Невдовзі після розмови з DW президентки Ґете-Інституту Ґеше Йост (Gesche Joost) вирушає до Мексики разом із міністром закордонних справ Німеччини Йоганом Вадефулем (Johann Wadephul). Інститут Ґете в Мехіко є одним із найбільших у світі і, на думку Йост, слугує наочним прикладом роботи німецької культурної організації. "Латинська Америка - надзвичайно важливий для Німеччини регіон, з яким нас пов’язують дуже міцні партнерські відносини, - пояснює вона. - І Мексика є одним із ключових партнерів, особливо в питаннях залучення кваліфікованих фахівців".

Так, Ґете-Інститут не лише навчає німецької мови молодих мексиканців, які хочуть працювати в Німеччині, наприклад у сфері догляду за хворими або в інженерній справі, а й знайомить їх із повсякденним життям та культурою країни. "Для мене інститут у Мексиці - це увесь Інститут Гете в мініатюрі", - каже Йост.

Непростий старт після Другої світової війни

Ось уже 75 років Ґете-Інститут працює над тим, щоб гідно представляти Німеччину за кордоном та знайомити людей у всьому світі з німецькою мовою та культурою. Організація була заснована в 1951 році - у період, коли Німеччині після закінчення Другої світової війни та краху націонал-соціалізму необхідно було відновити довіру міжнародної спільноти. Спочатку вона мала назву "Товариство Ґете з підвищення кваліфікації іноземних викладачів німецької мови" (Goethe e.V. zur Fortbildung ausländischer Deutschlehrer) і запрошувала іноземних викладачів на мовне стажування до Німеччини.

Однак незабаром акцент змістився на викладання німецької мови за кордоном. У 1952 році в Афінах було відкрито перший Ґете-Інститут, а через десять років організація вже налічувала 54 закордонні представництва та лише 17 інститутів у Німеччині. Сьогодні Ґете-Інститут являє собою глобальну мережу зі 154 закладів у 100 країнах світу, де працюють близько 4400 співробітників. Щороку близько мільйона людей складають офіційний іспит з німецької мови в Ґете-Інститутах або в партнерських організаціях.  

Від німецької класики до джазу

Одним із ключових чинників успіху Ґете-Інституту від початку стала його репутація незалежної організації. Хоча приблизно дві третини бюджету надходять із коштів Міністерства закордонних справ ФРН, інститут самостійно визначає зміст своїх програм. Досить швидко стало зрозуміло, що діяльність організації не повинна обмежуватися викладанням мови - культурні та інформаційні проєкти мали допомогти сформувати чіткіше уявлення про Німеччину. "При цьому було цілком очевидно, що мова не йде про те, щоб нести у світ так звану німецьку культуру, - каже Ґеше Йост. - Навпаки, завдання полягало в тому, щоб разом замислитися: як почати заново і як ми хочемо будувати наше майбутнє суспільство".

У перші роки культурні програми Ґете-Інституту свідомо спиралися на спадщину німецької класики: націонал-соціалізм не зміг позбавити таких авторів і композиторів, як Шиллер, Бах і Бетховен, їхнього міжнародного авторитету та привабливості.

У 1960-ті роки одним із найуспішніших культурних експортних продуктів інституту стає німецький джаз. Так, музикант і композитор Клаус Долдінґер (Klaus Doldinger) гастролює зі своїм гуртом по всьому світу. Протягом десятиліть на запрошення Ґете-Інституту за кордоном виступали й лауреати Нобелівської премії з літератури: Ґюнтер Ґрасс (Günter Grass), Генріх Бель (Heinrich Böll) та Герта Мюллер (Herta Müller).

Час перемін, що настав разом із поколінням 1968 року, епохою хіпі та студентських протестів, змінює обличчя Ґете-Інституту. Організація дедалі частіше звертається до гострих суспільних питань і, зокрема, включає до своїх програм тему переосмислення націонал-соціалістичного минулого Німеччини.

Діалог і взаємне навчання

Це був час, коли Федеративна Республіка Німеччина під керівництвом соціал-демократичного канцлера Віллі Брандта (Willy Brandt) заново визначала своє місце у світі. У 1970 році соціолог і парламентський державний секретар МЗС ФРН Ральф Дарендорф (Ralf Dahrendorf) сформулював нові принципи культурної політики: її було оголошено "третьою складовою зовнішньої політики". При цьому Дарендорф говорив не лише про підвищення рівня культурної політики, а й про новий спосіб мислення. "Те, чим ми готові ділитися з іншими, має цінність лише тоді, коли ми самі готові вчитися в інших, - підкреслював він. - Тому відкритість щодо інших є принципом нашої зовнішньої культурної політики".

Так Ґете-Інститут поступово відійшов від моделі культурного експорту й зробив ставку на діалог, співпрацю та взаємне навчання. Цей підхід і сьогодні визначає його роботу.

За часів розділеної Німеччини, особливо в роки холодної війни, Схід і Захід змагалися між собою й у сфері зовнішньої культурної політики, прагнучи зміцнити свій вплив за кордоном. У 1970-х роках преса НДР навіть поширювала чутки про те, що філії Ґете-Інституту є шпигунськими організаціями. Після падіння "залізної завіси" у 1989 році Ґете-Інститут відкрив безліч нових представництв у Східній Європі та країнах колишнього соціалістичного блоку, зокрема в Москві.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України Міністерство закордонних справ Росії видало розпорядження про значне скорочення штату співробітників інституту в Москві. Гете-Інститут був змушений значно обмежити свою діяльність у РФ наприкінці травня 2023 року через ці обмеження, але цифрові послуги, такі як мовні курси, як і раніше, доступні. Крім того, як раніше заявляли його офіційні представники в інтерв’ю DW, присутність Ґете-Інституту в РФ дозволяє "тримати відкритим вікно обміну" у сфері культури та освіти.

Продовжує роботу й Ґете-Інститут у Києві, який не закривався з початку російського вторгнення в Україну. Тут діє гнучка гібридна система вивчення німецької мови: під час повітряної тривоги очні заняття переносяться до укриття. За потреби слухачі можуть використовувати різні цифрові та змішані формати навчання.

Зміна епох уже відбулася

"У мене склалося враження, що робота в умовах кризи стала нормою в багатьох регіонах", - каже Ґеше Йост. - Десь спостерігається відхід від демократичних принципів, десь нашим колегам доводиться працювати в умовах цензури, а десь їхній діяльності загрожують збройні конфлікти".

У багатьох філіях Ґете-Інституту широко обговорювана в Німеччині "зміна епох" вже давно стала реальністю.

"Ми усвідомили, що в кризових регіонах є важливими партнерами громадянського суспільства. Але при цьому маємо діяти обережно й дипломатично, щоб нас не вислали з країни", - зазначає вона. Президентка Ґете-Інституту підкреслює, що її колеги чудово справляються з цим завданням, а їхня робота викликає велику повагу.

У часи, коли в багатьох країнах світу посилюється тиск на свободу творчості, свободу слова, науку та освіту, Ґете-Інститут має намір і надалі створювати простори для відкритих дискусій, критичного осмислення та культурного обміну.

Наразі цю роботу в багатьох країнах ускладнює позиція Німеччини щодо близькосхідного конфлікту. Частина партнерів в арабському світі тимчасово призупинила співпрацю з інститутом, а в деяких країнах заходи Ґете-Інституту бойкотують.

"У таких ситуаціях наше завдання - пояснювати позицію Німеччини та історичні причини, що стоять за нею, а також показувати, які дискусії ведуться з цієї теми всередині самої Німеччини", - каже Ґеше Йост. "Водночас ми доносимо до Німеччини критику, яка лунає на її адресу в багатьох країнах світу".

Останніми роками роботу Гете-Інституту ускладнюють і значні скорочення державного фінансування, через що навіть було закрито окремі філії.

Водночас інтеграція дедалі більшої кількості іноземних кваліфікованих фахівців ставить перед Німеччиною нові завдання. У цій сфері Ґеше Йост вбачає важливу роль Ґете-Інституту: "Ми бачимо, що багато іноземних кваліфікованих фахівців  пов’язують своє майбутнє з Німеччиною . Однак переїхати до Німеччини не так просто", - каже вона. "Тому у нас працюють консультанти з адаптації, які готові відповісти на запитання про життя та роботу в Німеччині й надати допомогу, особливо на початковому етапі. Це значний внесок, який Ґете-Інститут може зробити безпосередньо в Німеччині".

Гете-Інститут відзначає свій ювілей під девізом "Ми у світі" ("Wir in der Welt") разом із партнерами у різних країнах. До програми ювілейних заходів входять концерти, перформанси, кінопокази та дискусії. Кульмінацією урочистостей стала офіційна церемонія 23 червня 2026 року в берлінському Будинку фестивалів (Haus der Berliner Festspiele) за участю федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра (Frank-Walter Steinmeier)  та численних закордонних гостей.

Фестивальна програма в розпалі, подробиці можна знайти тут.