Антивоєнний марш у Берліні, що відбувся у неділю, 17 листопада, мав стати першою такою масовою акцією росіян за кордоном. Попередні демонстрації з початку російського вторгнення в європейських містах часто обмежувалися пікетами та нечисленними мітингами. Цього разу організатори анонсували ходу через центр німецької столиці та заявили три тисячі учасників. Поліція в результаті оцінила кількість присутніх приблизно у 2000 осіб. Співробітниця Free Russia Fondation, яка допомагала з організацією маршу, у розмові з DW вказала, що в акції взяли участь "щонайменше" 3000 осіб.

Про важливість масової демонстрації казали напередодні маршу його організатори. За словами російського опозиційного політика Іллі Яшина, цим було обумовлено й три головні вимоги акції. Виведення російських військ з України, суд на Путіним та звільнення російських політв'язнів - символічні вимоги, які не повинні викликати суперечок в учасників маршу.

Читайте також: Шольц: Погляди Путіна на війну в Україні не змінилися

Єдиною точкою напруги залишалися символи, з якими люди хотіли пройти Берліном. Перед початком ходи над натовпом розвивалися як українські, так і російські прапори, поряд з кольорами різних рухів та політичних об'єднань. Деякі присутні вимагали прибрати російський прапор, але до серйозних конфліктів не доходило. На початку ходи, однак, триколори з юрби зникли. Молодий чоловік розповів DW, що прапор у нього забрав один із організаторів маршу без пояснення причини. Організатори у розмові з DW відкинули ці претензії, але не змогли відповісти, куди зникли прапори.

"Не лише ліберальна опозиція"

В очікуванні початку ходи присутні активно спілкувалися одне з одним, періодично були чутні радісні крики знайомих, що зустрічалися, теми розмови залишалися приблизно однаковими - обговорювали долю режиму в Росії, скільки ще триватиме війна, і чи є надія повернутися додому. Увагу журналістів привертали суперечки, що спалахували в натовпі, хто винен у війні - росіяни чи Путін, але серйозних конфліктів вдавалося уникнути.

Хода в результаті почалася о 14.20, а першу колону очолили Ілля Яшин, Володимир Кара-Мурза та Юлія Навальна - заявники маршу. На Потсдамерплатц колона вийшла під крики "Ні війні" та "Росія буде вільною". Хода одразу розтяглася на півтори сотні метрів і була поділена на три блоки машинами з колонками.

Читайте також: Трюдо підтримав рішення Шольца говорити з Путіним

Одну з колон у середині очолив транспарант із вимогою активніше постачати зброю Україні. Молоді люди під чорно-червоними прапорами розповіли DW, що вони представляють рух анархістів і були вимушені виїхати з Росії. "Ми виступаємо на знак солідарності з товаришами, які борються на боці України або сидять у російських в'язницях. Ми заявляємо про себе тут, щоб показати, що не лише ліберальна опозиція протистоїть Путіну", - розповів один з лідерів колони.  

"Ми всі різні, але поєднує нас одне"

Третя колона несла транспарант "Свободу політв'язням, ні диктатурі", над нею розвивалися антивоєнні біло-синьо-білі прапори та зв'язані повітряні кульки в українських кольорах.

Неподалік група з кількох людей несла плакат "Ні Путіну і капіталізму", поруч розвивалися два ЛГБТ-прапори. Єдиним для різнорідних учасників акції залишалося гасло "Ні війні". Його розбавляло скандування "Хочу додому" або "Кохання сильніше за страх". "Ми всі різні, але нас об'єднує одне - ми виступаємо проти злочинної політики Путіна та розв'язаної ним війни", - прокричала у мегафон колишня муніципальна депутатка Ольга Галкіна під час однієї із зупинок.

Юлія Навальна звернулася до учасників ходи, забравшись на стіл. "Я вперше виступаю на столі, але якщо потрібно залізти на стіл, щоб сказати, що Путін - вбивця, я залізу на стіл і скажу: "Путін - вбивця!", - прокричала вона, після чого подякувала присутнім за пам'ять про її чоловіка Олексія Навального.

Читайте також: "Шольц у ролі канцлера миру": ЗМІ Німеччини про дзвінок Путіну

Володимир Кара-Мурза у своїй промові згадав про іншого вбитого російського лідера опозиції - Бориса Нємцова: "Найулюбленішою кричалкою Бориса Юхимовича Нємцова було "геть владу чекістів". Натовп з радістю підхопив гасло. Після Кара-Мурза порівняв марш з "демонстрацією сімох" дисидентів на Червоній площі, що відбулася 25 серпня 1968 року проти введення радянських танків у Прагу. За словами Кара-Мурзи, тоді празькі газети написали, що у них є "сім причин більше ніколи не ненавидіти росіян". "Сьогодні у вільного світу тисячі та тисячі та тисячі таких причин", - закінчив він свою промову.

Марш тривав дві години

Майже через дві години ходи колона дійшла до будівлі російського посольства на Унтер-ден-Лінден, де організатори востаннє подякували присутнім, і мітинг завершився коротким концертом гурту "Каста", який знімав там кліп. Біля посольства на мітингувальників чекали кілька українських активістів із плакатом It is not just Putin's war (Це війна не тільки Путіна. - Ред.), які скандували Russia is a terrorist state (Росія - терористична держава. - Ред.). Напередодні маршу з його критикою виступив посол України в Німеччині Олексій Макєєв, назвавши ходу не більше ніж "прогулянкою, позбавленою гідності та наслідків". На його думку, "цільовою аудиторією" акції було "не російське населення, а німецькі медіа та політики". "Це ніколи не було лише війною Путіна", - наголосив Макєєв.