Київ та Москва ведуть переговори про новий обмін цивільними громадянами, повідомила у понеділок, 18 серпня, уповноважена з прав людини РФ  Тетяна Москалькова. За її словами, Росія вимагатиме репатріації 31 мешканця Курської області, інтернованих українською владою під час окупації регіону. В свою чергу Кремль нібито готовий передати 31 громадянина України за раніше отриманими списками.

В офісі українського омбудсмена Дмитра Лубінця, на зустріч з яким Москалькова розраховує вже цього тижня, досі не прокоментували це повідомлення. Однак воно повернуло надію тисячам українських родин, які чекають на звільнення своїх близьких, так званих цивільних полонених, чи радше заручників, яких Росія утримує від початку повномасштабного вторгнення. DW зазирнула за лаштунки переговорів про обмін цивільними, поспілкувавшись з ініціативними групами, перемовниками та посередниками.

Читайте також:Як цивільні опинились у російському полоні і як їх звільнити 

Підзабуті справи цивільних в ув'язненні 

У четвер, 14 серпня, напередодні зустрічі президентів Трампа і Путіна на Алясці, Київ та Москва провели незвичний обмін. Як свідчать дані Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, вперше після початку повномасштабної війни серед повернених в Україну громадян цивільних виявилось навіть більше, ніж військових - 51 проти 33.

Російське міноборони і Тетяна Москалькова натомість повідомили про повернення "84 російських військовослужбовців". Втім, це не зовсім так - як з'ясувала DW, серед обміняних було принаймні два бойовики так званої "народної міліції ДНР", при чому один із них, 56-річний Олександр Головин, потрапив у полон ще 2020 року і був засуджений за участь в терористичній організації до дев'яти років позбавлення волі, тобто не мав російського громадянства.

Ще один учасник обміну взагалі не брав участі у збройному конфлікті - 65-річного Миколу Федоряна затримали восени 2020-го на пункті перетину "Каланчак" при спробі виїзду до окупованого Криму. СБУ звинуватила його у державній зраді - на посаді начальника транспортного управління "Чорноморнафтогазу" він нібито 12 разів надавав службовий транспорт співробітникам ФСБ для незаконних обшуків та затримань кримських татар. У жовтні 2024 року суд у Києві засудив Федоряна до 12 років позбавлення волі, його адвокат розповів DW, що оскаржував вирок у Верховному суді, втім справу закрили через обмін підзахисного.

Серед цивільних, звільнених РФ 14 серпня, значна частина опинилась у неволі задовго до повномасштабного вторгнення. Так, глава Офісу президента Андрій Єрмак у дописі в Telegram згадав про 27-річного Богдана Ковальчука з Ясинуватої на Донеччині, заарештованого бойовиками "ДНР" ще у 2016-му, в 17-річному віці - його звинуватили в роботі на СБУ та підриві будівлі окупаційної поліції. Найстарший звільнений, 74-річний Віталій Атаманчук, провів за ґратами сім років, так званий "Верховний суд ДНР" засудив його до 17-річного ув'язнення за нібито шпигунство на користь Києва.

І Україна, і РФ минулого тижня наголосили на посередництві Об'єднаних Арабських Еміратів. Напряму воюючим країнам вкрай важко вдається домовлятись про обміни цивільними. За даними Координаційного штабу, від початку повномасштабного вторгнення на підконтрольну Києву територію вдалося повернути лише 350 громадян.

Читайте також: Як росіянка Криніна допомагає полоненим військовим РФ в Україні

Обміни чи безумовне звільнення цивільних?

Загальна ж кількість цивільних, що перебувають в російській неволі сягає 16 тисяч, стверджує український омбудсмен Дмитро Лубінець. Щоправда, у це число входять усі ув'язнені Криму та окупованих територій Донбасу, а також українські громадяни, що знаходяться у російських тюрмах та виправних колоніях за кримінальними звинуваченнями.

Кількість громадян, ув'язнених окупаційною владою РФ у зв'язку зі збройним конфліктом за підрахунками правозахисників становить близько 1800. Міжнародна правозахисна кампанія People first! напередодні нового раунду переговорів про мир в Україні вчергове закликала до їх безумовного звільнення.

Однак досі подібні заклики були безрезультатними, нагадує Карина Малахова-Дячук, очільниця громадської організації "Цивільні в полоні", що об'єднує родичів 365 заручників. "Уже чотири роки нам їздять по вухах одним і тим самим: ми не терористи, ми не будемо обмінювати цивільних, їх утримують незаконно і мусять звільнити за Женевськими конвенціями. Але ж ніхто не звільняє і люди досі в жахливих умовах без зв'язку із зовнішнім світом", - обурюється жінка в розмові з DW.

У липні "Цивільні в полоні" провели видовищний мітинг - вперше із відвертою критикою української влади за нібито блокування обмінів мирними громадянами. Ті мали б активізуватися після українсько-російських перемовин у Стамбулі, однак, як з'ясувала DW, перша ж спроба, так звана "взаємна репатріація" у форматі "120-на-120 " під час "великого обміну" 23 травня розчарувала обидві сторони.

Читайте також: Від обміну до обміну: як українські жінки розшукують чоловіків, зниклих на війні

Списки розбрату

Причина крилася у нашвидкуруч складених списках - після стамбульської зустрічі на їх підготовку в сторін було менше тижня. "Попередньо переліки ніхто не погоджував, ними обмінялися вже безпосередньо на точці передачі , - розповідає DW речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко. - І з нашого боку ми були готові, що нам підсунуть далеко не тих, кого б ми хотіли в першу чергу отримати. Але була політична домовленість, її треба виконувати".

Як виявилось уже пізніше, серед 120 громадян переданих тоді з території РФ до України переважну більшість склали кримінальні засуджені: частина з них була примусово вивезена росіянами з окупованих територій, частина вийшли з колоній після закінчення термінів і підлягали примусовій депортації. "Для нас всі вони українські громадяни, ми працюємо над поверненням усіх без винятку", - підкреслює Яценко.

Кого ж у відповідь передала Україна Росії? Офіційно в Координаційному штабі відмовляються коментувати це питання, втім з російських джерел відомо, що близько півсотні зі 120 склали інтерновані мешканці Курщини. Ще пару десятків - громадяни РФ, що чекали на депортацію в міграційний центрах.

Широкого розголосу набула зокрема історія 21-річного Олексія Герасимова, мешканця Чебоксар, який на початку 2024 року нелегально перетнув російсько-український кордон, аби долучитися до "Сибірського батальйону" ГУРі воювати проти армії РФ. Однак після півроку підготовки не надто завзятого добровольця відправили не на фронт, а в міграційний центр - чи то через відмову підписувати контракт, чи то через провалену контррозвідувальну перевірку. У міграційному центрі Герасимов провів дев'ять місяців, під час обміну 23 травня його "депортували", як писало російське опозиційне видання "Верстка", на батьківщині чоловіка одразу ж заарештували за обвинуваченням у тероризмі.

Читайте також: Мститися чи пробачити: що кажуть українці, які пройшли полон РФ

Депортація українців до РФ?

Однак найбільший парадокс травневого обміну, як виявилось, був в іншому - близько половини списку цивільних переданих до РФ складали українці. Йшлося про цивільних громадян, що відбували покарання за державну зраду, колабораціонізм та іншу співпрацю з росіянами. Проєкт українського ГУР "Хочу к своим" оприлюднив дані 31 такого засудженого, в їхніх анкетах з'явилася помітка "виїхав до РФ одночасно з поверненням справжніх українців з російського полону".

20 людей з цього списку були засуджені за передачу російським спецслужбам інформації про місця розташування українських військ. Близько половини з них повністю визнали провину ще на суді, з'ясувало "Суспільне". Інші ж стверджували, що не мали наміру шкодити Збройним силам та передавали заздалегідь хибні дані. З оприлюднених у єдиному держреєстрі матеріалів цих справ випливає, що принаймні в кількох випадках російськими "вербувальниками" могли бути оперативники СБУ, які провокували потенційних шпигунів у соцмережах.

Принаймні п'ятеро виданих до РФ українців виявились засудженими за проросійські пости в соцмережах. А 66-річний Петро Гресько з Івано-Франківська взагалі отримав п'ять років колонії за розмову на комунальній кухні, в якій "відкрито підтримував політику Володимира Путіна, звеличував його, а російські війська називав визвольними". "Суспільне" також згадує про 61-річного херсонця Віктора Кирилова, засудженого за роботу водієм поліції під час окупації міста. Він переконував суд, що хотів лише "допомогти людям міста з охороною громадського порядку" і в квітні 2023 року визнав провину, однак отримав покарання у 12 років позбавлення волі.

Читайте також: Колаборанти як фонд для звільнення українців з полону РФ

Кого хочуть росіяни

Проєкт "Хочу к своим" - головний "обмінний фонд" Києва у переговорах про звільнення цивільних. За рік після запуску на ньому оприлюднені анкети 333 засуджених за злочини проти нацбезпеки, які погодились виїхати до РФ чи окупованих територій в обмін на інших звільнених громадян України. Після другого раунду російсько-українських переговорів у Стамбулі, тобто від початку літа, українські спецслужби активно пропонують підозрюваним чи обвинуваченим у подібних злочинах писати заяви про обмін, навіть якщо їх провина ще не доведена в суді, розповіли DW зокрема колишні офіцери УДО, обвинувачені у шпигунстві і замаху на Кирила Буданова.

В українському Координаційному штабі визнають: російські перемовники досі не надто цікавились долею колаборантів. Від кількох таких ув'язнених вони відмовились просто під час травневого обміну. "Мутних" Росія не забрала - повернула назад на місці обміну. Втім, Україна була готова віддати набагато більше людей (...), тому їх просто замінили на інших", - описувало ситуацію пропагандистське видання "Украина.Ру", що входить до державного медіахолдингу "Россия сегодня". "Мутними" воно називає нібито не "ідейно проросійських політв'язнів", а "випадково" засуджених чи тих, хто працював на російські спецслужби за гроші.

За звільнення перших "Украина.ру" вже не перший рік веде публічну кампанію і навіть склало список із 13 тисячами "політв'язнів і цивільних  полонених", що їх нібито утримує Київ. Роботу із верифікації цього списку одночасно з відновленням двосторонніх перемовин розпочали офіси депутатів Держдуми від "Справедливой России" Захара Прилєпіна та Сергія Кузнєцова. Кузнєцов, зокрема, розповідав державному російському агентству ТАСС, що 12 серпня направив уповноваженій Москальковій "завірений" список, до якого увійшли лише вісім громадян України, яких, як він сподівається, незабаром обміняють. Російський депутат відмовився обговорювати з DW свою участь в підготовці обміну цивільних громадян.

Читайте також: Керівник "пекла з демонами": кого підозрюють у смерті Вікторії Рощиної

Пріоритети при обміні цивільними

У Києві хоч і говорять про безумовне звільнення усіх цивільних, однак теж складають списки різного ступеня пріоритетності. Так, "Цивільні в полоні" ще на початку літа передали в офіс омбудсмена Лубінця та до Координаційного штабу перелік із кількох десятків літніх людей та жінок, чий обмін, як вони вважають, слід провести в першу чергу.

У списку, з яким ознайомилась DW, можна знайти представників усіх основних груп цивільних, що опинились у російському ув'язнені після 24 лютого 2022 року. Першими були чоловіки - переважно колишні військові та силовики, затримані за підозрою в організації руху опору на щойно окупованих територіях. DW вже розповідала про одну таку велику групу громадян, вивезених з Київщини в березні 2022 року. Значна кількість цивільних у той самий період також була затримана росіянами на Харківщині та Донбасі - під час проходження так званих фільтрацій - за патріотичні татуювання, підписки на проукраїнські групи в соцмережах чи фотографії військової техніки в телефонах.

З часом репресії проти мирного населення на окупованих територіях інституціоналізувалися - після офіційної анексії частини Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей РФ, підозрюваних в опорі окупації офіційно затримує Федеральна служба безпеки РФ, оформлюючи відповідні кримінальні справи. Перші ж заарештовані цивільні й досі перебувають у статусі "затриманих за протидію спеціальній воєнній операції", що залишає їх поза російським правовим полем - без зустрічей з адвокатами, без права на передачі чи листування з рідними, розповідає DW адвокат Микола Полозов, співзасновник ініціатив ""Пошук. Полон", який виїхав з РФ через кримінальне переслідування.

"Кримінальне обвинувачення в шпигунстві, для таких людей стає справжнім подарунком - це означає повернення зв'язку із зовнішнім світом. Не дивно що за ним, як правило, слідує повне визнання провини", - розповідає він DW. З іншого боку, вироки за тяжкими статтями ускладнюють звільнення полонених українців - для цього потрібно пройти доволі тривалу процедуру помилування.

Тим часом український омбудсмен Дмитро Лубінець закликав міжнародну спільноту підтримати спеціальний додатковий протокол до Женевських конвенцій "для захисту тих, хто незаконно позбавлений свободи". Однак більшість співрозмовників DW серед юристів, правозахисників та родичів тих, хто опинився в неволі все ще сподіваються, на те що воюючі сторони знайдуть більш швидкий варіант повернення українських цивільних громадян, які утримуються в Росії.