1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"А куди мені тікати? Я у себе вдома"

24 лютого 2022 р.

Росія почала повномасштабну війну проти Україну. Про це українці дізнались, прокинувшись о 5 ранку від звуків потужних вибухів по всій країни. Як початок війни пережила київська журналістка DW.

Київ, 24 лютого 2022 року
Мешканці залишають місто. Київ, 24 лютого 2022 рокуФото: Chris McGrath/Getty Images

"Четвер, 24 лютого. На ранок у мене написання матеріалу про надзвичайний стан, у старшого сина контрольна з фізики, у молодшого святкова вистава у шкільному театрі. Треба встати якомога раніше", - думала я, лягаючи в ліжко напередодні ввечері.

Прокинулася о 5 годині ранку, але не через свої плани, а від звуку потужних вибухів з боку міжнародного аеропорту "Бориспіль", які було добре чути в одному з найщільніше заселених спальних мікрорайонів Києва. В той же момент задзвонив телефон. Подруга, яка живе безпосередньо біля аеропорту, прокричала в слухавку: "Нас обстрілюють! Тут вибухи, вогонь. На нас напала Росія". Так для нас, українців, почалася війна з Росією.

Спочатку нам здалося, що це жарт чи ще страшний ранішній сон, і ми от-от прокинемося. Оскільки відразу після вибухів інформації про обстріли не було. Однак підтвердження про повномасштабне вторгнення почали надходити згодом одне за одним. Батьки, які живуть у Херсонській області біля Азовського моря, подзвонили і повідомили, що у них артилерійські обстріли. Друзі з Луганської області та Харківської області підтвердили, що чують вибухи. В цей час Київ уже швидко прокидався.

Читайте також: По Києву завдаються ракетні удари - міноборони України

На правому березі Києва включили сирени, на лівому - було тихо. За годину київські вулиці заполонили сотні авто, з яких створилися затори на всіх мостах з лівого на правий берег української столиці. Біля автозаправних станцій та банкоматів вишикувалися черги. Але паніки ні в кого не було: магазини, аптеки продовжували працювати, люди ходили містом - хтось на роботу, хтось у справах.

У київському метро, 24 лютого 2022 рокуФото: Emilio Morenatti/AP Photo/picture alliance

"Можу записати вас на підстрижку на раніше, аніж домовлялися, десь на 12 годину", - написала мені моя перукарка. На той час я уже зібрала речі, документи, необхідний запас їжі та виїхала до друзів у село на дачу неподалік Києва, аби вивезти дітей у безпечне місце з зони потенційної небезпеки. Однак наскільки безпечно тепер після атаки Росії у мирних українських містах може бути хоч десь в Україні?

Пам'ятаючи про правила поведінки під час обстрілів, які вивчила на журналістських тренінгах з безпеки, я поїхала невеличкими дорогами, уникаючи великих магістралей. Завдяки цьому швидко дісталася свого місця призначення. Натомість знайомі, які намагалися виїхати з Києва основними шляхами, надовго застрягли в заторах. Виїжджали, в основному, жінки з дітьми. Більшість чоловіків залишалася в Києві, аби записатися в лави територіальної оборони.

Читайте також: Коментар: РФ йде до катастрофи, Україна вистоїть, Заходу має бути соромно

У селі неподалік Києва теж паніки не спостерігалося. Ті ж черги біля АЗС та банкоматів, а також крамниць. "Хліба, м'яса та кави вже немає. Машину з продукцією не випустили з Києва. Термінал не працює. Розрахунок тільки готівкою", - вибачаючись, сказала продавчиня одного з сільських магазинів. В іншому магазинчику ще була остання пачка кави, баклажка води та розрахунок терміналом. Пізніше всі продукти підвезли.

"А куди мені тікати? Я у себе вдома". На фото: в одному із селищ поблизу Києва, 24 лютого 2022 рокуФото: Lilia Rzheutska/DW

Усюди люди ходять селищем, не відриваючи очей від телефона. "Наша армія збила вже сім російських літаків. Боже, бережи Україну й наших воїнів. Київ обстрілюють з ракет…", - схвильовано промовляє жінка до іншої, читаючи з телефона останні новини та поспішаючи додому. Тим часом на місточку пенсіонер, як в ні в чому не бувало, ловить рибу. "А куди мені тікати? Я в себе вдома. Як світ міг це допустити, аби мирну країну в центрі Європи могли бомбардувати?" - по-філософськи розмірковує чоловік, вглядаючись у поплавок своєї вудки, який жодного разу так і не ворухнувся. "Війна. Дарма Росія на нас напала", - каже чоловік.

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW