27 січня 2023 року на щорічній церемонії пам'яті жертв націонал-соціалізму в Бундестазі вперше вшанували пам'ять гомосексуалів. DW - про їх трагічну долю у часи нацизму.
Реклама
У п'ятницю, 27 січня 2023 року, під час офіційних заходів з нагоди Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту і націонал-соціалізму у німецькому Бундестазі, вперше у центрі уваги опинилися люди, які зазнали переслідувань за часів нацизму через свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.
Доля Отто Ґірінґа: ув'язнення, концтабір, кастрація
Отто Ґірінґ (Otto Giering) - один з жертв нацистів. Його історія увійшла до книги "Медицина і злочини" (Medizin und Verbrechen), яку видав Фонд "Бранденбурзькі місця пам'яті" (Brandenburgische Gedenkstätten). У 1939 році кравця-підмайстра з Гамбурга примусово кастрували в концтаборі "Заксенгаузен", після чого його висміяв наглядач: "Ти, педераст, залишився тепер без яєць". До цього 22-річного чоловіка уже двічі засудили за гомосексуальні контакти і він відбував термін у трудовому таборі.
Як описується в книзі, важкі випробування підірвали здоров'я Отто Ґірінґа: "У нього почалися проблеми з серцем, зі шлунком, він страждав від мігрені. Уже після закінчення війни, коли Ґірінґ оформляв заяву до відповідної інстанції на виділення йому компенсації за завдану шкоду, його знову стали долати моторошні спогади про життя в концтаборі. Отримавши відмову, він кілька днів не повертався додому, після чого його оголосили зниклим безвісти. Поліція знайшла його пригніченим і розгубленим".
Отто Ґірінґ помер 1976 року - за кілька місяців до свого 60-річчя. Він був одним із приблизно 15 тисяч чоловіків-гомосексуалів, які опинилися в німецьких концтаборах до падіння "третього рейха" в 1945 році. Тільки в Заксенгаузені було близько тисячі осіб - більше, ніж в інших концтаборах.
У 1942 році в Заксенгаузені вбили 200 гомосексуалів
Чоловіків із нашивками у вигляді рожевого трикутника (rosa Winkel) поміщали у виправні установи. Серед них був завод Klinkerwerk, який входив до системи таборів "Заксенгаузен". Тут, крім іншого, виробляли озброєння. У 1942 році в цьому таборі було вбито 200 чоловіків-гомосексуалів. Загалом у "Заксенгаузені" померли понад 600 ув'язнених-гомосексуалів.
Попри те, що долі загиблих були задокументовано, протягом десятиліть про них не згадували. Меморіальну дошку в пам'ять про жертв нацизму, які постраждали через свою сексуальну орієнтацію, встановили в музейному комплексі "Заксенгаузен" тільки на початку 1990-х.
Співробітники "штазі" видаляли вінки з рожевими стрічками
Водночас перші спроби увічнити пам'ять чоловіків, яких переслідували за їхню гомосексуальну орієнтацію в концтаборі "Заксенхаузен", були зздійснені ще за часів колишньої НДР. Про це в інтерв'ю DW нагадує представник меморіалу "Заксенгаузен" Горст Зеференс (Horst Seferens). Члени гей-організації з Західного Берліна одного разу поклали вінки з рожевими стрічками в меморіалі "Заксенхаузен" у НДР, але їх одразу ж прибрали співробітники "штазі".
"Те, що про жертви серед гомосексуалів та їхню моральну реабілітацію заговорили з таким запізненням, пояснюється кількома причинами, - каже Горст Зеференс. -Головно це пов'язано з тим, що гомосексуальність і після 1945 року вважалася кримінальним злочином в обох німецьких державах". "Лібералізація ставлення до представників сексуальних меншин у колишній НДР почалася значно раніше", - нагадує співробітник меморіалу Заксенгаузен - там кримінальну відповідальність за гомосексуальні стосунки скасували у 1968 році.
Протягом десятиліть сінті та роми або гомосексуали офіційно не згадувалися, коли йшлося про жертв нацистського режиму. Їх також позбавили можливості отримати фінансову компенсацію.
Параграф 175 датується 1871 роком
І до приходу до влади націонал-соціалістів за гомосексуальні зв'язки та стосунки в Німеччині карали. Кримінальне переслідування було закріплено в параграфі 175 Імперського кримінального кодексу 1871 року. У рамках так званих "злочинів проти моральності" "протиприродний блуд" між чоловіками підпадав під дію цього параграфа.
Нацисти посилили кримінальні статті 1935 року і ввели параграф 175a. Відтоді було заборонено не тільки "сексуальні дії", а й усі "непристойні дії" між чоловіками. Засуджувалися і переслідувалися поліцією також жінки-лесбійки. Однак кримінальної відповідальності лесбійки зазнавали тільки в Австрії, де юридично не існувало відмінності між чоловічою і жіночою гомосексуальністю. Загалом долі лесбійок, які опинилися в концтаборах, вивчено набагато менше, ніж чоловіків-геїв, оскільки не існувало окремої категорії ув'язнених-лесбійок. Їх відправляли в концентраційні табори під різними приводами - як безхатченок, повій або жінок, яким приписували аморальний спосіб життя.
Реклама
Антисемітизм, расизм і гомофобія за часів Гітлера
З приходом до влади націонал-соціалістів у Німеччині переслідування гомосексуальних людей, особливо чоловіків, набирали обертів. У 1933 році нацисти закрили всі заклади гей- і лесбійської субкультури, того ж року вони зруйнували й Інститут сексології в Берліні, заснований ще 1918 року Маґнусом Гіршфельдом (Magnus Hirschfeld). Однак їхній гнів був спрямований не тільки проти нього як одного з лідерів гей-руху, а й проти його єврейського походження.
У рік проведення літніх Олімпійських ігор у Берліні 1936 року націонал-соціалісти заснували "імперський центр із боротьби з гомосексуалізмом та абортами". Насамперед переслідували геїв. У нацистський період було розпочато близько 100 000 слідчих дій, 50 000 осіб були засуджені.
Коли нацистський терор закінчився, параграф 175а залишався чинним як у Федеративній Республіці, так і в колишній НДР. Остаточно його було скасовано тільки 1994 року. Німецькому Бундестагу знадобилося ще кілька років (до 2002 року), щоб реабілітувати засуджених нацистськими суддями ЛГБТ-громадян. Більшості з них на той час уже не було в живих.
Коли про жертв-гомосексуалів заговорили в суспільстві?
Лише 1995 року вперше публічно в Меморіальному комплексі "Заксенгаузен" про страждання гомосексуалів розповів чоловік, який пережив переслідування нацистів. Його промова прозвучала в рамках 50-ї річниці визволення концтабору. Приблизно тоді ж Німецький історичний музей і Музей гомосексуальності в Берліні підготували спеціальну експозицію.
У вересні 2022 року президент "Міжнародного комітету Заксенгаузена" Дік де Беф (Dik de Boef) нагадав про 80-ті роковини акції вбивств ґеїв-ув'язнених у тогочасному концентраційному таборі: "Пам'ять - це не просто спогади, не тільки минуле, а й віддзеркалення у сьогоденні. Це стосується становища і прав геїв та лесбійок, спільноти ЛГБТ+ у теперішній час".
Злочини нацизму. Місця пам'яті жертв у Німеччині
Дахау, Бухенвальд, Берген-Бельзен… На території колишніх концтаборів у Німеччині та інших місцях масових убивств людей за часів націонал-соціалізму сьогодні розташовані меморіали.
Фото: Karina Hessland/REUTERS
Меморіали та пам'ятники
27 січня 1945 року радянські війська визволили в'язнів нацистського концтабору "Аушвіц", що поблизу польського Освенціма. Нині цього дня відзначають Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту - шести мільйонів убитих євреїв, а в Німеччині також - День пам'яті всіх жертв націонал-соціалізму, які загинули у концентраційних і трудових таборах, в'язницях, на підневільних роботах і в центрах умертвління.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Gerten
Берлін
Центральний меморіал пам'яті євреїв Європи, вбитих за часів націонал-соціалізму, розташований у Берліні неподалік Рейхстагу та Бранденбурзьких воріт. Його відкрили у 2005 році. У підземній частині меморіалу розташований документаційний центр. Деякі з документів його експозиції російською мовою - матеріали, зібрані після війни під час розслідувань злочинів, скоєних у "третьому рейху".
Фото: picture-alliance/dpa
"Кришталева ніч"
Під час єврейських погромів у так звану "кришталеву ніч" 9-10 листопада 1938 року на території нацистської Німеччини та в деяких частинах Австрії зруйнували понад 1400 синагог та молитовних будинків. Одна з синагог розташовувалась на вулиці Казерненштрассе в Дюссельдорфі. Після війни тут і в багатьох інших подібних місцях встановили пам'ятники або меморіальні дошки.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Gerten
Бухенвальд
Один з найбільших таборів розташовувався в Тюрингії поблизу Веймара. З 1937 до 1945 року в Бухенвальді були заточені близько 250 тисяч людей. 56 тисяч в'язнів загинули. Серед них було також кілька сотень дезертирів й тих, хто відмовився служити у вермахті. Після війн їх ще довго вважали в Німеччині "зрадниками" й "боягузами", а перший пам'ятний камінь установили в Бухенвальді лише в 2001 році.
Фото: picture-alliance/dpa/C. Welz
Геноцид ромів
Цей пам'ятник, встановлений у Бухенвальді у 1995 році на території колишнього блоку № 14, присвячений загиблим тут ромам та сінті. На каменях вибито назви всіх таборів "третього рейху", куди їх відправляли. Загальна кількість жертв геноциду ромів у Європі досі невідома. За різними даними, вона може становити від 150 тисяч до 500 тисяч людей.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Hiekel
Дахау
У концентраційному таборі Дахау загинули 41 500 людей. Його організували у 1933 році під Мюнхеном для політичних ув'язнених. Пізніше до Дахау стали відправляти євреїв, гомосексуалів, Свідків Єгови та представників інших груп, яких переслідували нацисти. Усі інші концентраційні табори "третього рейху" організували за його зразком.
Фото: Reuters/M. Dalder
Визволення
Загалом у табір Дахау за час його існування відправили близько 206 тисяч людей. Частини американської армії увійшли до табору 29 квітня 1945 року, визволивши 32 тисячі в'язнів.
Фото: picture-alliance/AP Photo/J. Pringle
Берген-Бельзен
Меморіал на території колишнього концентраційного табору Берген-Бельзен у Нижній Саксонії. Загалом у цьому таборі загинули близько 50 тисяч людей, серед яких 20 тисяч військовополонених. У квітні 1945 року тут померла 15-річна Анна Франк - авторка відомого щоденника, що викриває нацизм. Його переклали багатьма мовами світу.
Фото: picture-alliance/dpa
Заксенхаузен
"Праця звільняє" - ця вивіска німецькою мовою над воротами концтабору Заксенхаузен у Бранденбурзі стала номінальною. Загалом у цьому таборі загинули понад 100 тисяч людей, зокрема від 13 до 18 тисяч радянських військовополонених. Серед них - старший син Сталіна Яків Джугашвілі. Національний меморіал, заснований урядом НДР, тут відкрили у 1961 році.
Фото: AP
Флоссенбюрг
"Я чув про Дахау та Освенцім, але ніколи ще про Флоссенбюрг" - така цитата зустрічає відвідувачів колишнього концтабору на території Баварії. У цьому таборі померли 30 тисяч людей. Його в'язнем зокрема був відомий німецький пастор, теолог та учасник змови проти Гітлера Дітріх Бонгеффер, а серед радянських військовополонених - батько колишнього президента України Віктора Ющенка Андрій.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Weigel
Барак № 13
У берлінському районі Шеневайде розташовано один з багатьох таборів для підневільних працівників, яких пригнали з інших країн на примусову працю до Німеччини. Загальна їхня кількість за часи "третього рейху" склала кілька мільйонів осіб. Долям підневільних працівників присвячена експозиція документального центру в одному з бараків цього табору.
Скульптура матері з дитиною на березі озера в Равенсбрюк - найбільшому жіночому концентраційному таборі "третього рейху". Його звели в 1939 році за 90 кілометрів на північ від Берліна. Кількість в'язнів за час його існування становила понад 130 тисяч людей - представники близько 40 національностей. 28 тисяч в'язнів загинули. У таборі також проводили медичні експерименти.
Фото: picture-alliance/AP Photo/M. Schreiber
"Бараки Сіменса" у Равенсбрюку
В'язнів Равенсбрюка та численних його підтаборів примушували до роботи. У 1940 році тут створили текстильне виробництво, а в 1942-му електротехнічний концерн Siemens & Halske AG побудував 20 промислових бараків. За свідченнями в'язнів, які вижили, наприкінці 1944 року на цю фірму тут щодня працювало до 3000 жінок і дітей.
Фото: picture-alliance/Hans-Joachim Rech
Печі для "Аушвіца"
Колишня фабрика Topf&Söhne в Ерфурті. Тут на замовлення націонал-соціалістів вироблялися печі, в яких спалювали людей в концтаборі "Аушвіц" поблизу міста Освенцім та в інших концентраційних таборах. У Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту 27 січня 2011 року у колишній будівлі фабрики відкрили документальний центр.
Фото: picture-alliance/dpa
''Камені спотикання''
Такі металеві таблички, вмонтовані у тротуари, можна побачити у багатьох містах Німеччини. ''Камені спотикання'' - Stolpersteine. Перший з них німецький художник Ґунтер Демніґ встановив у Кельні у 1995 році. Камені нагадують про жертв націонал-соціалізму біля будинків, де вони мешкали. Їх налічується вже понад 45 тисяч у 800 німецьких населених пунктах та 200 - за межами Німеччини.
Фото: picture-alliance/dpa
Гестапо
Вивченням злочинів нацизму в Німеччині також займаються численні документаційні центри. У Кельні такий центр і музей розташований в колишній будівлі гестапо - EL-DE-Haus. У його підвалі були камери для ув'язнених, на стінах яких збереглися написи, зокрема, українською та російською мовами.
Фото: DW/Y. Stets
Гомосексуали
З 1935 року нацисти почали також переслідувати гомосексуалів. Загалом у "третьому рейху" їх було засуджено понад 50 тисяч. Близько 7 тисяч загинули в концтаборах. 1995-го року на набережній у Кельні встановили пам'ятник - Рожевий трикутник. Меморіал (фото) відкрили в 2008 році в берлінському парку Великий Тірґартен. Ще один розташовано у Франкфурті - Франкфуртський ангел (1994).
Фото: picture-alliance/dpa
Противники режиму
Музей в'язниці Плетцензеє в Берліні. У 1933-1945 роках націонал-соціалісти стратили тут понад 3000 противників режиму, багатьох - на гільйотині. Серед жертв - учасники невдалого замаху на Гітлера 20 липня 1944 року й ті, хто знав про його підготовку.
Фото: picture-alliance/dpa
Сірі автобуси
"Сірий автобус" - монумент, створений у 2006 році на згадку про понад 70 тисяч жертв євгенічної програми "Т-4" - людей з психічними розладами, розумово відсталих, спадково обтяжених хворих та інвалідів. Такі автобуси забирали їх у центри умертвління. Пам'ятник перевозять, тимчасово встановлюючи у місцях, пов'язаних із програмою. Копія постійно перебуває у Кельні.
Фото: picture alliance/Rainer Hackenberg
Зонненштайн
Один з центрів смерті розташовувався у саксонському місті Пірна у замку Зонненштайн. У 1940-1941 роках у його газовій камері вбили 13720 людей, які страждали на психічні захворювання, а також розумово відсталих людей і понад тисячу в'язнів концтаборів. Попіл із крематорію скидали до Ельби. Родичам надсилали фальсифіковане свідоцтво про смерть внаслідок хвороби.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Burgi
Злочинці
Цю фотографію зробили в 1946 під час процесу у справі лікарів та інших співробітників ще одного нацистського центру умертвління, розташованого в гессенському місті Гадамар. У газових камерах за допомогою ін'єкцій та навмисного припинення необхідних терапій вони вбили близько 14500 пацієнтів. Постійна експозиція, яка розповідає про ці злочини, працює у Гадамарі з 1991 року.
Фото: picture-alliance/dpa
Логістика Голокосту
Насамкінець - пересувна виставка німецького залізничного концерну Deutsche Bahn "Спецпотяги смерті" ("Sonderzüge in den Tod"). З 2008 року її відвідали понад 350 тисяч людей у різних місцях Німеччини, де її виставляли. Цій темі також присвятили спеціальний розділ постійної експозиції музею Німецьких залізниць у Нюрнберзі.
Фото: picture-alliance/dpa/B. Thissen
22 фото1 | 22
Нацисти і Друга світова війна: як німці опрацьовують своє ганебне минуле (16.10.2020)