Українські дрони вперше завдали двох ударів у Ленінградській області Росії, зокрема атакувавши порт в Усть-Лузі та завдавши 21 січня збитків газовому терміналу російської компанії "Новатэк". Раніше безпілотники ЗСУ атакували нафтовий термінал у Брянській області. Географія та типи цілей українських БПЛА змінюються у бік від низькопріоритетних до більш значущих цілей - таких, як важливі об'єкти інфраструктури в Росії, каже науковий співробітник вашингтонського Центру військово-морського аналізу (CNA) Семюел Бендетт, який вивчає російський оборонно-промисловий комплекс, зокрема сферу робототехніки БПЛА.

DW: Пане Бендетт, пожежа в Усть-Лузі змусила напружитися нафтогазовий сектор не тільки в Росії, а й міжнародні ринки. Українські безпілотники вперше атакували найважливіший російський порт і двічі вдарили по регіону, який досі не був ціллю атак - Ленінградській області. Що ви думаєте з цього приводу?

Семюел Бендетт: Сталося те, чого чекали давно. Очевидно, що удари по енергетичній та промисловій інфраструктурі, яка живить та підтримує воєнні дії, абсолютно необхідні. Україна вже продемонструвала, що може завдавати ударів по цивільних об'єктах по всій Росії, включаючи Москву та Кремль. Але це низькопріоритетні цілі, тому що вони не впливають на реальну реакцію суспільства на війну, адже більшість російського суспільства змирилися з цим конфліктом.

Наразі Україна обрала стратегію відповідати ударом на удар. Якщо Росія завдає ударів по українській інфраструктурі - енергетичних об'єктах, промислових підприємствах, то Україна має продемонструвати, що може завдавати ударів по ключовій російській інфраструктурі. Якщо щось трапиться з нафтовими та енергетичними терміналами в Росії, це позначиться і на суспільстві. Але все ж таки головна мета полягає в тому, щоб знищити промислову інфраструктуру, яка підтримує воєнні дії.

Якщо оцінити ситуацію з дронами на цій війні загалом: які найважливіші тенденції ви б виділили?

Ми наближаємося до дворічної річниці цього кривавого вторгнення. За два роки багато що змінилося. Те, що ми спостерігаємо зараз, - це стрімке зростання кількості FPV-дронів (FPV - "вид від першої особи", це пристрої, що передають фізичну реальність, яка оточує їх, віддаленому оператору як віртуальну реальність. - Ред.) Ми спостерігаємо еволюцію FPV-дронів у бік їхнього ускладнення - вони можуть літати на великі відстані, нести більше вибухівки і можуть бути певною мірою стійкими до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Ми спостерігаємо за експериментами зі штучним інтелектом (ШІ) та машинним зором (алгоритм, що дозволяє дрону автоматично тримати ціль у перехресті та рухатися в її напрямку. - Ред.) на FPV-безпілотниках. Про це говорив нещодавно у кількох статтях, наприклад, Сергій Флеш (український військовослужбовець та спеціаліст зі зв'язку Сергій Бескрестнов, псевдонім "Флеш". - Ред.) Він та інші українці стурбовані тим, що застосування ШІ у дронах може вивести війну на зовсім інший рівень.

Що ми ще спостерігаємо - розвиток як української, так і російської культури високотехнологічних промислових стартапів, а також стрімке збільшення технологічних проривів, яким сприяють дрібні розробники з обох боків. В Україні, очевидно, такі відкриття вітаються більше, у тому числі через кращу інтеграцію таких стартапів з урядом, хоча, знову ж таки, обмеженою мірою, як ми розуміємо з недавніх українських коментарів.

А що відбувається в Росії?

З російського боку теж є багато потужних, налагоджених волонтерських ініціатив, які допомагають збирати кошти та виробляти дрони для військового використання - це щодо дронів ближнього радіуса дії. У середньому діапазоні російська промисловість продемонструвала, що її основні моделі, такі як "Ланцет", "Орлан-30", "Орлан-10", безпілотники ZALA, насправді є дуже потужною та дуже складною зброєю, яка, за визнанням українців, створює їм багато проблем. Іде постійне вдосконалення тих же "Ланцетів": з'явилися моделі з більшою дальністю, потужнішою боєголовкою, можливим використанням ШІ.

Україна не виробляє нічого подібного, наприклад, на ZALA, "Ланцети" чи "Орлани". Я думаю, що це одна із гострих проблем для української армії. Я часто чую від українських добровольців, що їм необхідно вибрати кілька найвдаліших версій БПЛА середнього радіуса дії та розвивати їх.

Іншими словами, Україна має дефіцит дронів середнього радіуса дії…

Так. А щодо дальньої дистанції, то ситуація для обох сторін змінилася. Росія зараз значною мірою покладається на безпілотники з Ірану "Шахед/Герань", і російські військові зараз перевіряють можливості такого безпілотника з реактивним двигуном. Але у створенні дронів-камікадзе великої дальності успіху досягла саме Україна, продемонструвавши, що її оборонно-промисловий сектор, навіть попри тиск з боку російських повітряних ударів, все ще може виробляти кілька типів безпілотників великої дальності, здатних завдавати ударів у глибину російської території: "Бобер", UJ-22, ще один безпілотник із реактивним двигуном, який показали приблизно тиждень тому.

Читайте також: Як Україна нарощує виробництво дронів

Але вони виробляються не у великій кількості. Російський оборонно-промисловий комплекс, навпаки, вкладає багато ресурсів в обмежений набір моделей, які можуть вироблятися у значних кількостях. Саме тому президент Зеленський та український уряд оголосили про приголомшливі цифри: Україна збирається виробити цього року мільйон FPV-безпілотників малої дальності, 10 000 безпілотників середньої та великої дальності, з них 1000 - це БПЛА-камікадзе з дальністю польоту до 1000 кілометрів.

Хто зараз виробляє дрони швидше - Україна чи Росія?

Якщо ми говоримо про FPV-безпілотників, то, думаю, що гонка приблизно рівна, хоча, як стверджується, Росія виробляє більше безпілотників. На мою думку, остання цифра, що надійшла з України, - це 50 000 FPV-безпілотників, випущених у грудні. У РФ їх, імовірно, було вироблено принаймні не менше. Але важко оцінити, тому що ми не маємо великої кількості звітних даних.

У своїй статті в журналі The Economist головком ЗСУ Валерій Залужний говорив про глухий кут у війні і додавав, що виходом із нього можуть стати проривні технологічні інновації. Чи бачите ви щось на горизонті?

І українські, і російські оглядачі, військові блогери та експерти стурбовані швидкою появою атакуючого рою безпілотників. Експерименти з ШІ та машинним зором можуть забезпечити більш ефективну протидію системам РЕБ, а також покращити здатність такого рою літати великою групою. Сьогодні вам необхідний оператор для кожного дрону, правда? А що, якщо оператор зможе контролювати кілька дронів, дюжину чи десятки? Несподівано технологія може виявитися набагато вигіднішою для наступальних або, навпаки, оборонних дій.

Це все поки що звучить суперечливо: російські оглядачі, з одного боку, вважають, що масове застосування FPV на одній ділянці фронту може дозволити досягти переваги саме їм: завдавати збитків, знищувати техніку, солдатів, витісняти їх із оборонних позицій. Але водночас, як ми знаємо, все, що знаходиться на полі бою, опиняється під наглядом і в кінцевому рахунку може бути атаковано за допомогою FPV-дронів супротивника. Причому цей сценарій може спрацювати як проти росіян, так і проти українців.

Тож навіть якщо на одній із ділянок фронту російські військові здійснюють спробу прориву, українська оборона може успішно впоратися з цим наступом за рахунок ударів FPV-безпілотників, чи не так? Українці можуть навіть не перебувати на лінії бойового зіткнення, а бути на 10-15-20 кілометрів далі та атакувати навіть за допомогою безпілотників великої дальності. Ми вже не так часто чуємо про "Байрактари" або "Оріони", так? Вони повільно літають, є зручними цілями для ППО, але у них дуже хороша оптика, і за допомогою своїх камер та сенсорів вони можуть забезпечити хорошими даними про ситуацію на полі бою при тому, що можуть розташовуватися далеко за межами досяжності будь-яких конкретних систем ППО.

У Росії постійно кажуть, що переможе той, хто пропонуватиме рішення у промислових масштабах. І я думаю, що це частково правильно. Але якщо обидві сторони зможуть вчасно адаптуватися? Тому я думаю, що патова ситуація на фронті, про яку писав Залужний, - це набагато довгостроковіша тенденція, навіть якщо ми візьмемо до уваги нові проривні типи озброєнь, такі як рої безпілотників малої або середньої дальності, або навіть роботи, що йдуть в атаку попереду солдатів.

Не є таємницею, що США через суперечки про держбюджет призупинили надання військової допомоги Україні. Чи можуть європейці замінити на якийсь час цю допомогу в тому, що стосується безпілотників?

(заперечно хитає головою).

Не зможуть?

Ну, дивіться. У пакетах допомоги були БПЛА Switchblade та Phoenix Ghost. Я не знаю, скільки їх в експлуатації. Ніхто не говорить про це, я не бачу жодних відкритих публікацій. Ми не бачимо свідчень в соціальних мережах, включаючи Telegram, про їхнє використання. Це не означає, що їх немає на полі бою. Але водночас не схоже, що Україна отримує тисячі таких безпілотників на місяць. Імовірно, вони потрапляють у дуже невеликій кількості.

Але, можливо, корисніше було б отримати захист від БПЛА, мати засоби радіоелектронної боротьби, які, як неодноразово наголошував український уряд, потрібні Україні і які вони хочуть отримати від Сполучених Штатів.

Яким може бути перебіг війни цього року?

Думаю, що війна, мабуть, буде схожа на ту, яку ми вже бачили. Навіть на великий технологічний прорив можна відповісти дзеркальним, паралельним технологічним проривом, який може звести успіх противника нанівець.

Ключовими сферами будуть, як на мене, протиповітряна оборона, захист від БПЛА та радіоелектронна боротьба. Той, хто придумає спосіб звести нанівець перевагу противника у FPV-дронах, імовірно, отримає перевагу в цьому конфлікті. Це технологічна гонка, де на кожне передове рішення надходить зустрічний хід, і так далі. І ми - у самому розпалі гонки.