Швейцарська Neue Zürcher Zeitung з Цюриха пише:

"У часи зовнішньої загрози російським правителям вдається мобілізувати народ для надзвичайної жертовності. Радянські війська зазнали у Другій світовій війні більш ніж удвічі більших втрат, ніж нацистська Німеччина, але вони перемогли завдяки надзвичайним зусиллям. Натомість коли йдеться про "обрані нею самою" війни, то Росія демонструє набагато гірші результати. Безглуздий напад на Японію 1905 року завершився фіаско, участь у Першій світовій війні призвела до краху Російської імперії. Але й радянське вторгнення в Афганістан 1979 року належить до війн, які Москва розпочала, фатально переоцінюючи власні сили, за що гірко розплатилася. До якої категорії належить вторгнення в Україну, очевидно. Це незаконна, розпочата на ґрунті абсурдних закидів нападницька війна, щодо якої Кремль не розробляв серйозних планів та для якої його армія абсолютно не була озброєна. Якщо брати за мірило не лише нинішній розвиток воєнних дій, але й історію, то Росія програє".

Австрійська Der Standard з Відня пише:

"Той факт, що і в Росії посилюється критика на адресу господаря Кремля, багато хто сприймає як проблиск надії. Утім, при цьому не можна прогледіти, що ця критика лунає з двох боків. Поряд із тими, хто на тлі примусової мобілізації знову дещо гучніше протестує проти війни чи залишив країну, є також ті, які з тієї ж причини закликають до ще жорсткіших дій щодо Києва. Чим більше війна стає частиною життя пересічних громадян, тим брутальнішою вона має виглядати назовні. Така логіка ескалації. Путін став заручником привидів війни, яких він сам викликав. Це може здаватися втішним, можливо, навіть бути застереженням для майбутніх розпалювачів війни. Але нинішня спіраль ескалації поки що закручуватиметься надалі".

Німецька Die Zeit з Гамбурга коментує:

"Попри все щодня лунають заклики до мирних переговорів. Папа Римський закликав до них. Ілон Маск так само. У Німеччині токшоу вже давно уклали мир. Та його ніхто не дотримується, що не дивина. Усі вони ігнорують механіку переговорів: вони лише тоді обіцяють успіх, коли обидві воюючі сторони бачать більше переваг у припиненні вогню, ніж у бойових діях. Та чому Зеленський має складати зброю, якщо його країна в цьому разі зникне з карти планети? Чому він має зупинити повернення окупованих територій, яке якраз так добре просувається? І навпаки: чому Путін має зараз зупинятися, якщо він якраз лише хоче розпочати залучати нових солдатів, набагато більшу кількість зброї та погрози ядерного удару? Війна Росії переходить у вирішальні тижні. Якщо мобілізація Путін щось дасть та росіяни знову просунуться, все ще може тривати довго. Адже Україна бореться не за багато чи мало, а за своє виживання. Якщо ж армія (України. - Ред.) поступово зможе відвоювати втрачені території, вона посилить тиск на Росію, яка, всупереч заявам Путіна, не бореться за своє виживання".

Читайте також: Путін готовий застосувати ядерну зброю. Його можна зупинити?

Закликам до мирних переговорів присвячений і коментар у німецькій Frankfurter Allgemeine Zeitung з Франкфурта-на-Майні:

"Зупинити смерті. Хто ж цього не хоче, хіба що він належить до розпалювачів війни. Але смерті в Україні не припиняться шляхом поневолення. Росія продемонструвала, що вона залишає по собі на окупованих територіях - вбивства та плюндрування. Особливо зараз, коли воєнна ініціатива перебуває на боці українських збройних сил, немає жодної причини для переговорів, як того знову вимагає саксонський прем'єр Кречмер, але яких Росія по-справжньому ніколи не хотіла. Це Україна спершу була відкритою для переговорів; і з Росією говорять і надалі та ведуть перемовини - приміром, про обмін полоненими чи про збіжжя. Але Росія не хоче відмовлятися від своєї насильницької анексії. І з цим не може змиритися ніхто, для кого демократія на основоположні права мають якесь значення".