Школа, як середовище підтримки, відіграє вирішальну роль у бажанні українських підлітків залишатися в Україні попри ризики війни, йдеться у дослідженні "Війна, освіта та соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення", що його підготували соціологічна агенція Vox Populi agency разом з міжнародним благодійним фондом savED. Опитування проводилося серед учнів 8-11 класів, їхніх батьків, учителів та представників шкільних адміністрацій у травні-червні 2025-го року.

Кожен п'ятий український підліток хотів би виїхати за кордон

Згідно з опитуванням, більше, ніж кожен п'ятий український підліток хотів би переїхати за кордон. У порівнянні з дослідженням savED, проведеним у 2023 році, цей показник майже не змінився - 22 проти 26 відсотків.

Лишатися в Україні хочуть 52 відсотки, але з них у своєму місті чи селі - лише 30 відсотків. Найбільше тих, хто хоче переїхати в інший населений пункт або за кордон, - учні з прифронтових областей, найменше - серед тих, хто проживає у західних регіонах України. Як засвідчило дослідження, на бажання молодих людей залишатись чи переїжджати не в останню чергу впливає й відчуття приналежності до своє громади.

"Той, хто почуває себе більш задоволеним у навчанні, хто має друзів, хто відчуває сенс у своїх діях, швидше готовий залишитися в своїй громаді або загалом в Україні", - сказала DW колишня міністерка освіти і науки України, а нині голова благодійного фонду savED Ганна Новосад. Тож, продовжила вона, "потрібне відновлення освіти не крізь призму просто відбудови будівлі школи, а пошук рішень, як можна відновити освітнє середовище", що сприятиме й кращій соціалізації дітей.

Негативні наслідки пандемії та війни для соціалізації дітей

Річ у тім, що пандемія короновірусної хвороби та повномасштабне вторгнення РФ в Україну, коли учні були змушені навчатися онлайн, позбавили багатьох українських дітей навичок активної соціалізації. Для дітей з прифронтових територій ця проблема і надалі залишається актуальною. Згідно з офіційними даними, у прифронтових регіонах досі лише 34 відсотки учнів навчаються очно, а майже половина (49%) залишається повністю на дистанційному форматі. Загалом же по Україні обсяг очного навчання цього року зріс майже до 70 відсотків, у 2023 році цей показник становив лише 39 відсотків. 

"І це має свої тенденції, - констатує Новосад. - У тих громадах, де навчання організовано очно або у змішаному форматі, фіксується більш позитивне ставлення до школи, як до такого ціліснішого середовища підтримки. Тоді як у регіонах, де частіше використовується дистанційне навчання, вчителі вказують на погіршення комунікації та меншу ефективність школи, як простору взаємодії".

Дистанційне навчання впливає не лише на міграційні настрої підлітків, але й загалом на їхні очікування від власного майбутнього, доходять висновки автори дослідження. Найбільш оптимістичні щодо власного майбутнього учні та учениці із західних регіонів України - 49 відсотків, на противагу 44 відсоткам із центральних та північних і 43 відсоткам із прифронтових областей.

Христина Кащук, керівниця програми UActive, коментуючи результати дослідження, вказала на те, що серед підлітків з прифронтових територій є великий запит на соціалізацію та спілкування, набуття нових навичок та менторство. Кащук знає про що говорить, адже програма UActive спрямована на підтримку молоді у сільських прифронтових громадах, і Кащук регулярно відвідує ці регіони. "Дуже важливим для дітей є відчуття довіри до наставників і вчителів. Бо саме через роботу з менторами й дорослими, які готові розказати про можливості в Україні, діти дізнаються про те, де вони можуть реалізувати себе і що в Україні є де залишатися", - сказала Кащук в розмові з DW.

Демограф: Україна програє битву за людський капітал

Нові дані про міграційні настрої української молоді викликають серйозне занепокоєння серед демографів. Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Михайла Птухи НАН України, не приховує свого занепокоєння. "Приблизно чверть дітей, школярів старших класів, налаштовані виїхати за кордон. Це дуже великий відсоток. Ми програємо битву за людський капітал", - сказав Гладун у розмові з DW.

Демограф звернув увагу й на те, що більшість країн Європи мають проблеми зі старінням населення та потребують залучення робочої сили, тому вони зацікавлені в українських громадянах. "Багато європейських країн зокрема, Чехія, Фінляндія, Німеччина, Австрія надають можливість безкоштовного навчання іноземним громадянам. Ми ж навпаки запроваджуємо платну вищу освіту", - критикує Гладун. 

Що робити?

Аби українська молодь залишалася в Україні, державна політика зараз має бути переорієнтована з "відновлення стін" на відновлення соціалізації дітей у безпечних освітніх середовищах, вважають експерти. Передусім це стосується прифронтових регіонів, зокрема в Харківській, Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській, Херсонській областях.

"Зараз важливо не просто робити укриття, де ти можеш пересидіти тривогу. Це базова умова, але вже недостатня. Треба створювати справді масово підземні осередки, наповнювати їх позашкільними активностями, де є ось це відчуття контакту, співтворення чогось, і в такий спосіб психоемоційно підтримувати учнів, це є ключовим, аби ця молодь залишалася в Україні", - вважає голова благодійного фонду savED Ганна Новосад. 

У міністерстві освіти й науки (МОН) стверджують, що вже працюють над тим, аби українські школярі відчували себе безпечно та впевнено в школі. Так, міністр освіти й науки України Оксен Лісовий, якого цитує пресслужба МОН, заявив зокрема, що почалося впровадження комплексної програми "Школа офлайн", мета якої - повернути дітей до безпечного очного навчання, а там, де це неможливо, створити умови для якісної та ефективної дистанційної освіти.