Відмова Європейського Союзу від російських енергоносіїв, передбачена планом REPowerEU, від початку не була простим завданням. Незважаючи на запроваджене ще 2023 року ембарго, нафтопродукти, вироблені з російської сировини, продовжують просочуватися до Євросоюзу через треті країни, свідчать дані Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA). ЄС залишається найбільшим імпортером російського зрідженого природного газу - ембарго набуде чинності лише 2027 року.

Ще в одній сфері - атомній енергетиці - розрив із Росією лише декларується. Більше того, запускаються нові проєкти. 22 липня міністерство довкілля Нижньої Саксонії дозволило розширити завод із виробництва ядерного палива в місті Лінген. Підприємство випускатиме ядерне паливо за технологіями дочірньої структури "Росатому".

Позиція активістів і влади Нижньої Саксонії

Екоактивісти з організацій Ausgestrahlt і BBU ввечері 27 липня планують провести пікет у Лінгені - біля воріт підприємства ANF, яке належить французькій державній компанії Framatome. ANF ​​виробляє ядерне паливо майже пів століття - для західноєвропейських атомних електростанцій. З 2027 року підприємство почне обслуговувати станції в Східній Європі, збудовані за радянськими проєктами. Власних технологій для роботи з їхніми водо-водяними енергетичними реакторами (ВВЕР) у Framatome немає, тому компанія за згодою німецької влади залучила до проєкту структуру "Росатому" - ТВЕЛ (TVEL). Екоактивісти називають цей крок "безвідповідальним".

"Росатом" - одна з небагатьох російських держкорпорацій, щодо яких ЄС не запровадив санкцій. Це дозволяє державам ЄС і надалі імпортувати паливо, яке вона пропонує. Вони прагнуть диверсифікувати постачання, оскільки рано чи пізно ЄС має намір зменшити залежність від Росії, але підходять до вирішення цього завдання по-різному.

В Європі сформувалися дві моделі поведінки, зазначають експерти міжнародної екологічної організації Bellona. Одні країни - наприклад, Фінляндія та Чехія - прагнуть якнайшвидше перевести свої АЕС із ВВЕР на паливо американського виробника Westinghouse, який має потрібні технології. Інші - зокрема, Угорщина та Словаччина - роблять ставку на контракти з Framatome. Французька компанія планує виробляти паливо для ВВЕР самостійно, але не раніше початку 2030-х років.

Запуск виробництва палива для ВВЕР у Лінгені обговорювався кілька років. У результаті уряд Німеччини дійшов висновку, що участь російської корпорації не створює значних ризиків шпигунства або диверсії. Цей висновок дозволив місцевій владі видати ANF необхідний дозвіл. Проте, міністр з питань довкілля Нижньої Саксонії Крістіан Маєр (Christian Meyer) назвав цей крок "абсолютно хибним", оскільки він посилить залежність ЄС від Росії. Однак після схвалення на федеральному рівні регіональній владі, за словами Маєра, нічого не залишалося, крім як дати проєкту "зелене світло".

Участь Росії в проєкті обмежать

На чому може бути заснована впевненість в тому, що проєкт за участю Росії у такій чутливій галузі, як ядерна енергетика, не несе ризиків для національної безпеки? Відповідь німецької влади: на жорсткому контролі.

Проєкт - франко-російський, але ТВЕЛ не братиме участі в управлінні ним. Роль російського партнера обмежена передачею технологій та поставками комплектуючих. При цьому регулярно проводитимуться ретельні перевірки цих поставок. Крім того, співробітникам "Росатому" та ТВЕЛ заборонять доступ на територію підприємства у Лінгені. Спілкування співробітників Framatome з російськими колегами буде суворо регламентоване.

Втім, організаторів пікету, що 27 липня пройде біля воріт ANF, це не переконує. У своєму пресрелізі вони звертають увагу на те, що з жорстких правил передбачені винятки. Зокрема, у "виняткових випадках" росіяни все ж таки зможуть бувати на підприємстві - хоча раніше Framatome обіцяла не допустити такої можливості.

Побоювання активістів поділяють деякі німецькі політики. Депутат Бундестагу від Зелених Гаральд Ебнер (Harald Ebner) звинуватив  уряд в ігноруванні ризиків, депутат від Лівої партії Марейке Гермаєр (Mareike Hermeier) вимагає закрити завод у Лінгені, зазначає видання Die Zeit. Депутат Бундестагу та експерт ХДС із зовнішньої політики Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter) у коментарі виданню Politico назвав ухвалене рішення "ризиком для безпеки" та закликав його скасувати.

Чи відмовиться ЄС від співпраці з Росією в атомній енергетиці?

У плані RePowerEU про перспективи взаємодії з Росією в ядерній сфері йдеться підкреслено обтічно. Заявлена ​​мета - "обмежити імпорт урану, збагаченого урану та інших ядерних матеріалів". Саме обмежити, а не зупинити, як у випадку з природним газом. Не зрозуміло також, в якому обсязі та в які саме терміни має бути реалізоване обмеження.

"Поступова відмова від російського ядерного палива передбачена дорожньою картою RePowerEU, ми над цим працюємо, ми рішуче налаштовані діяти швидше, - наголосила 23 липня офіційна представниця Єврокомісії Анна-Кайса Ітконен. - Але ядерна енергетика - це щось складніше, ніж інше".

Питання відмови від російських поставок, зважаючи на все, перейде в практичну площину лише через кілька років. Стільки часу, за прогнозом експертів Bellona, ​​потрібно європейським компаніям та американській Westinghouse, щоб завдяки вже зробленим інвестиціям фізично замістити паливо, яке зараз постачає російська держкорпорація.

Процес уже йде, хоч і повільно - це видно зі статистики, наголошують аналітики S&P Global. З даних Агентства з постачання Євратома (ESA), які вони вивчили, випливає, що в 2025 році загальний обсяг поставок з Росії трохи збільшився, але не так сильно, як зросло європейське споживання. У результаті частка Росії на ринку ЄС знизилася з 23,6 до 22,6 відсотка. Водночас частка власного європейського виробництва помітно розширилася - з 64 до 72,9%.