У Німеччині 300 000 вихідців з інших країн працюють у сфері догляду за хворими та літніми людьми. Німеччина виграє від цього, але як щодо самих іноземних фахівців? Чи живеться їм настільки добре, що вони не шкодують про свій вибір? Адже прийняти їх були б раді й інші країни, які відчувають нестачу кадрів у сфері догляду за хворими. Які умови роботи іноземних фахівців у німецьких клініках та закладах догляду за літніми людьми і чи подобається їм життя в Німеччині?

Роль мігрантів у сфері догляду за хворими у Німеччині

У Німеччині вже давно спостерігається нестача робочої сили у сфері догляду за хворими та літніми людьми: одні йдуть на пенсію, інші змінюють професію через надмірне навантаження. Це явище навіть дістало назву Pflexit, що склалося з німецького слова "догляд" (Pflege) і слова Brexit, що описує вихід Великобританії зі складу ЄС.

За таких умов, за оцінкою Федерального агентства з праці, без мігрантів система догляду за хворими та літніми людьми в Німеччині не впоралася б із навантаженням: "Кожен п'ятий фахівець в установах з догляду за літніми людьми має іноземне громадянство".

Боротьба за іноземних фахівців з догляду за хворими та літніми людьми

За словами експерта з питань соціальної географії Штефана Корделя (Stefan Kordel) з Університету імені Фрідріха-Александера в Ерлангені та Нюрнберзі (FAU), трудові мігранти, які працюють у сфері догляду за хворими та літніми людьми, відрізняються високим рівнем професійної підготовки. Тому в Німеччині державні та приватні організації, а також окремі клініки та установи з догляду за літніми людьми конкурують за закордонні кадри та охочих здобути відповідну освіту, і пов'язано це з економічними інтересами. Німецькі вчені говорять у цьому зв'язку про "індустрію міграції".

За словами Тобіаса Вайдінґера (Tobias Weidinger) - колеги Штефана Корделя у дослідженнях в Університеті Ерлангена-Нюрнберга, - у виняткових випадках ситуація може розвиватися і за таким сценарієм: "Агентство-посередника просять підібрати п'ять мігрантів для здобуття освіти в сфері догляду на наступний рік. Якщо один з них повернеться на батьківщину, просять просто замінити його наступним за принципом: ми замовили п'ятьох, ось і надайте нам п'ятьох".

Проблеми іноземних фахівців з догляду за хворими та літніми людьми у ФРН

Чи живеться іноземним фахівцям з догляду за хворими та літніми людьми в Німеччині настільки добре, що вони готові тут залишитися? Міждисциплінарна команда дослідників з Університету Ерлангена-Нюрнберга поставила собі завдання з'ясувати, які фактори особливо важливі для іноземних фахівців з догляду, щоб комфортно почуватися на робочому місці та поза роботою.

Залучити фахівців і охочих здобути освіту в сфері догляду допомагають яскраві брошури, що розписують "красу Берліна" і "романтику Гейдельберга". Однак, як зауважує Штефан Кордель, реальність, з якою стикаються іноземні фахівці, що переїхали до Німеччини, часто відрізняється від обіцяного в рекламі. Багато хто потрапляє до установ, розташованих у сільській місцевості, і відчуває ці відмінності особливо сильно. До якої установу потрапляють кандидати і як добре їх підтримують у влаштуванні нового життя, часто вирішує випадок, констатує вчений.

Програма "потрійної вигоди"

У Німеччині діє державна програма "потрійної вигоди" (Triple Win), спрямована на залучення фахівців з догляду з певних країн: Філіппін, Індії, Індонезії або Тунісу. Йдеться про те, що вигоду при цьому отримують всі сторони: країни походження фахівців, Німеччина і самі мігранти, яким оплачують, в тому числі, витрати на переліт і мовні курси. Водночас приватні компанії, що займаються залученням робочої сили до Німеччини, можуть отримати сертифікат якості "Чесне залучення фахівців у сфері догляду для Німеччини".

З іншого боку, існують фірми, які вимагають гроші з мігрантів за посередництво в отриманні роботи в сфері догляду в Німеччині. Штефан Кордель розповідає про випадок, коли за такі послуги вимагалося 12 000 євро: "Були взяті кредити, сім'я збирала гроші. Приїжджим фахівцям доводилося шукати підробіток, щоб розплатитися з боргами". Про такі ситуації потрібно краще інформувати шукачів роботи в Німеччині, вважає вчений.

Розчарування роботою у сфері догляду в Німеччині

У багатьох країнах професії у сфері догляду за хворими та літніми людьми здобувають у вишах, а не в закладах професійної освіти. Той, хто не поцікавився цим заздалегідь, часто лише в Німеччині дізнається, що його коло обов'язків пов'язане переважно з миттям пацієнтів або подаванням їм їжі, а не з проведенням медичних процедур.

Як розповіла DW Міан Девеца-Грау з організації PhilNetz, що займається підтримкою мігрантів з Філіппін у Німеччині, ситуація, за якої фахівцям з догляду, які отримали на Філіппінах вищу освіту, в Німеччині не дозволяють поставити пацієнту крапельницю або катетер, викликає велике розчарування: "Вони (філіппінські фахівці з догляду. - Ред.) просто не розуміють, чому їм не можна цього робити".

Вивчення німецької мови

Через необхідність відвідувати курси німецької мови, писати контрольні роботи і опановувати мову навіть у вихідні дні, у багатьох іноземних фахівців з догляду просто не залишається часу на те, щоб налагоджувати нові контакти. До того ж багато сил йде на бюрократичні процедури. За таких умов програми менторського супроводу і розуміння колег відіграють особливо важливу роль.

Читайте також: Відірвано від життя? Знання мови та реальна ситуація на ринку праці ФРН

Деякі фахівці проходять курс німецької мови на батьківщині і привозять з собою мовні сертифікати. Однак нерідко їм доводиться довго чекати можливості в'їхати в країну. Інша складність: у низці регіонів Німеччини люди спілкуються діалектами, які складно зрозуміти. З огляду на це, експерти Університету Ерлангена-Нюрнберга рекомендують пропонувати мовні курси, які можна відвідувати паралельно з роботою.

Дискримінація та расизм у Німеччині

Науковці запитали мігрантів, які працюють у Німеччині у сфері догляду, про те, які поради вони могли б дати тим, хто бажає піти їхнім шляхом. Одна жінка з Гвінеї, яка живе вже понад десять років у Німеччині та має німецьке громадянство, відповіла так: "Їх потрібно попередити, що вони зіткнуться з проявами расизму, в будь-якому разі".

І це не поодинокий випадок, випливає з дослідження. Клініки та установи з догляду за літніми людьми намагаються звертати увагу своїх співробітників на цю проблему. Тим часом для пацієнтів та їхніх родичів вона практично не існує. "Якщо вони скажуть фахівцю, який доглядає за ними: "Я не дозволю чорношкірим доглядати за мною", - знайти рішення буде непросто", - каже Вайдінґер.

При цьому з дискримінацією мігранти стикаються в найрізноманітніших сферах: при відвідуванні відомств, в громадському транспорті, на вулиці, при пошуку житла. На думку Корделя, те, наскільки сприятливо почуваються в Німеччині іноземні фахівці з догляду, залежить від усього суспільства: "Досвід, пов'язаний з расизмом і дискримінацією, впливає на рішення залишитися або покинути місце роботи, місце проживання або навіть Німеччину".

За словами Девеца-Грау, філіппінські фахівці мають подібні побоювання: "Дехто каже: "Я спробую. Якщо не складеться, я поїду в якесь інше місце". Наприклад, Канада активно залучає іноземних фахівців з догляду, зазначає вона.

Необхідність говорити не тільки про мігрантів, але й з мігрантами

Вчені з Університету Ерлангена-Нюрнберга рекомендують поліпшити комунікацію між політиками, які ухвалюють рішення, організаціями-посередниками та установами з догляду за хворими та літніми людьми, особливо за участю людей з міграційним корінням. "Про приїжджих фахівців багато говорять, але з ними самими не розмовляють", - критикує Девеца-Грау.

Тобіас Вайдінґер називає "забігом на марафонську дистанцію" роботу, спрямовану на те, щоб дати трудовим мігрантам можливість брати участь у суспільному житті, інтегрувати їх і домогтися того, щоб вони захотіли залишитися в Німеччині. "Суть у тому, щоб довгостроково створити привабливі умови для роботи й життя з урахуванням особливостей мігрантів", - наголошує вчений.