У перемогу Олександра Лукашенка на виборах президента Білорусі улітку 1994 року ще за кілька тижнів до них не вірили ні політики, ані аналітики. Проте більш ніж 80 відсотків громадян країни, які прийшли до виборчих дільниць, спростували прогнози експертів. Але навіть прихильники нового, тоді 39-річного лідера країни не вірили, що він зможе утриматись при владі так довго. І мало хто думав про те, що на Заході його назвуть "останнім диктатором Європи".

Початок політичної кар'єри

Директора радгоспу Олександра Лукашенка було обрано депутатом Верховної Ради Білорусі під час перших демократичних виборів у 1990 році. У парламенті він то тримався разом із комуністами, то намагався долучитися до націоналістів з Білоруського народного фронту. По-справжньому ж Лукашенко знайшов себе у якості керівника тимчасової комісії парламенту по боротьбі з корупцією.

На хвилі цієї боротьби, часто виступаючи на сесіях Верховної Ради із гнівними промовами на адресу колишньої партійної номенклатури КПБ-КПРС, яка складала основу білоруського уряду на чолі з прем'єром В'ячеславом Кебичем, Лукашенко заробив собі популярність в народі. На думку експертів, його перемога на виборах стала наслідком протестного голосування білорусів, втомлених від засилля комуністів у владі, гіперінфляції та інших економічних негараздів.

Сила російської допомоги…

В чому ж полягає секрет політичного довголіття Лукашенка? За словами політолога Олександра Класковського, це й популізм глави держави, і недостатньо високий рівень запитів білоруського електорату. Відносно стабільний добробут, хоча й доволі жалюгідний за західноєвропейськими стандартами, влаштовує більшість жителів країни. "Це гарантована зайнятість, рімейк радянського життя, коли не треба докладати великих зусиль та багато думати", - пояснив Класковський в інтерв'ю DW. Але головною зарукою успіху Лукашенка він назвав величезну фінансову підтримку з боку Москви.

За оцінками білоруських експертів, ця допомога у вигляді прямих або непрямих дотацій - низьких цін на енергоносії, преференцій у торгівлі і таке інше - складає до 10 мільярдів доларів на рік. Після підписання угоди про створення Євразійського економічного союзу Мінськ розраховує вже у 2015 році ще принаймні на 1,5 мільярда доларів від експортних мит на нафтопродукти, а потім узагалі планує залишати собі весь обсяг такого мита (3-4 мільярди доларів на рік). Ці гроші Білорусь нині перераховує до Москви, яка й постачає нафту для переробки на білоруських НПЗ.

На думку експерта аналітичного центру "Стратегія" Валерія Карбалевича, без фінансової, економічної, політичної та військової допомоги з боку Росії нинішня білоруська модель не змогла би існувати. "Окрім того, репресії та навіть ліквідація недогодних, унаслідок яких багато активних людей просто поїхали з Білорусі", - підкреслив співрозмовник.

… і страху

Перший очільник незалежної Білорусі Станіслав Шушкевич нагадує, що протягом перших двох років правління Лукашенка відбулося згортання демократії: "Спочатку було монополізовано ЗМІ, потім фактично ліквідовано місцеве самоуправління і таке інше. Склалася система "я - начальник, ти - дурень", яка діє по цей час".

Суддя першого складу Конституційного суду незалежної Білорусі Михайло Пастухов зазначає, що теперішня державна система у країні базується на страхові. "Є ще й момент звикання, коли з огляду на ментальність білоруси побоюються, що може стати гірше, якщо до влади у країні прийде хтось інший. Але основа нинішньої білоруської влади - страх, коли людям намагаються показати, що вияв будь-якого їхнього невдоволення буде жорстоко покараний", - зазначає Пастухов.

Підтримка суспільства та українська криза

Хай там як, а Лукашенко має підтримку більшості населення Білорусі, вказує Валерій Карбалевич. За даними соцопитувань, більш ніж половина жителів країни почувають себе у тій моделі, що склалася нині, психологічно і навіть економічно достатньо комфортно.

Водночас, каже експерт, як білоруське керівництво, так і білоруську владу налякав українсько-російський конфлікт. Лукашенко бачить загрозу, яка йде з боку Росії, та приміряє ситуацію до себе. Разом з тим українська криза дала Лукашенкові до рук нового козиря для зміцнення своєї влади. Суспільство налякане змінами, воно вважає, що опозиція і зміна влади призведуть до хаосу, анархії і навіть до війни. "Тому Лукашенко вже сформулював своє гасло на президентську кампанію 2015 року: або я і збереження стабільності, або зміни та хаос за українським варіантом. І ця ідея працює на існуючу модель", - впевнений аналітик.

Політична гойдалка

На думку Станіслава Шушкевича, білоруський президент потрапив "до надто суворої залежності" від президента Росії й буде виконувати будь-яку забаганку Путіна. Мова йде не лише про багатомільярдну допомогу Москви, а ще й про те, що левова частка білоруського експорту йде виключно до Росії. Олександр Класковський виключає зближення Лукашенка з Заходом, "оскільки офіційний білоруський лідер не готовий до реформ".

"З цієї ж причини обмежені й можливості фінансування від МВФ. Але білоруське керівництво буде намагатися розгойдати цього маятника знов, позаяк залежність від Москви стає загрозливою вже й для режиму Лукашенка", - вважає політолог. Маятником Класковський називає політичний курс Лукашенка, спрямований то на буцімто зближення з ЄС, то на союз із Росією. Лише у поточному році Білорусь повинна виплатити кредиторам більш ніж три мільярди доларів. А зовнішнє фінансування поки що можливе лише з боку Кремля.