Західні партнери України тижнями нарощували тиск на уряд ФРН. Врешті-решт Берлін погодився передати Києву 14 танків Leopard 2, аби Україна могла протистояти російському збройному нападу. Для Німеччини, яка до останнього була більше, ніж стриманою в питанні надання Україні танків, це значна зміна в політиці.

Незважаючи на попередні вагання, загалом від початку війни Росії проти України Німеччина вже надала Києву значну військову підтримку. Згідно з даними Кільського інституту світової економіки, до листопада минулого року на з цією метою було виділено 2,3 мільярда євро.

Однак як Німеччина та і її європейські союзники фінансують цю зброю для України? Кошти на обладнання та фінансування надходять з різних джерел.

Читайте також: Постачання Leopard 2 Україні: чи долучається ФРН до війни?

Поставка зі складів Бундесверу

Частина військового спорядження, яке Німеччина надсилає в Україну, походить зі складів Бундесверу. Так, за даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, що базується в Лондоні, Німеччина має понад 300 бойових танків Leopard 2.

Уряд Німеччини опублікував список наданого Києву обладнання. Це, наприклад, п'ять реактивних систем залпового вогню MARS II з боєприпасами, 14 самохідних артилерійських установок PzH 2000 (спільно з Нідерландами), 22 мільйони набоїв до стрілецької зброї та 14 тисяч спальних мішків.

Державні замовлення оборонній промисловості

У жодній іншій країні ЄС оборонна промисловість не має настільки вагомого значення, як у Німеччині. Торік уряд Німеччини виділив країнам-партнерам два мільярди євро на допомогу з озброєння. Ця допомога призначена для підтримки союзників у кризових ситуаціях і яка зараз переважно йде на користь Україні. На ці гроші можна замовити у німецьких компаній військову техніку, яка потім відправляється в Україну.

На цей рік Німеччина передбачила 2,3 мільярда євро на таку допомогу з озброєння. Більша частина цієї допомоги передбачена для України. Нещодавно з цих коштів було профінансовано, наприклад, 107 спеціальних броньованих автомобілів.

Кошти ЄС на летальну та нелетальну зброю

Невдовзі після того, як Росія розгорнула проти України повномасштабну війну, ЄС ухвалив історичне рішення використати для підтримки України гроші з відносно нового фонду - Європейського фонду миру (ЄФМ). Це вперше, коли кошти фонду  використовуються для постачання летальної зброї, тобто потенційно смертоносної зброї, до третьої країни.

Читайте також: Військова допомога для України: скільки вже витратив Захід?

Відтоді ЄС з колективного кошика виділив близько 3,6 мільярда євро, що включали підтримку української армії як летальною, так і нелетальною зброєю. Розмір внесків до Європейського фонду миру залежить від економічних показників країн-членів. Німеччина, яка має найбільший ВВП в ЄС, робить найбільший внесок.

ЄФМ також може відшкодовувати державам-членам кошти, які вони витратили на військову допомогу Україні. Польща, наприклад, є однією з тих, хто найбільше підтримує Україну і вже заявила, що звернеться за коштами ЄС, щоб покрити вартість танків Leopard 2, які Варшава має намір поставити Києву.

Берлінське рішення: "кругові поставки"

Рішення про постачання танків Leopard 2 в Україну знаменує собою зміну в готовності Німеччини надсилати важке озброєння в Україну. Раніше уряд у Берліні задовольнявся так званим круговим обміном - коли Німеччина постачала певні види озброєнь - особливо бойові танки та іншу важку військову техніку - не Україні, а країнам-партнерам по НАТО. Потім ці країни постачали Україні зброю зі своїх старих запасів.

Читайте також: Чи допомагають Україні "кругові поставки" озброєння? Хроніка німецької нерішучості

Відчувається, що на обговорення питання про прямі поставки важкого озброєння Україні впливає й спадщина Другої світової війни. Завдяки "круговим поставкам" Німеччина змогла обійти це суперечливе питання і водночас продемонструвати свою солідарність. Крім того, Берлін таким чином сприяв військовій модернізації країн НАТО.

Результати такої складної моделі поки що не справляють особливого враження. Польща критично поставилася до цієї ідеї, але для інших країн ЄС, зокрема Чехії, Словаччини та Словенії, круговий обмін спрацював.