США лише у січні повідомили про вихід з 66 міжнародних організацій. Ідеться про організації на кшталт Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та інших структур ООН. Таке рішення ухвалив президент Дональд Трамп. Його обґрунтування: ці організації несумісні з інтересами США.

Водночас китайський правитель Сі Цзіньпін прийняв у січні в Пекіні глав держав та урядів Канади, Фінляндії та Великобританії. "Міжнародний порядок перебуває під великим тиском", - сказав Сі британському прем'єру Кіру Стармеру та зажадав "спільних зусиль для побудови рівноправного та впорядкованого багатополярного світу". У дипломатії Китаю цей меседж не новий, але він набув нового значення з огляду на теперішній масовий вихід США з міжнародних організацій.

Адже якщо США ідуть, то Китай надалі залишається активним членом цих міжнародних організацій і, як наслідок, привертає до себе дедалі більше уваги з усього світу. Нещодавнє міжнародне соціологічне дослідження Європейської ради міжнародних відносин (ECFR) продемонструвало, що опитані в 21 країні, 10 з яких є членами ЄС, вважають, що глобальний вплив Китаю протягом найближчих 10 років зросте.

"Розрив між Китаєм та США в плані їхньої могутності раніше був набагато суттєвішим. Але зараз він дедалі зменшується. США надалі залишаються наймогутнішою нацією в світі, але Китай їх дуже швидко наздоганяє", - каже Клаус Соонг, аналітик Інституту вивчення Китаю Mercator (MERICS) у Берліні.

Китай бореться за Глобальний Південь

Центральну роль у стратегії Пекіна вже давно відіграє так званий Глобальний Південь - країни, що розвиваються, з різних куточків світу. Приміром, китайська ініціатива "Новий шовковий шлях", покликана створити міжконтинентальну торговельну та інфраструктурну мережу між Китаєм і десятками інших країн, охоплює весь світ. Цю програму було запущено 2013 року з метою збільшити вплив Китаю в Азії, Африці, Європі та Латинській Америці.

За словами Соонга, підтримка Глобального Півдня є "вирішальним питанням" для Китаю з огляду на стримування з боку Заходу. "Сильному політику потрібні прибічники, які його підтримують, аби виправдати його лідерську роль", - каже експерт.

На початку цього року Китай оприлюднив статистику, яка вказує на стійкість його економіки попри жорстку митну політику США. ВВП країни у 2025 році, приміром, виріс на п'ять відсотків. Крім того, Китай надалі залишається лідером у світі за обсягами експорту. У Пекіні такий позитивний розвиток пояснюють передусім експортом в інші країні, ніж США, передусім у Південно-Східній Азії.

Утім, стратегія Китаю приховує в собі й ризики. Через це Пекін останніми роками вніс зміни до ініціативи "Новий шовковий шлях" та концентрується - замість великих капіталомістких інфраструктурних проєктів - на цільових інвестиціях меншого масштабу. Мета - мінімізувати фінансові ризики для інвесторів. А боржники таким чином повинні менше хвилюватися через надто високу заборгованість.

Спільний голос авторитарних країн

Занепокоєння у багатьох країнах світу останнім часом викликають тісні відносини Китаю з Росією та Північною Кореєю, які на світовій арені дедалі частіше виступають як союз країн з авторитарним правлінням. Минулого року Сі на військовому параді в Пекіні зустрівся з правителями Росії та КНДР. Разом із Володимиром Путіним та Кім Чен Ином Сі наголосив на політичній та безпековій необхідності союзу трьох держав-сусідок. На параді був присутній також президент Ірану Масуд Пезескіан. Про ці чотири країни на Заході часто говорять разом як про країни CRINK - за першими буквами в їхніх назвах англійською.

Кожен із авторитарних партнерів Китаю має власні мотиви, наголошує Сабіне Мокрі (Sabine Mokry) з Інституту досліджень миру і політики безпеки при Університеті Гамбурга. "І Китай теж ретельно прорахував, що отримає від кожного режиму", - каже вона. Про те, що цей союз діє спільно на міжнародній арені, яскраво свідчать голосування на Генеральній Асамблеї ООН. Китай дедалі частіше голосує в унісон зі своїми союзниками, особливо якщо йдеться про права людини, а також про війну в Україні.

Та єдине, що країни CRINK мають спільне, так це протистояння зі США, каже Мокрі. Союзом, який би ґрунтувався на спільних цінностях, вони не є, додає дослідниця: "Якщо буде нагода продемонструвати їхню співпрацю, то вони нею, звісно, скористаються. Але по суті (між країнами. - Ред.) і надалі панує глибока недовіра".

Китай не поспішає ставати на місце США

Китай роками наголошує, що є, мовляв, стабілізуючою силою у світі, свідомою своєї відповідальності - на противагу тому, що Пекін називає "гегемонізмом" США. Утім, аналітики вважають, що мета Китаю не полягає в тому, аби замінити світовий порядок під проводом США на китайську версію. Натомість першочерговою ціллю китайського уряду, судячи з усього, є збереження влади Комуністичної партії Китаю. "Тут не йдеться про якогось роду амбіції панувати в світі", - каже Мокрі в інтерв'ю DW. Кожне політичне рішення, за її словами, потрібно натомість розглядати "завжди з точки зору виживання режиму".

Соонг з інституту MERICS вважає малоймовірним те, що Китай візьме на себе лідерство у всіх організаціях, з яких вийшли США. На його думку, це може статися лише в тих випадках, коли це прямо перегукується з державними інтересами Китаю. Як приклад він наводить ВООЗ. До неї навіть у якості спостерігача не допускають Тайвань, який КНР розглядає як власну провінцію, якою керують сепаратисти. Натомість США назвали недопуск Тайваню до ВООЗ однією з причин свого виходу з організації.

Китай хоче витиснути США з Азії

Аналітики вважають, що такий вибірковий підхід Китаю свідчить про головну мету Пекіна - не панувати в усьому світі, а зменшити вплив США у тих регіонах, які Китай вважає для себе стратегічно важливими, особливо в азійському тихоокеанському.

"Пекін був би дуже радий мати змогу робити в Азії просто все, що він хоче", - каже Мокрі. Але вплив США в регіоні досі має "фундаментальне значення", зазначає вона: "Це не так просто змінити".