"Завершіть покупку негайно, місцевість здається відповідною". Таку телеграму баварський король Людвіґ II (Ludwig II) надіслав своєму придворному раднику Лоренцу фон Дюффлінґу (Lorenz von Düffling) 4 вересня 1873 року. Саме з цього моменту в історії найбільшого острова на озері Кімзее (Chiemsee) - острова Герренінзель ("Чоловічий острів", також відомого як Герренкімзее) - розпочався новий етап, що триває, власне, й досі.

У 1878-1886 роках тут було зведено найбільшу з приватних резиденцій цього ексцентричного баварського монарха-мрійника, якого народ прозвав "казковим королем" (Märchenkönig). І не лише найбільшу, а й найдорожчу. Витрати на Новий палац Герренкімзее (Neues Schloss Herrenchiemsee) у сумі перевищили кошти, витрачені на всесвітньо відомий замок Нойшванштайн (1869-1892) та альпійський Ліндергоф (1870-1886). Загалом Людвіґ провів у палаці Герренкімзее всього 12 днів.

Новий палац Герренкімзее. Фотогалерея

Втілені мрії - резиденції Людвіґа II у Баварії

Усі три ці резиденції, закладені в Баварії під час правління Людвіґа, призначалися виключно для однієї особи - монарха, який надавав перевагу усамітненому способу життя. Без придворних церемоній, прийомів офіційних гостей тощо. Людвіґ узагалі бажав, щоб після його смерті всі три резиденції було зруйновано, чого, звісно ж, не сталося. Вже невдовзі після трагічної загибелі Людвіґа у 1886 році всі ці втілені в реальність архітектурні фантазії короля стали доступними для широкої публіки - їх відкрили для всіх охочих, перетворивши на державні музеї.

Окрім двох замків та одного палацу, для Людвіґа в Баварії також збудували невелику Королівську садибу на Шахені - будиночок у горах. Усі ці пам'ятки претендують на включення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в липні 2025 року за заявкою під назвою "Втілені мрії" (*Gebaute Träume*, дослівно - "Побудовані мрії").

Найбільше часу Людвіґ проводив у своєму невеликому замку Ліндергоф, розташованому в мальовничій гірській долині неподалік Гарміш-Партенкірхена - єдиній з трьох резиденцій, будівництво та облаштування якої повністю завершили за життя цього короля. Навіть замок Нойшванштайн так і не було остаточно завершено. Реалізація проєктів регулярно затягувалася через необхідність пошуку джерел фінансування та постійні зміни, що вносилися за волею Людвіґа. Проєкт палацу Герренкімзее в цілому переробляли 13 разів!

Саме гігантські витрати на всі ці будівельні проєкти стали причиною визнання Людвіґа недієздатним, невдовзі після чого він загинув за загадкових обставин - 13 червня 1886 року він потонув у Штарнберзькому озері під час прогулянки в супроводі професора-психіатра Бернгарда фон Ґуддена (Bernhard von Gudden), тіло якого також було знайдено у воді на місці трагедії.

Людвіґ II і Людовік XIV

Зразком для наслідування для Людвіґа був французький "король-сонце" Людовік XIV (1638-1715), який мав і користувався абсолютною владою, що ґрунтувалася на принципі божественного права королів. Людвіґ, своєю чергою, очолював конституційну монархію - абсолютної влади він не мав, що, однак, намагався ігнорувати, коли йшлося про будівництво його резиденцій.

Людвіґ давно виношував ідею створення чогось на кшталт "Баварського Версалю" за прикладом резиденції Людовіка XIV поблизу Парижа, однак не як центру влади й не для репрезентативних функцій - виключно для себе самого.

У палаці мали бути створені своєрідні копії-інтерпретації парадних приміщень Версалю - виключно як щось на кшталт музейних експонатів для одного-єдиного відвідувача. Плюс королівські апартаменти для самого Людвіґа. Більшість цих зал, кімнат і салонів сьогодні можна побачити під час групових екскурсій палацом.

Визначні пам'ятки Герренкімзее

Квитки рекомендується бронювати заздалегідь, так само як і підбирати відповідний за часом рейс порома на острів від пристані Прін-ам-Кімзее - так, щоб прибути на пристань Герренкімзее приблизно за годину до початку екскурсії. Можна й раніше, адже біля причалу розташовується ще одна пам'ятка - так званий Старий палац Герренкімзее (Altes Schloss Herrenchiemsee). Цей колишній монастир після Другої світової війни у 1948 році став місцем роботи спеціальної комісії, яка розробила текст нової західнонімецької конституції - Основного закону ФРН.

Якщо дозволить час, можна також прогулятися довкола острова - приблизно 10-кілометровим пішим маршрутом. Окрім того, варто передбачити час на огляд палацового саду та місцевого парку.

Король купує острів

Спочатку Людвіґ мав намір звести свій "Баварський Версаль" неподалік Ліндергофа - у тій самій гірській долині Ґрасванґталь. Перші плани розробили ще у 1868 році, після чого стало зрозуміло, що це місце не підходить для такого масштабного проєкту. Пошуки відповідної локації завершилися через п'ять років - невдовзі після надсилання тієї самої телеграми про купівлю Людвіґом "Чоловічого острова" на озері Кімзее - "Баварському морі".

З 1261 року острів Герренкімзее перебував у власності Августинського ордену. У 1803 році місцевий монастир і володіння було секуляризовано. Це сталося в епоху Наполеона - той самий історичний період, коли Баварія з курфюрства перетворилася на королівство. Монастир було розпущено, острів продано у приватну власність, після чого він кілька разів змінював знатних власників.

На початку 1870-х років острів Герренкімзее опинився в центрі своєрідних екологічних протестів. Тодішній власник - граф Пауль Марія Фоґт фон Гунольштайн (Graf Paul Maria Vogt von Hunolstein), який мешкав у колишньому монастирі - Старому палаці, мав намір продати острів деревообробній компанії з Вюртемберга. Це комерційне підприємство планувало розпочати тут заготівлю деревини, тобто повністю вирубати ліс, що не дуже сподобалося місцевим жителям і знайшло відображення в регіональній пресі.

Саме на ці повідомлення у пресі звернув увагу Людвіґ, який шукав відповідне місце для втілення своєї чергової масштабної мрії. Король більше любив усамітнені місця в горах, але цілий власний острів посеред великого озера був цілком гідною альтернативою, що дозволяла забезпечити максимальну приватність.

Будівництво палацу Герренкімзее

Через п'ять років після придбання острова тут розпочалися будівельні роботи, що тривали у 1878-1886 роках аж до загибелі короля. Новий палац зводився за проєктом архітектора Ґеорґа фон Дольманна (Georg von Dollmann) під керівництвом Юліуса Гофманна (Julius Hofmann).

До смерті Людвіґа тут встигли звести лише центральну частину будівлі, а також розпочати одне з бічних крил. Цей недобудований бічний флігель демонтували у 1907 році, щоб надати палацу симетричного вигляду. Загалом для зведення споруди, фасади якої були потиньковані та частково облицьовані натуральним каменем, використали 11 мільйонів цеглин. Частину оздоблювального матеріалу добували безпосередньо на острові, у місцевому каменоломні.

На час будівництва для Людвіґа, який приїздив стежити за ходом робіт, облаштували апартаменти у Старому палаці. У своїх приватних покоях у Новому палаці, оформлених у стилі рококо, король провів лише кілька днів у вересні 1885 року після завершення оздоблення цієї частини "Баварського Версалю".

Цікаві факти про палац Герренкімзее

Оскільки палац призначався виключно для однієї-єдиної людини, тут від початку не планували оздоблювати й умебльовувати всі приміщення. У цих частинах будівлі голі цегляні стіни й досі марно чекають на тинькарів, художників та інших майстрів - через них також проходить екскурсійний маршрут, абсолютними хайлайтами якого є місцева Дзеркальна галерея та копія парадної спальні Людовіка XIV у Версальському палаці, фотографії яких включено в галерею на початку цієї публікації.

При цьому екскурсоводи обов'язково підкреслюють той факт, що місцева галерея аж на два метри перевищує французький оригінал. Загалом на оздоблення приміщень палацу Герренкімзее пішло 4,5 кілограма сусального золота.

Серед величезної кількості різних архітектурних деталей та інших історичних подробиць особливої уваги заслуговують парадні сходи, проєкт яких було створено на основі гравюр і картин, оскільки версальський оригінал було розібрано ще у 1752 році під час чергової перебудови цієї резиденції французьких королів за часів Людовіка XV.

Архітектурно-історична спадщина Людвіґа II

Новий палац Герренкімзее, місцевий сад і парк можна вважати своєрідною ексклюзивною декорацією для снів наяву, які тут хотів бачити Людвіґ. Проте декорацією, зведеною й оздобленою справжніми й дорогими матеріалами, руками найкращих майстрів і художників - переважно з самої Баварії.

Широкого поширення в Німеччині набуло судження про те, що Людвіґ спустошив баварську казну і майже призвів до банкрутства свого королівства. При цьому повністю ігнорується той факт, що численні замовлення під час зведення резиденцій Людвіґа не лише забезпечували роботою величезну кількість людей, а й призвели до створення й розвитку в Баварії - особливо в Мюнхені - різноманітних майстерень і виробництв, які стали відомими та здобули визнання за межами Німеччини.

Людвіґ залишив величезну спадщину. Не лише свої резиденції - Нойшванштайн, Ліндергоф і Герренкімзее. На кошти цього короля було зведено Фестивальний театр - Фестшпільгаус у Байройті, який є місцем проведення щорічного Ваґнерівського фестивалю.

Новий палац Герренкімзее є місцем проведення фестивалю класичної музики Herrenchiemsee Festspiele, концерти якого відбуваються у знаменитій Дзеркальній галереї. Щоліта цей фестиваль відвідує близько семи тисяч осіб.

Туристична статистика

За резиденції Людвіґа відповідає Баварське управління державних палаців, парків та озер. Вони належать до найпопулярніших архітектурно-історичних пам'яток Німеччини. У 2024 році замок Нойшванштайн відвідали 1,08 мільйона осіб, замок Ліндергоф - понад 353 тисячі, Новий палац Герренкімзее - майже 310 тисяч, а розташовану в горах Королівську садибу на Шахені - понад 6,5 тисячі осіб.