлові будинки, церкви, адміністративні приміщення та музеї. Натомість військова частина міста, промислові райони та аеродром із казармами майже не постраждали. Тому наступного дня опівдень бомбардувальники прийшли знову, цього разу – американські. Третій наліт тривав десять хвилин і був спрямований передусім на об”єкти інфраструктури.

Трагічна доля Дрездена залишається одним із символів тотальної війни, яка на початку 1945 року повернулася туди, звідки почалася – в нацистську Німеччину. Громадська дискусія про військові та моральні аспекти того бомбардування триває сьогодні не тільки в сучасній ФРН, а й у Великобританії. Адже саме англійські літаки скинули в ніч із 13 на 14 лютого перші бомби на Дрезден. Британський історик Фредрік Тейлор давно досліджує тему бомбардувань під час Другої світової війни. Він говорив з колишніми безпосередніми учасниками акції проти Дрездена, пілотами Королівських військово-повітряних сил, працював з документами в архівах. Тейлор категорично заперечує, що Дрезден від самого початку був у ”чорному списку” британського командування:

”Спочатку великий авіаналіт планувався тільки на Берлін, щоб перекрити потік техніки й сили на Схід. Але потім вирішили, що з Берліном буде складно й треба розглянути можливість бомбардування інших міст. У списку зв”явилися Дрезден, Лейпціг та Хемніц. Тобто не тільки Дрезден, були й інші. Неправда, що Дрезден завжди був ”під прицілом”.

Як каже історик Тейлор, бомбардування Дрездена та інших міст у центральній Німеччині мало в першу чергу допомогти Червоній армії, що наступала зі Сходу. Дрезден, і це підтверджують різні джерела, був не тільки важливим залізничним вузлом, там вироблялася й необхідна для фронту продукція. Про це часто забувають, нарікає Тейлор:

”Треба сказати, що це не було причиною бомбардування саме в той момент. Британці й американці зробили це, бо хотіли зруйнувати військові та транспортні об”єкти. Тобто ситуація була така ж сама, як і в Хемніці. А ще один додатковий аспект – це біженці.”

Навіть сьогодні ніхто не знає точного числа загиблих. Офіційна цифра – 35 тисяч.

Причина трагедії Дрездена, веде далі Тейлор, полягає в збігу обставин. По-перше, була дуже сприятлива для нальоту погода. По-друге, великі підрозділи протиповітряної оборони залишили місто, хоча англійці цього не знали. По-третє, місцеві власті не подбали належним чином про захист населення, а попердження надійшло запізно.

Натомість британські стратеги свідомо взяли до уваги той факт, що в лютому 1945 року в Дрездені було повно біженців. Інфраструктура міста й так була на грані розваду. Тодішній командувач підрозділами британських бомбардувальників Артур Гарріс планував завдати удару саме по історичному центру Дрездена, прагнучи успіху після серії невдалих бомбардувань у Берліні, розповідає далі Тейлор:

”Звичайно, вони все це продумали і врахували. Можна сказати, що це був абсолютно беззастережний стиль ведення війни. Вони розраховували на те, щоб посіяти хаос і смерть серед біженців, і таким чином паралізувати траспортні шляхи. Це було частиною стратегії.”

Британський історик не погоджується з тими, хто сумнівається в ефективності бомбардування Дрездена. Наприклад, деякі німецькі вчені вважають, що британсько-американська акція не вплинула суттєво на хід війни. Фредрік Тейлор заперечує:

”За короткий час авіаудари союзників значно послабили ”третій рейх.” Вони були беззастережними, багато невинних людей втратили своє життя, але нальоти не залишилися без наслідків.”

Як би там не було, авіанальоти врятували життя останніх 175 дрезденських євреїв. Зранку 13 лютого було видано накази про їхню депортацію, але в суматосі бомбардування багатьом вдалося втекти. Серед уцілілих була й родина Гайнца Йоахіма Аріса, який сьогодні очолює спільку єврейських громад у федеральній землі Саксонія:

”Я народився в Дрездені й бачив крах цього міста. Безкінечне страждання багатьох невинних людей – все це жахливо. Але ці події слід сприймати в контексті причин і наслідків.”

9 листопада 1938 року горіла дрезденська синагога, а через шість років – все місто. Тому, каже Гайнц Йоахім Аріс, пекло Дрездена було частиною жахливої війни, так само як і Роттердам, Ковентрі та Ленінград.

Після війни німці з великою енергією відбудовували своє місто. Символом нового Дрездена стала реставрована церква Фрауенкірхе. Майже 50 років церковні руїни були згадкою про руйнування й смерть. Після об”єднання Німеччини церкву почали реставрувати на гроші з численних пожертв. Кошти надходили й з міста-побратима Дрездена – англійського Ковентрі. Хрест на Фрауенкірхе встановлено на кошти британського фонду ”Дрезден траст”, а відлив його син колишнього пілота-бомбардувальника.

Німці дуже пишаються реставрованою Фрауенкірхе, але сьогодні ця позитивна подія відійшла на другий план. Сьогодні Дрезден і Саксонія знову в центрі гострої політичної дискусії як у самій Німеччині, так і далеко поза її межами. Саме в Дрездені, у земельному парламенті Саксонії, сидять праві екстремісти. Їхня партія – Націонал-демократична партія Німеччини (НДПН) – перемогла на минулорічних виборах і тепер має власну фракцію. Спочатку німецьке суспільство було шоковане, намагаючись знайти пояснення тому, що сталося. Потім пристрасті трохи вляглися, але віднедавна спалахнули з новою силою.

Приводом став виступ депутата від НДПН у саксонському парламенті, під час якого він назвав бомбардування Дрездена ”бомбен-голокост”, порівнявши дії союзників із знищенням євреїв нацистами.

Такі заяви миттєво підняли хвилю суспільної критики, яка триває досі. Політики з різних партій знову поставили питання про спробу заборонити правоекстремістську партію як таку, що ворожо ставиться до конституції. Кілька років тому така спроба вже була, але результату не дала.

Між тим у неділю неонацисти загрожують затьмарити офіційні урочистості на згадку 60-ї річниці бомбардування Дрездена. Націонал-демократична партія та інші правоектремістські об”єднання проведуть у столиці Саксонії свою демонстрацію. Очікується, що до Дрездена з”їдуться неонацисти й скінхеди з усієї Німеччини та деяких інших країн.

Втім громадськість не збирається спокійно дивитися на марш правоекстремістів. Політичні партії, профспілки та інші об”єднання проведуть акції, на яких закликатимуть до замирення й толерантності під гаслом: ”Не дамо перекрутити історію!”