40 років тому, 26 квітня 1986 року, сталася аварія на Чорнобильській АЕС - досі найбільша техногенна катастрофа людства, наслідки якої доводиться долати досі. Про те, наскільки по-різному інформація про цю надзвичайну подію в перші дні подавалася в західнонімецьких і радянських ЗМІ, - в огляді DW.

26 квітня 1986. День Перший. Вибух.

О 1:23 ночі на Чорнобильській АЕС під час експериментальних випробувань на четвертому енергоблоці стається вибух, який руйнує четвертий реактор і дах енергоблока. Жодних повідомлень для ЗМІ не робиться.

27 квітня 1986. День Другий. Евакуація.

У місті атомників Прип'ять, поруч з яким розташована ЧАЕС, лише на другий день після аварії почали проводити евакуацію мешканців. Евакуаційне оголошення дають зачитати дикторці Прип'ятської радіоточки Ніні Мельник. У повідомленні йшлося лише про "тимчасову евакуацію" у зв'язку з "несприятливою радіаційною обстановкою", що склалася у зв'язку з "аварією на Чорнобильській атомній електростанції". Мешканцям міста рекомендувалося взяти з собою "документи, вкрай необхідні речі, а також, на перший випадок, харчування". Офіційних повідомлень про те, що саме сталося на ЧАЕС, про рівень радіаційного забруднення й надалі нема.

Евакуйовані з Прип'яті прибувають до Києва, де вже ширяться перші чутки.

28 квітня 1986. День Третій. Світ дізнається.

Саме на третій день світ дізнається про Чорнобиль. Зранку забили тривогу на шведській АЕС "Форсмак" на північ від Стокгольму. Система безпеки подала сигнали, коли на одязі одного зі співробітників зафіксували надзвичайно високий рівень радіації. Шведське агентство оборонних досліджень однозначно вказало на Радянський Союз як на джерело. Однак спроби шведів дізнатися більше за дипломатичними каналами у Москві не дають результатів - чиновники заперечують факт аварії. Показники у Фінляндії перевищували норму вшестеро, у Данії - вп'ятеро.

У Західній Німеччині перше повідомлення про аварію в Чорнобилі пройшло о 19:00 в новинах телерадіокомпанії SWF: "У деяких районах Швеції, Фінляндії та Норвегії зафіксовано надзвичайно високий рівень радіоактивного випромінювання. Офіційні структури наголошують, що загрози для людей немає. Причиною, ймовірно, є несправність радянського атомного реактора. Радянське випробування атомної бомби як причина підвищеної радіоактивності виключається. Агентство з атомної енергії в Москві повідомило шведському посольству, що йому нічого не відомо про можливу аварію на атомній електростанції, про яку воно в будь-якому разі мало б знати", - йдеться в повідомленні SWF. 

Міністерка енергетики Швеції Біргітта Даль тоді обурено заявила, що відсутність інформації з боку СРСР є "неприйнятною" і пригрозила зверненням у МАГАТЕ. Радянська влада опиняється під тиском. Згодом цього ж дня публікується перше офіційне повідомлення інформагентства ТАРС. "На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, пошкоджено один із атомних реакторів. Вживаються заходи із ліквідації наслідків аварії. Потерпілим надається допомога. Створено урядову комісію." Ввечері його без змін, хронометражем у 18 секунд, транслюють на Центральному телебаченні у всесоюзній вечірній телепередачі "Время" ("Час").

Перше коротке повідомлення від ТАРС про аварію на ЧАЕС одночасно поширюють і в ЗМІ Німецької Демократичної Республіки (НДР). Його дослівно зачитують наприкінці випуску вечірніх новин "Aktuelle Kamera".

У вечірньому випуску новин о 21:00 західнонімецька SWF повідомляє вже наступне: "Внаслідок аварії на атомній електростанції в Радянському Союзі, за офіційними даними, постраждало кілька людей. Офіційне радянське інформаційне агентство ТАРС повідомило, що один із реакторів Чорнобильської АЕС поблизу Києва в Україні зазнав пошкоджень. Постраждалим надається допомога. ТАРС не навело точних даних щодо кількості людей, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії, чи є жертви та коли саме сталася аварія".

Того вечора ця інформація пройшла й на інших західнонімецьких теле- та радіоканалах.

29 квітня 1986. День Четвертий. Радіоактивна хмара.

Газета "Известия" друкує коротке повідомлення "Від Ради Міністрів СРСР", яке повторює попередню інформацію ТАРС, і яку передруковують газети УРСР. Програма "Время" повідомляє про "певний витік радіоактивних речовин" і двох загиблих. 

На цей час радянська влада змушена реагувати на інформаційні повідомлення за кордоном. Виходячи з розсекречених пізніше в Україні документів в архівах КДБ, найважливіше для радянської влади на той момент - запобігти витоку не лише радіації, але й інформації.

Значну частину вечірніх теленовин Tageschau, що виходять на першому каналі західнонімецького мовника ARD, присвячено аварії на Чорнобильській АЕС, повідомляється про пожежу на енергоблоці, яку й на третій день після вибуху не вдається загасити, про можливе розплавлення активної зони реактора на ЧАЕС, про те, що радянські представники начебто звернулись до Німецького атомного форуму в Бонні, а також до Швеції з проханням про допомогу з гасіння пожежі. У програмі критикують брак прозорості з боку СРСР. Кореспондент ARD Петер Бауер (Peter Bauer) у репортажі з Москви каже, що більшість москвичів про аварію не чули. У цьому ж випуску Tageschau згадується й про радіоактивну хмару, яка після аварії в Чорнобилі поширилась на північний захід Європи, але тепер знову рухається в зворотному напрямку. 

30 квітня 1986. День П'ятий. Перше фото аварії на ЧАЕС      

У КДБ УРСР стежать за спробами іноземців роздобути будь-яку інформацію. Напередодні "відзначені спроби з боку співробітників дипломатичних та інших представництв США, Франції і Канади у Москві, кореспондентів та інших іноземців отримати інформацію у зв'язку із аварією на ЧАЕС", йдеться у розсекречених документах, оприлюднених Українським інститутом національної пам'яті.

У Кремлі вирішують реагувати запереченнями у вечірній програмі "Время" на ЦТ: "Деякі агентства на Заході поширюють чутки про те, що нібито під час аварії на АЕС загинули тисячі людей. Фактично загинуло двоє. Госпіталізовано 197, із них 49 покинули госпіталь після обстеження. Робота підприємств, колгоспів, радгоспів та установ іде нормально."

Далі в ефір слово бере коментатор ЦТ Олександр Галкін. Він уперше демонструє в ефірі фото 4-го енергоблоку, і переконує, що "ніяких гігантських, як пишуть деякі західні агентства, руйнувань і пожеж немає, як немає і тисяч загиблих". Далі Галкін додає: "Аварія сталася. Але роздувати її розміри, як це роблять деякі буржуазні ЗМІ, поширюючи безглузді чутки, навряд чи доречно." В одному з недавніх інтерв'ю Галкін визнав, що "сам нічого не знав, що там (на ЧАЕС. - Ред.) насправді відбувалося".

На ТБ Східної Німеччини в ефір запрошують науковців - професора Ґюнтера Флаха (Günther Flach) та доктора Карла Ланіуса (Karl Lanius). Вони висловлюють довіру радянським атомникам і засуджують "демонізацію" СРСР у західних ЗМІ.

У ФРН у новинах "Tagesschau" теж показали згадане перше фото зруйнованого енергоблоку й процитували повідомлення Галкіна, водночас наголосили, що масштаби аварії на ЧАЕС досі незрозумілі. У "Tagesschau" вказали на інформацію американських спецслужби про начебто велику кількість загиблих. "Щонайменше 300 - 500 осіб, як йдеться в цих повідомленнях, втратили життя внаслідок ядерної катастрофи в Чорнобилі", - зачитала повідомлення ведуча "Tagesschau". За її словами, ці дані частково збігаються й зі свідченнями західних туристів у Києві, німецькі фірми відкликають співробітників зі столиці України. Радник-посланник СРСР у Бонні Владислав Терехов, у цьому ж самому випуску "Tagesschau", відкидає критику про несвоєчасне інформування: "Те, що ми надали інформацію двома днями пізніше, можна розуміти так, що жодних небезпек для сусідніх країн не існувало".

1 травня 1986. День Шостий. Радіоактивний Першотравень.

У західнонімецьких ЗМІ головною темою залишається Чорнобиль. Москві знову закидають дозування інформації. "Радянський Союз сьогодні надав ще одну невелику порцію інформації про атомну аварію в Чорнобилі, проте весь масштаб, як і раніше, залишається незрозумілим. Влада визнала, що 18 осіб отримали тяжкі поранення. (...) На Заході ці цифри, як і раніше, піддаються сумніву як занижені", - йдеться в ефірі "Tagesschau", де також демонструють американські супутникові знімки ЧАЕС після аварії.

Натомість головна новина у радянських ЗМІ - 1 Травня - День солідарності трудящих. Комуністичному режиму конче важливо продемонструвати світу, що все в нормі, життя триває. Попри високі рівні радіації, урочистості у столиці радянської України проходять у повному обсязі й зі звичною помпезністю.

В ефірі програми "Время" всі чекають репортажу з Києва. І він з'являється на 13-й хвилині ефіру. На трибунах республіканська партійна верхівка - товариші Володимир Щербицький та Валентина Шевченко. Хрещатиком крокують святкові колони, українці у костюмах танцюють народні танці. На екрані звичний Першотравень. Схожі репортажі й зі Східного Берліна, інших столиць країн соцтабору. Лише наприкінці випуску коротко про роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, де "радіоактивність зменшилася в 1,5-2 рази" та про брифінг для іноземних дипломатів у МЗС СРСР.

У мас-медіа Східної Німеччини теж домінує Першотравень, про ситуацію довкола ЧАЕС згадують коротко і побіжно.

2-4 травня 1986. День сьомий - дев'ятий. Радіоактивний салат 

Тема Чорнобиля залишається головною в західнонімецьких ЗМІ. Про реальну ситуацію на самій ЧАЕС і надалі майже нічого невідомо. Мас-медіа у ФРН продовжують повідомляти про радіаційну ситуацію в країні після того, як над Західною Європою пройшла чорнобильська радіоактивна хмара. 

Так, 4 травня у випуску новин Tagesschau на першому каналі західнонімецького телебачення ARD йдеться про подальше зниження рівня радіації в повітрі. "Водночас підвищені показники зафіксовані в Берліні, Ганновері та Фрайбурзі. Внаслідок дощу за останню добу передусім у південних регіонах Німеччини помітно збільшилось забруднення ґрунту", - інформує Tageschau. Оскільки певна кількість радіоактивного пилу опустилася на землю, комісія захисту від радіоактивного забруднення при уряді ФРН визначила граничну радіаційну межу для листових овочів, запровадила радіаційний контроль для нового врожаю. "Особливо це стосується імпорту з країн східного блоку", - наголошується в повідомленні Tageschau.

Натомість у репортажі з Києва газета "Правда" в ці дні розповідає про "ніжну акварельну зелень дерев, червоний кумач транспарантів та бравурні звуки оркестрів" - жодного слова про радіацію. Про ситуацію на ЧАЕС - кілька офіційних рядків в окремому повідомленні: члени Політбюро ЦК КПРС вилетіли на місце аварії.

У Східній Німеччині ЗМІ заспокоюють населення та критикують "істерію" на Заході. Газета "Neues Deutschland" - офіційний орган СЄПН - пише, що мета західної преси "дискредитувати Радянський Союз, принизити його великі зусилля, спрямовані на використання науково-технічних досягнень на благо людини". Під заголовком "Стабілізація на низькому рівні" публікуються показники концентрації радіоактивності. Цифри мало хто розуміє, немає даних для порівняння показників до аварії. 

В іншому номері "Правда" публікує виступ 1-го секретаря Московського міськкому КПРС Бориса Єльцина на з'їзді Німецької компартії у Гамбурзі. Він обрушується на "буржуазну пропаганду" для "розкручення спіралі антирадянської істерії" через ЧАЕС. Поруч - коментар-репліка, лейтмотив якої зводиться до того, що СРСР нічого закинути, адже аварії на АЕС не раз ставалися і на Заході. Київ готується прийняти "Велогонку миру", яку Захід, крім Франції, бойкотує. Радянське Центральне телебачення демонструє короткий репортаж про лікування ліквідаторів у Москві - всі вони у бадьорому настрої. 

Тим часом у Західній Німеччині дискусія навколо аварії на ЧАЕС та її наслідків набуває дедалі більше внутрішньополітичного характеру. Західнонімецькі ЗМІ розповідають про суперечки навколо вжитих урядом заходів, про демонстрації протесту проти атомної енергетики. ЗМІ ФРН пишуть також про страхи звичайних громадян, яких непокоїть безпека продуктів харчування - овочів, фруктів, салату, молока. Німці у бесідах з репортерами WDR розгублені: "Що ж тоді їсти? Скоро все буде отруєне". 

У наступні дні в медіа СРСР, НДР та ФРН зберігаються схожі тенденції подачі інформації - аж до 14 травня.

14 травня 1986. Виступ Горбачова.

Крапку в оцінці масштабу катастрофи на ЧАЕС через три тижні після аварії ставить виступ радянського лідера Михайла Горбачова на радянському телебаченні. Спочатку аварію він називає "лихом" і звинувачує "ЗМІ деяких країн НАТО, особливо США" у тому, що "вони розгорнули розбещену антирадянську кампанію".  

Все ж, виступ Горбачова стає переломним: генсек визнає, що ліквідація наслідків триватиме довго, знадобиться допомога світу. Применшувати масштаби катастрофи більше не має сенсу. Радянські ЗМІ розпочинають серію репортажів про ліквідацію наслідків аварії, героїзм та допомогу всього світу.

Чорнобильська катастрофа в ефірі "Дискусійного клубу" Deutsche Welle, 16 травня 1986

Після виступу Горбачова у літописі Чорнобиля почався новий етап - етап осмислення. І одними з перших, хто вже за лічені тижні після аварії, зробив таку спробу, були журналісти DW.

Як Горбачов міг мовчати три тижні? Як сприйматимуть загрози від Чорнобиля через 40 років? Як німецькі роботи допомагали в зоні катастрофи? Які ліки, як сподівалися тоді, винайдуть до 2026-го?

Про це та інше, ніби заглядаючи на 40 років вперед у майбутнє, у травні 1986-го дискутували в кельнській студії завідувач відділу в Центрі ядерних досліджень у Карлсруе Євген Габович, журналіст Ґеорґ Долль та ведучий "Дискусійного клубу" Ніколаус Елерт. 

Пропонуємо вашій увазі спеціально оцифровану до 40-х роковин Чорнобиля архівну радіопередачу (російською), яка вийшла в ефір DW 16 травня 1986 року.