Цієї зими після масованих ракетних атак Росії на енергетичні об'єкти сотні багатоповерхівок Києва дедалі частіше перетворюються на холодні бетонні пастки без електрики та опалення. Комунальники, а також приватні сантехніки та електрики у промерзлих підвалах намагаються оживити охололі будинки. Їхня робота, часто непомітна, нині стала надзвичайно затребуваною.

Знайти вільні руки, аби підключити силовий кабель, що вигорів через перенавантаження мережі, чи злити систему опалення після "прильотів" на ТЕЦ зараз в українській столиці надзвичайно складно. Сантехнікам та електрикам доводиться працювати без відпочинку по 20 годин на добу, аби повернути в домівки тепло, світло та воду. DW поспілкувалась з кількома з них.  

Кадровий голод: виходять на об'єкти навіть хворі

Олег Карпов зареєстрований як фізична особа-підприємець (ФОП). Разом зі своєю командою найманих працівників він обслуговує в Києві інженерні мережі багатоквартирних будинків, де створені ОСББ (Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків). Карпов визнає, що для нього цей рік став справжнім випробуванням на міцність. Його робочий день починається тоді, коли більшість міста ще спить - о четвертій чи п'ятій ранку, а закінчується глибоко за північ.

Після обстрілів з боку РФ критичної інфраструктури Києва на початку року команда Олега Карпова працює практично в режимі 24/7. Підприємець розповідає, що люди виснажені емоційно та фізично, але продовжують виходити на об'єкти навіть хворі з температурою 39 °C. "Буває таке, що вдається поспати дві-три години. Вчора я приїхав, навіть не мився, ліг спати о 2:00 ночі, а о 5:30 мене вже підняли. Втомлені, хворі, але їдемо на виклик, бо розуміємо, якщо не зробиш, то буде гірше і для будинку, і для людей", - каже Карпов.

Олег Карпов - ветеран війни, демобілізований за станом здоров'я. Зараз у його команді працює восьмеро спеціалістів - більшість із них люди у віці, дехто має інвалідність, дехто повернувся з фронту після важко поранення.

"З 25 людей залишилося лише вісім. Хтось пішов на фронт, хтось поїхав за кордон. Офіційного бронювання для приватних ФОПів у цій сфері немає. Бронюють лише тих, хто працює на державних підприємства чи в міських управляючих компаніях (колишні ЖЕКи. - Ред.) Кадрів дуже бракує. У мене зварювальнику - 62 роки, одному електрику - за 60, інший - інвалід другої групи, сантехнік - ВПО з окупованих територій, теж має проблеми зі здоров'ям. Молодь не хоче йти на таку роботу. Так і працюємо", - розповідає підприємець.

Дехто не витримує перенавантаження

Аварійні бригади сантехніків та електриків у Києві працюють у надвисокому темпі, без перерв по декілька днів, щоб забезпечити киян теплом світлом та водою.

"Бригад не вистачає. Тому люди працюють по дві-три доби без перерви - практично валяться з ніг. Два слюсарі просто померли від дикого перенавантаження. У багатьох зафіксовано обморожування та психофізичне виснаження", - написав у Facebook народний депутат, перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Олексій Кучеренко. Мер столиці Віталій Кличко підтвердив, що один зі згаданих слюсарів помер 19 січня, коли працював на виклику у квартирі одного з будинків, чоловікові було 60 років.

Київрада планує призначити одноразову адресну матеріальну допомогу обсягом 50 тисяч гривень родинам працівників, які втратили життя у столиці під час виконання завдань на об'єктах житлово-комунальної інфраструктури.

Читайте також: На відновлення Дарницької ТЕЦ знадобиться щонайменше два місяці - Кличко

Виснажені майстри, знервовані мешканці

Оскільки приватні підприємці на кшталт Олега Карпова обслуговують в основному житлові будинки, де створено ОСББ, великих зарплат вони платити не можуть. Адже працювати доводиться за довгостроковими контрактами з уже затвердженими кошторисами. Такі контракти розраховані на певну кількість викликів, але не враховують, наприклад, екстремальну ситуацію, яка нині склалась після російських повітряних обстрілів. "Тому якусь певну роботу електриків чи сантехніків сам виконую, підстраховую їх, даю перепочити", - пояснює чоловік.

Втім, найважче в роботі, як зауважив Карпов, - не тотальне виснаження, старі труби чи згорілі кабелі, а часто відсутність елементарної вдячності. За його словами, поки майстри намагаються врятувати мережі від перевантаження, мешканці часто реагують агресивно. "Нас обзивають, клянуть, кажуть, що ми ледачі, вимагають зробити неможливе, що суперечить законам фізики. Буває, лізуть битися. У будинку на 300 квартир може одна людина скаже "дякую", а 299 скажуть, що ми погано робимо свою роботу. Іноді опускаються руки, й хочеться все кинути", - зізнається чоловік.

Читайте також: Щоденник війни: Культура вдячності

"Я в тилу роблю свою роботу, як можу"

Леоніду Кулицькому - 59 років, він працює електриком вже близько 30 років і каже, що цьогорічна зима стала найскладнішою за всю його багаторічну практику. За його словами, зараз він практично живе на роботі та лише на кілька годин повертається додому відпочити.

Оскільки через зруйновані ТЕЦ у квартирах багатьох киян немає опалення, тому вони обігріваються електроенергією. Водночас мережі не розраховані на одночасне навантаження великою кількістю енергоємних приладів. "Дають світло, люди одночасно вмикають усе: бойлери, обігрівачі, чайники. І відразу горять кабеля, проводка, автомати і все на світі. Але треба їхати, бо люди там замерзають, вони сидять без світла. Треба включити хоч якось, щоб вони обігрілися", - каже Кулицький.

Втім, попри екстремальне виснаження, героєм він себе не вважає. Для нього це просто обов'язок перед людьми. Як зазначає чоловік, чий син зараз на фронті, в окопах українським військовим зараз ще важче. "Росія нас вимотує, як тільки може. Але ми тримаємося. Я в тилу роблю свою роботу, як можу. Головне, щоб діти повернулися з війни живими та здоровими. Сім'я та віра у нашу перемогу тільки мене гріє", - підсумовує Леонід.

Читайте також: Удари РФ по українських ТЕС і ТЕЦ взимку - геноцид?