Цей майже триметровий орел був встановлений на кормі німецького крейсера "Адмірал граф Шпеє", затопленого в 1939 році біля узбережжя Уругваю.
Реклама
У червні увагу ЗМІ в Уругваї та Німеччині знову привернули дискусії про 350-кілограмового нацистського бронзового орла зі свастикою, що був встановлений на кормі важкого крейсера "третього рейху" - "Адмірал граф Шпеє" ("Admiral Graf Spee"). Цей військовий корабель зазнав ушкоджень під час однієї з перших великих морських битв Другої світової війни у 1939 році і незабаром був затоплений командою неподалік уругвайського міста Монтевідео в затоці Ла-Плата.
Орла було піднято з дна ще 2006 року приватною фірмою, яка мала намір продати цей та інші об'єкти, знайдені на місці затоплення крейсера. Проте уряд Уругваю перешкодив цим планам через побоювання, що проблемний артефакт потрапить до рук неонацистів.
Компанія намагалася оскаржити це рішення в суді, спочатку досягла позитивного результату, але відтак вища інстанція підтримала позицію влади, після чого бронзова фігура офіційно перейшла у власність держави.
У 2010 році орла використовували як експонат виставки, присвяченої історії "Адмірала графа Шпеє", у підготовці якої брали участь німецькі науковці. Влада Німеччини тоді особливо наголосила на важливості роз'яснення історичного контексту під час демонстрації предметів такого штибу - символів нацистської диктатури.
Як повідомляє інформагентство dpa, у середині червня 2023 року президент Уругваю Луїс Альберт Лакальє Поу оголосив про плани розплавити фігуру, а потім використати бронзу для створення скульптури, що зображує голуба миру. Проєкт має здійснити відомий уругвайський художник Пабло Атчугаррі.
Проте вже за кілька днів глава держави повідомив, що змушений відмовитися від цього плану через різку критику з боку громадськості та членів урядової коаліції, які виступили проти знищення історичного артефакту.
Будівництво важкого крейсера "Адмірал граф Шпеє" на верфі у Вільгельмсгафені розпочали ще за часів Веймарської республіки в 1932 році, на воду його спустили через кілька років уже в "третьому рейху". До передачі флоту лінкора "Бісмарк" ("Bismarck") у 1939 році він був найпотужнішим німецьким військовим кораблем.
Ще до нападу нацистської Німеччини на Польщу крейсер відправили для патрулювання в південну частину Атлантики, де разом з іншими кораблями крігсмарине відразу після розв'язання війни він почав рейдерські дії - атакував британські трансатлантичні конвої.
За кілька місяців "Адмірал граф Шпеє" потопив загалом 11 торгових судів противника, які перевозили стратегічні вантажі з Південної Америки до Великобританії.
Затоплення крейсера та доля команди
У середині грудня 1939 року відбувся бій поблизу Ла-Плати, в якому брали участь британські важкий крейсер "Екстер" та легкі крейсери "Аякс" та "Ахіллес". В результаті цієї битви "Адмірал граф Шпеє" зазнав легких пошкоджень, але потребував ремонту, поповнення запасів та боєприпасів, для чого попрямував до порту Монтевідео.
Однак влада Уругваю дозволила лише 72-годинну стоянку - відповідно до чинних міжнародних правил. Цього було замало. Тоді британська розвідка успішно поширила в місті хибні чутки про те, що на виході із затоки "Адмірала графа Шпеє" очікує потужна ескадра супротивника.
Капітан цур зеє Ганс Ланґсдорфф (Hans Langsdorff) повідомив про це в Берлін і попросив дозвіл затопити корабель, щоб він не дістався англійцям. Командування "третього рейху" схвалило запит, після чого крейсер залишив порт і був затоплений командою неподалік Монтевідео в районі курорту Пунта-дель-Есте, але вже в міжнародній акваторії.
Глибина в цьому місці була невелика, тому корабель спочатку пішов під воду не повністю. Пізніше, до першого сильного шторму, британські військові зняли деяке обладнання та озброєння з "Адмірала графа Шпеє", після чого його було частково розібрано на металобрухт.
Команда, що залишила крейсер перед затопленням, була інтернована в Уругваї та Аргентині. Капітан Ганс Ланґсдорф за кілька днів вчинив самогубство у Буенос-Айресі.
Відомі й невідомі герої: учасники замахів на Гітлера та члени руху опору
Їх було вкрай мало, але вони були - люди, котрі ризикували власним життям у боротьбі проти націонал-соціалізму. DW пропонує познайомитися з деякими з них.
Фото: picture-alliance/akg-images
Замах на Гітлера 20 липня 1944 року
Рівно 75 років тому в головній штаб-квартирі Гітлера "Вовче лігво", розташованій у тодішній Східній Пруссії, вибухнула бомба, котра мала вбити Адольфа Гітлера. Замах провалився. Гітлер вижив. Вже через кілька днів після спроби вбивства диктатора, учасників замаху стратили.
Фото: picture-alliance/akg-images
Людина, яка стояла за замахом на Гітлера
Головним учасником замаху 20 липня 1944 року був Клаус Шенк фон Штауффенберґ. Ще 1942 року Штауффенберґ, який служив офіцером, зрозумів, що в Другій світовій війні нацистам не перемогти. Щоб врятувати Німеччину від майбутньої катастрофи, він разом з іншими офіцерами вермахту вирішив повалити гітлерівський режим.
Фото: picture-alliance/akg-images
Група Крайзау
Метою членів "Групи Крайзау" була докорінна політична реформа Німеччини. Провідними фігурами в цьому русі були Гельмут Джеймс фон Мольтке і Петер Йорк фон Вартенбурґ (на фото). 1944 року дехто з членів групи приєднався до спроби замаху на Гітлера, проведеного 20 липня. Згодом їх засудили до страти.
Фото: picture-alliance/akg-images
Ганс і Софі Шолль
Починаючи з 1942 року група мюнхенських студентів, очолювана Гансом та Софією Шолль, котрі були братом і сестрою, намагалася чинити опір нацистам. Називали вони себе "Біла троянда". Члени групи опору поширювали тисячі листівок, що засуджували злочини нацистів. У лютому 1943 року Софі та Ганса Шолль викрило гестапо, а згодом їх засудили до страти.
Фото: picture-alliance/dpa
Спроба замаху на Гітлера Ґеорґа Ельзера
1939 року тесля Ґеорґ Ельзер розмістив у Мюнхені вибухівку за трибуною в пивниці "Бюрґербройкеллер", де мав виступати Гітлер. Бомба вибухнула, та вже тоді, коли Гітлера за трибуною не було, бо його промова тривала менше, ніж планувалося. Внаслідок вибуху загинуло семеро осіб, ще 60 отримали поранення. Того ж дня Ельзера заарештували, а згодом відправили в концтабір Дахау, де він помер 1945 року.
Фото: picture-alliance/AP Images
Майстерня для сліпих Отто Вайдта
У роки Другої світової війни невеличкий берлінський фабрикант Отто Вайдт залучав для роботи в своїй майстерні переважно сліпих та глухих євреїв. Його майстерня, що спеціалізувалася на випуску віників та щіток, вважалася "важливим оборонним підприємством", тож нацисти не змогли її закрити. Впродовж війни Вайдтові вдалося захистити своїх робітників-євреїв від депортації.
Фото: Gedenkstätte Deutscher Widerstand
Спротив з боку митців та інтелектуалів
Чимало митців та інтелектуалів вже з моменту приходу Гітлера до влади 1933 року стали запеклими ворогами режиму. Багато-хто з тих, котрі не бажали пристосовуватись, але не могли відкрито протистояти системі, були змушені емігрувати. А ця берлінська група кабаретистів "Катакомба" безстрашно критикувала режим. 1935 року гестапо закрило театр, а його засновника Вернера Фінка ув'язнили в концтаборі.
Фото: picture-alliance / akg-images/J. Schmidt
Молодь, яка любить американців і танцює свінг
Дехто з молодих людей розглядав у той час американо-англійський стиль життя, який ототожнювався з парним танцем свінг, як спосіб відкрито чинити спротив нацистам з їхнім гітлерюґендом. У серпні 1941 року передусім у Гамбурзі проколотилася хвиля арештів молодих людей, які захоплювалися свінгом. Багатьох з них взяли під варту, а декого депортували в спеціальні концтабори для молоді.
Фото: Getty Images/Hulton/Keystone
Група опору "Червона капела"
За допомогою пеленгаторів гестапо виявляло нелегальні передавачі груп опору. Приміром, улітку 1942 року було заарештовано понад 120 членів групи "Червона капела". Мета групи, що гуртувалася навколо Гарро Шульце-Бойзена та Арвіда Гарнака, - допомога євреям, фіксація злочинів нацистів та поширення листівок. Понад 50 учасників цієї групи засудили до смертної кари та стратили.
Фото: picture-alliance/akg-images
Меморіальний комплекс на честь німецького руху опору
19 липня 1953 року в Берліні відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу, присвяченого німецькому руху опору. Комплекс відкрили на тому місці, де стратили Штауффенберґа після невдалого замаху на Гітлера. Але сам комплекс вшанував всіх мужніх жінок та чоловіків, котрі протистояли гітлеризму навіть ціною власного життя.