У жовтні, напередодні деокупації, тимчасова влада Херсонщини оголосила евакуацію, місцеві чиновники почали повідомляти про вивезення дітей до анексованого Криму та Росії під приводом оздоровлення. Серед них був 14-річний Андрій (імена дитини та батьків змінені з міркувань безпеки) із села біля Херсона, розказує його мати Олена в інтерв'ю DW. За її словами, останні кілька років вона виховувала сина разом із вітчимом. Батько Олександр, з яким жінка офіційно не розлучена і який не позбавлений прав на дитину, жив окремо. Під час окупації села він влаштувався на роботу в самопроголошену адміністрацію, стверджує Олена.

Під приводом оздоровлення

За словами Олени, напередодні нового навчального року батько записав Андрія до школи, яка працювала за російською програмою, аби отримати грошову допомогу - десять тисяч рублів. Від окупаційної влади чоловік також взяв для сина путівку до дитячого табору в Анапі. Хто супроводжував дітей у поїздці, Олена не знає. Каже, що відправленням сина до табору займався Олександр.

Саме йому подзвонили із російського табору на початку листопада, коли українські військові звільняли Херсонщину, і попросили забрати дитину. Чоловік виїхав за сином лише за тиждень, коли Україна вже повернула контроль над селом. "Як йому це вдалося, я не знаю. У селі його розшукувала поліція, питала в мене. Та я справді не знала, де він", - каже Олена.

Згодом вона дізналась, що чоловік дістався дитячого табору в Анапі. Разом із сином їх поселили в пансіонаті вже в іншому російському місті - Туапсе. DW вдалося поспілкуватися з хлопцем. Він підтвердив, що перебуває у пансіонаті разом із татом. За його словами, умови там задовільні. Поговорити з його батьком DW так і не вдалося.

Андрій сказав, що хоче повернутися додому. Однак тато не може відвезти його на Херсонщину - адже, як стверджує Олена, там йому загрожує кримінальна відповідальність за колабораціонізм. Водночас жінка не може пояснити, чому не їде за сином сама. Разом із Андрієм у таборі були ще двоє дівчат із його школи. Після деокупації частини Херсонщини за ними приїхали батьки. Оскільки сусіди втратили із ними зв'язок, ймовірно, ці родини лишилися жити в Росії.

Читайте також: Вивезені з російської окупації діти: депортовані чи евакуйовані?

"Порятунок від обстрілів"

За інформацією голови Херсонської обласної військової адміністрації Ярослава Янушевича, окупаційна влада вивезла до таборів в Анапі понад 30 дітей із окупованої території регіону. Росіяни обіцяли батькам, що повернуть дітей на початку листопада, але пізніше термін перебування продовжили ще на тиждень. Під приводом відпочинку до Росії вивезли також учнів спортивних шкіл із Херсона, що в коментарі DW підтвердила директорка 5-го дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки Галина Кислова. Кількість вивезених дітей їй не відома. За інформацією Кислової, більшість із них уже повернули додому, в Росії лишаються лише троє учнів.

Росія назвала вивезення дітей їхнім порятунком від нібито обстрілів з боку української армії, яка звільняла окуповані території. За інформацією російських видань, у Краснодарському краї розмістили 1200 мешканців Херсонської та Запорізької областей, близько 700 із них - діти. До таборів Анапи вивезли нібито 400 дітей із Херсонщини.

Окупаційна влада вивезла з Херсонської області також сиріт і дітей, які тимчасово залишилися без батьківського піклування. Це щонайменше тисяча дітей, повідомила інформаційна агенція Associated Press (AP) із посиланням на місцевих чиновників. За даними AP, місцеві жителі намагалися запобігти вивезенню дітей-сиріт. Так, лікарі херсонської лікарні сфальшували медичні записи низки дітей - аби переконати росіян, що дітей не можна перевозити через їхні хвороби. Ще на початку окупації місцеві волонтери ховали дітей-сиріт у церкві, але за кілька місяців росіяни їх знайшли. Сиріт переховували й працівники центру соціальної і психологічної реабілітації у селищі Степанівка Херсонської області. 

Скільки депортовано українських дітей?

Скільки саме українських дітей вивезли до Росії, нині сказати складно. Згідно з офіційною українською статистикою, яка міститься на порталі "Діти війни", йдеться про понад 13 тисяч дітей. За словами уповноваженої президента України з прав дитини Дарʼї Герасимчук, Україна має дані щодо кожної дитини із цього списку. "Ми можемо гарантувати їхню правдивість", - запевняє вона.

Але реальна кількість депортованих дітей може бути значно більшою. На порталі "Діти війни" зазначена ще одна цифра - понад 720 тисяч депортованих українських дітей. Ці дані виникли в результаті аналізу відкритих російських джерел, коли росіяни повідомляли про відправлення дітей на "відпочинок" та "евакуацію" цілих родин. "Ця цифра нічим не підкріплена. Ми думаємо, що вона перебільшена, але мова йде про десятки або сотні тисяч дітей", - коментує DW Герасимчук.

Офіційна українська статистика депортованих до Росії дітей включає різні випадки - коли росіяни вивозять сиріт і дітей, які тимчасово залишилися без батьківського піклування, а також тих, які мають батьків. Депортованими вважаються й ті діти, яких "евакуювали" разом із батьками. "Навіть маючи свідчення, що дитина була депортована з батьками, ми не можемо бути впевнені, що дитина в безпеці, - пояснює Герасимчук. - По-перше, ніхто не може бути в безпеці в депортації. По-друге, дитина могла бути розлучена з батьками під час фільтрації. Наприклад, ми знаємо про випадок, коли тато був розлучений з трьома дітьми - тата затримали, а дітей депортували до Росії".

Навіть нібито добровільна евакуація до Росії або вглиб окупованих нею територій є вимушеною, адже країна-агресор створила умови, за яких українці разом із дітьми вимушені їхати саме туди. Про це йдеться у спеціальній доповіді уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, опублікованій у середині грудня. "Створення умов, коли цивільне населення відчуває страх перед насильством або загрозу затримання чи зловживання владою, або інші форми психологічного насильства, і є примусом до депортації або примусового переміщення", - зазначають у доповіді. За оцінками ООН, станом на початок листопада кордон із Росією перетнули більше 2,5 мільйона громадян України.

Читайте також: Втеча від війни і фільтраційні табори. Як живуть депортовані до РФ українці

"Нове явище цієї війни"

"З початком повномасштабної війни ми почали отримувати дуже велику кількість запитів щодо зниклих дітей, - говорить DW представниця громадської організації "Магнолія" Марина Липовецька, яка спеціалізується на розшуку дітей. - За 20 років існування "Магнолії" ми мали приблизно 2300 запитів. За дев'ять місяців війни - вже понад 2600".

"Зникали цілі родини, зникали діти без батьків, - продовжує Липовецька. - За жахливих обставин - переховуючись у підвалах, у процесі евакуації та втечі з окупації. Спочатку було незрозуміло, де ці діти. Потім з'ясувалось, що вони можуть бути вивезені в Росію. Депортація - нове явище цієї війни".

Напередодні повномасштабного вторгнення самопроголошена "влада" на територіях Донецької та Луганської областей, непідконтрольних Києву ще з 2014 року, оголосила евакуацію, зокрема дітей. Скільки їх вивезли - невідомо. У грудні Служба безпеки України заочно повідомила про підозру "міністрам" "ДНР", які, за версією слідства, організовували депортацію сиріт із Донеччини під приводом відпочинку в дитячих таборах.

Наступна хвиля вивезення дітей почалася у серпні, під час окупації частини Харківської області. За даними місцевих чиновників, окупаційна влада відправила дітей у літній табір у Краснодарському краї і не повернула їх після деокупації регіону на початку вересня. Лише в кінці місяця батькам вдалося забрати близько десяти дітей. Ще 37 дітей повернули в Україну в жовтні. "Щоб забрати своїх дітей, батьки проїхали довгий шлях декількома країнами Європи", - коротко прокоментували в міністерстві реінтеграції. Після довгої перерви, 20 грудня, омбудсман Дмитро Лубінець повідомив про повернення в Україну трьох дітей, вивезених із Харківщини.

Читайте також: "Система була паралізована". Як війна впливає на прихисток дітей-сиріт в Україні

Повернення додому

Того ж дня в Україну повернули 16-річного хлопця, якого вивезли з передмістя Маріуполя і влаштували в прийомну родину в Росії, повідомив Лубінець. За його словами, хлопець не говорив з прийомними батьками і попросив про допомогу із поверненням в Україну через чат-бот. Своїх батьків хлопець втратив напередодні повномасштабної війни. Тепер його опікуном стане сестра.

За даними порталу "Діти війни", наразі з Росії та окупованих нею територій повернули тільки 122 вивезені дитини. Єдиного механізму для цього не існує - кожного разу чиновники і громадські діячі винаходять нові способи. Про один із них DW розказує представниця громадської організації "Магнолія" Марина Липовецька.

Росіяни вивезли до Луганська 10-річного хлопчика з Харківщини після того, як було вбито його матір. Батько дитини побачив сина в ефірі одного з російських телеканалів і звернувся до правозахисників. Зрештою за допомогою волонтера з Луганська вдалося підтвердити, що хлопчик перебуває в місцевій лікарні. Російська волонтерка знайшла нотаріуса, який оформив довіреність на бабусь хлопчика на території РФ - адже на окупованих територіях не визнають українських документів. У результаті бабусі поїхали за онуком у Луганськ. "Забираючи дитину з лікарні, вони були вимушені сказати, що поїдуть з онуком до Росії та залишаться там жити. Але зрештою виїхали до України", - каже Липовецька.

Свідки воєнних злочинів

Дітей можуть вивозити, бо вони є свідками воєнних злочинів, вважає Марина Липовецька. Вона наводить як приклад історію родини із двома доньками 8 та 15 років, яка намагалася евакуюватися з Києва на початку повномасштабного вторгнення. Як розповідає Липовецька зі слів молодшої дівчинки, вони поїхали до Житомирської області, побачили там російські війська і вирішили повертатися до Києва. По дорозі зустріли росіян, які розстріляли автівку, внаслідок чого обоє батьків загинули, старша дівчинка отримала поранення, молодша не постраждала. Саме її росіяни залишили на трасі біля найближчого села. А старшу дитину вивезли у невідомому напрямку - де вона, досі невідомо. 

"Це було ще на початку війни, масової депортації тоді не було. Чому вони забрали старшу дитину, а молодшу висадили? Може, тому, що менша не зрозуміла, що її батьки вбиті, а старша є свідком і жертвою воєнного злочину? Може, вони не хотіли, щоб ці свідчення дійшли до суду", - припускає Липовецька.

Уповноважена президента з прав дитини Дар'я Герасимчук бачить у вивезенні дітей ознаки геноциду. "Ми знаємо про випадки зміни громадянства українським дітям. Про передачу їх під опіку, піклування і навіть усиновлення громадянам Росії. Усе це є ознаками геноциду. Для нас є надважливим задокументувати всі ці злочини, щоб притягнути Росію до відповідальності", - каже Герасимчук.

Депортація або примусове переміщення дітей можуть бути кваліфіковані як геноцид - "за умови доведення певних, так званих контекстуальних, ознак", погоджується омбудсман Дмитро Лубінець у своїй доповіді. Він нагадує: причетні до депортації можуть бути засуджені як в Україні, так і в Міжнародному кримінальному суді.