Розпалювання багаття на Великдень є чи не повсюдною традицією у Німеччині. Первинно язичницький звичай святкування відродження природи перейняли християни. Чотири величезні великодні вогнища запалюють на березі Ельби в районі Гамбурга Бланкенезе.

У багатьох родинах на Великдень традиційно готують писанки і крашанки до великоднього букета. Сорби Нижньої Лужиці у Бранденбурзі славляться своїм мистецтвом гарно розфарбовувати яйця воском. Дізнатися більше про цю слов'янську меншину Німеччини та її звичаї можна у музеї Шпревальд у Люббенау.

Цей сорбський звичай надзвичайно поширений у католицьких регіонах Верхньої Лужиці у Саксонії. Чоловіки проїжджають через сорбські громади на святково прикрашених конях і проголошують добру новину про Христове воскресіння. За ними верхи їдуть численні глядачі.

Для багатьох німців прогулянка на Великдень є обов'язковою. Ця традиція певною мірою натхненна культовими рядками з "Фауста" Йоганна Вольфґанґа Ґете "Великодня прогулянка" (Der Osterspaziergang). Променада уздовж берегів Ельби з вражаючим видом на Дрезден особливо прекрасна!

Пошук солодощів та крашанок, захованих великоднім кроликом, для багатьох німців є найцікавішою частиною Великодня. Поет Ґете започаткував цю традицію у Веймарі у 18 столітті. Нині місто щороку організовує для дітей офіційне великоднє полювання за крашанками.

Традиційно німці прикрашають дерева або букети крашанками і писанками. Дерево в Заальфельді, прикрашене розфарбованими яйцями, виводить цей звичай на новий рівень: на ньому розвішані 10 тисяч яєць, оформлених вручну. Цю традицію започаткувала родина з Заальфельда у Тюрингії, і тепер місто продовжує її, оскільки деревом також милуються багато туристів.

Спочатку це був язичницький германський звичай - на знак привітання весни спускати з гори палаючі дерев'яні колеса. Сьогодні це традиція Великодньої неділі у Люгде, що у землі Північний Рейн-Вестфалія. Великодні колеса виготовляють з деревини дуба і набивають соломою. Запуском петарди запалюють перше колесо і спускають його з гори. За ним котяться ще п'ять.

Щороку у Страсну п'ятницю у місті Бенсгайм у землі Гессен актори-аматори відтворюють хресний шлях Христа. Тисячі глядачів дивляться на процесію, що іде через центр міста до ринкової площі. Традицію запровадили заробітчани з півдня Італії.

Традиція прикрашати фонтани і колодязі писанками та крашанками виникла лише на початку 20 століття у Франконській Швейцарії, що в Баварії. Подейкують, що мальовничий гірський регіон хотів привабити цим туристів. Бібербах у Франконії може похвалитися одним з найбільших великодніх фонтанів у Німеччині.

Звичай шукати на Великдень яйця та маленькі подарунки, які нібито сховав великодній зайчик, відомий у Німеччині з 17 століття. Де можна зустріти самого великоднього зайчика? Ми не скажемо, тож вам доведеться розшукувати його самостійно! Щасливого Великодня!

Червоно-чорний рушник - це історія медсестри з Полісся, яка не змогла залишити домівку під час окупації й зазнала насильства. Після звільнення вона виїхала, але згодом повернулася. Вишиті зорі, ромбики - символи побуту. Горизонтальні смуги - культурні шари, покоління. Червоні квадратики символізують здобутки, чорні - втрати, а сірі - туман травми.

Синій рушник - історія сім'ї, яка не встигла виїхати з окупованого міста на півдні України, про що свідчать зображені морські хвилі й горщик як символ викопної кераміки українського узбережжя. На полотні зображений шлях, схожий на сходи або лабіринт - як символ важкої долі героїв історії, де жінка зазнала насильства під час пошуку свого чоловіка в "адміністрації" російських окупантів.

Рушник у коричневих тонах розповідає історію жінки з маленького міста на сході України. Їй вдалося врятувати себе й сім'ю. Після побиття та погроз за українську мову героїня наважилася разом з донькою й мамою виїхати. Рушник передає найбільш м'яку з історій - жінці вдалося уникнути сексуального насильства. Водночас робота містить і натяки на травму, зображені у вигляді колючок на дереві життя.

На цьому полотні передана історія жінки, яка двічі пережила окупацію й сексуальне насильство з боку росіян - у 2014 та 2022 роках. Навіть після виїзду за кордон героїня не відчувала себе в безпеці, лише згодом зібралася силами та почала облаштовувати нове життя. Вишиті зелені фігурки - повторюваність у житті. Ромбики - протитанкові їжаки й вибухи.

Через стареньку бабусю й матір жінка була вимушена залишитися в російській окупації. Після пережитого зґвалтування вона наважилася виїхати, але мріє повернутися додому. Качка, що озирається на будинок - це про тугу за домом, про служіння героїні своїй матері, бабусі. Річка й пожовкле листя - сльози та емоції від пережитого. Але квітка на дереві все ж проростає, є надія повернутися додому.