У художньому музеї Карла Ернста Остгауса в німецькому місті Гагені відбувається виставка "Давид і Володимир Бурлюки. Майстри експериментів". Експозиція робіт братів Бурлюків, які народилися на хуторі Семиротівка в Харківській губернії, знайомить глядачів із творчою спадщиною найяскравіших представників українського, російського та європейського авангарду.

Не тільки "батько російського футуризму"

"Батько російського футуризму", "вчитель Володимира Маяковського", автор скандального маніфесту "Ляпас громадському смаку", у якому пропонувалося "скинути класиків з пароплава сучасності". У більшості випадків ім'я Давида Бурлюка асоціюється тільки з цим коротким періодом його життя, що насправді тривав не більше десяти років. Тож вважати Бурлюка лише скандальним футуристом із сережкою у вусі та розфарбованим обличчям було б неприпустимою помилкою.

Читайте також: Деколонізація Малевича і Ко: як німці відкривають для себе український модернізм

Насамперед він був талановитим художником, який не тільки стояв біля витоків європейського авангарду, а й здійснив величезний вплив на сучасний японський живопис: багато істориків мистецтва вважають його одним із родоначальників японського кубофутуризму. Але творчість Давида Бурлюка не обмежувалася роботами лише в одному художньому напрямі: він експериментував із творчими стилями, кольором і текстурою, і водночас зберігав вірність своєму принципу: "вільне мистецтво" не має залишатися в рамках якоїсь однієї школи або вузьких естетичних кордонів.

Не менш яскравим художником-авангардистом був і брат Давида - Володимир Бурлюк. Деякі мистецтвознавці вважають, що за рівнем таланту він навіть перевершував старшого брата. На жаль, його життя рано обірвалося - у 1917 році Володимир Бурлюк загинув у Першій світовій війні.

Із понад 40 картин братів Бурлюків на виставці в Гагені Володимиром написані лише три: портрет його сестри Людмили Бурлюк, який належить до ранніх робіт художника і виконаний в естетиці передвижників, портрет його матері в саду у стилістиці раннього символізму та пейзаж із жовтими соняшниками в постімпресіоністському, абстрактному стилі.

Читайте також: У Дрездені відкрилася виставка сучасного українського мистецтва

Картини на виставці - із приватних колекцій

Паралельно з експозицією картин братів Бурлюків у музеї Гагена проходить ще одна виставка: "Європейський авангард. Бачення і реальність", яка дає уявлення про авангардне мистецтво Франції, Бельгії, Німеччини, Росії та України початку XX століття. На виставці можна побачити близько 80 робіт Василя Кандинського, Огюста Ренуара, Олексія фон Явленського, Хаїма Сутіна, Макса Лібермана, Еміля Нольде, Костянтина Коровіна, Ернста Людвіґа Кірхнера та інших майстрів авангардного живопису.

Читайте також: У Луврі відкрилась виставка рідкісних ікон з України

Ідея паралельної виставки Давида і Володимира Бурлюків виникла у процесі пошуку робіт до виставки "Європейський авангард", розповідає DW директор музею Тайфун Бельґін (Taifun Belgin): "Я почав шукати колекціонерів, у яких були роботи авангардистів. У Нью-Йорку я зустрівся з Анатолієм Беккерманом, який розповів мені про братів Бурлюків. Ми домовилися, що він позичить нашому музею кілька робіт зі своєї колекції для виставки "Європейський авангард". Але під час відбору картин їх ставало все більше і більше, і тоді я вирішив, що краще зробити окрему виставку".

Бурлюки в Німеччині: "Синій вершник" і "Шторм"

Картини Давида і Володимира Бурлюків нечасто можна побачити на німецьких художніх виставках. Більшість їхніх робіт, представлених у Гагені, виставляються в Німеччині вперше. Усі вони - з приватних колекцій.

Творчість братів Бурлюків практично невідома німецьким поціновувачам мистецтва, каже директор виставки в Гагені. При цьому Давид і Володимир у юності були тісно пов'язані з Німеччиною: протягом кількох років обидва навчалися в Мюнхені у відомого австро-угорського художника словенського походження Антона Ажбе. Учнями його приватної художньої школи були також такі відомі авангардисти як Олексій Явленський і Василь Кандинський.

Саме Кандинський запросив Володимира і Давида взяти участь у виставці мистецького об'єднання "Синій вершник", яке було утворене в Мюнхені і стало одним із найяскравіших явищ європейського авангардного руху в 1910 роках. Брати Бурлюки також брали участь у Першому німецькому осінньому салоні в берлінській галереї Der Sturm - найважливішому центрі авангардного мистецтва початку ХХ століття в Німеччині.

Творчий тріумф Давида Бурлюка в Японії

У 1917 році Володимир гине на Салонікському фронті від вибуху бомби. У листопаді цього ж року в Росії спалахує революція, і Давид, як і багато його сучасників, вирішує емігрувати. Але він вирушає не на захід, а на схід, і 1920 року їде через Сибір до Японії. Час життя там став одним із найбільш плідних і яскравих періодів у житті художника: за два роки він написав майже 300 робіт. Цьому сприяло те, що його надзвичайно доброзичливо прийняли в японському суспільстві.

Живопис Бурлюка мав колосальний успіх, японські газети писали про нього захоплені відгуки на перших шпальтах, його роботи купували члени імператорської родини. Численні виставки та лекції "батька російського футуризму" сколихнули мистецьке середовище Японії та справили колосальний вплив на діяльність цілої низки молодих японських художників-кубофутуристів. Творчість Давида Бурлюка досі привертає увагу в Японії, і серед сучасних мистецтвознавців у цій країні донині чимало "бурлюкознавців".

Картина Давида Бурлюка "Японка, що сіє рис", яку художник написав 1920 року, за словами директора музею в Гагені, - це перлина експозиції та найяскравіший зразок кубофутуризму. Рухи рук жінки, яка працює на рисовому полі, зображено в манері сповільненої зйомки, створюючи відчуття динамічного й потужного потоку. Цим прийомом Бурлюк зламує просторово-часовий континуум картини, надаючи їй чаруючого ритму і глибини.

У багатьох роботах, написаних у Японії, Бурлюк поєднує футуристичну техніку живопису і способи передачі руху з "місцевою" тематикою і східними принципами декоративного мистецтва. Найяскравішими зразками цього періоду художника є картини "Рикша", "Рибалка", "Натюрморт з плодом пандана і гілками бамбука", представлені у музеї в Гагені. Водночас він малює цілу низку пейзажів у спокійній імпресіоністській манері - їх теж можна побачити на виставці.

Захоплення індустріальною Америкою

В останніх залах виставки показані роботи Давида Бурлюка, які він написав у США, куди він із сім'єю переїхав восени 1922 року. На той час у Сполучених Штатах ще не було розвиненого мистецтва авангарду, і після успіху японських виставок Бурлюк сподівався стати також і "батьком американського футуризму". Натхненний індустріальною Америкою і хмарочосами Нью-Йорка, він пише монументальну картину "Робітники" у звичній йому техніці кубофутуризму.

На полотні прості робітники з кирками в руках крокують у променях електричного світла. Їхні сильні тіла та рішуча хода підкреслюють фізичну міць і силу людської волі, завдяки якій із землі до неба здіймаються величезні хмарочоси. Робітники освітлені променями електричного світла, що дробиться на грані та доповнює динаміку їхнього руху.

Картину виставили на виставці у Філадельфії 1926 року, присвяченій 150-річчю США. Бурлюк з гордістю писав про неї як про другу за розміром серед усіх полотен виставки. Але роботу не вдалося продати. Після закінчення виставки художник зняв її з підрамника і зберігав у складеному вигляді у себе вдома на горищі. Через вогкість значна частина полотна виявилася пошкодженою. Врятувати вдалося лише центральну частину з обличчями робітників. Цей фрагмент картини демонструється на виставці в Гагені.

У пошуках визнання й послідовників

Попри численні спроби, Давиду Бурлюку не вдається вписатися в мистецький американський мейнстрим - його холодний футуризм не знаходить відгуку серед критиків та глядачів. Тоді художник намагається винайти новий "радіостиль", який, за його словами, мав передати атмосферу нової епохи, але публіка залишається байдужою й до цього винаходу.

Творчий пік Давида Бурлюка залишається в минулому, як і його найяскравіший футуристичний період. У пошуках визнання й послідовників Бурлюк починає писати картини в найрізноманітніших стилях: від крайнього експресіонізму до неопримітивізму. Художнику дорікають за еклектизм і мистецьку "всеїдність", але незалежно від техніки письма Бурлюк завжди зберігає властиву йому манеру соковитої й мальовничої фактури.

Згодом коло його поціновувачів у США поступово зростає, роботи художника починають купувати. Серія картин, представлених на виставці і написаних у техніці наївного живопису, дає уявлення про цей період у житті художника. Це "Художник і муза", лубкові "Дві жінки з гусьми" і "Жінка з червоним конем" та інші роботи.

Нових революційних проривів від Бурлюка більше ніхто не чекає, але попри це його картини мають стабільний успіх. Починаючи з 1940-х років, у США майже щороку влаштовують персональні виставки художника. Він багато подорожує Америкою та Європою і незмінно пише. Його працездатність колосальна: за своє життя Давид Бурлюк написав понад 16 тисяч картин. Через чотири місяці після смерті художника у 1967 році йому присвоїли почесне звання члена Американської академії мистецтв і наук.

Дивіться також: