DW: "Вибачень недостатньо, безкарності міліції в Україні слід нарешті покласти край" – такими словами Amnesty International звертається до усіх небайдужих у зв'язку з її новою міжнародною кампанією, яка стартувала у вівторок. Чим саме зможе допомогти українцям ця акція?

Геза МакГілл: Кампанію підтримали 16 регіональних відділень Amnesty International – у країнах ЄС, а також у Канаді та США. Вони будуть лобіювати перед урядами своїх країн ініціативу Ради Європи щодо створення міжнародної дорадчої комісії для нагляду за розслідуванням фактів насильства. Також вони домагатимуться відправки в Україну слідчої місії ОБСЄ. Ми вважаємо, що така міжнародна наглядова місія була б нині надзвичайно корисною. Документуючи протягом багатьох років проблему тортур в українській міліції та хід розслідування цих зловживань, ми дійшли невтішного висновку. Генеральна прокуратура не розслідує ці зловживання так, як того вимагають міжнародні стандарти – швидко, незалежно та ефективно. І у людей, яких побили у міліції в останні кілька місяців, дуже мало шансів коли-небудь відновити справедливість. Відповідно, ця ситуація вимагає міжнародного втручання.

Це має бути міжнародна місія під егідою ООН?

Як я вже казала, ми бачимо дві можливості. По-перше, ми підтримуємо ініціативу Ради Європи і сподіваємося, що і українська влада її підтримає. По-друге, нам видається цікавою ідея з ОБСЄ. Адже ця організація стояла поза нинішнім конфліктом, вона рівновіддалена від ЄС, Росії та України. І тому може претендувати на роль незалежної інституції для здійснення місії пошуку фактів та підживлення розслідувань. Це питання слід розглянути негайно. Тому що доки міліціонери зможуть бити протестувальників, котрі лежать на землі, і не відчувати після цього жодних дисциплінарних санкцій, вони продовжуватимуть це робити. А ця безкарність є джерелом глибокого розчарування людей в Україні та призводить до радикалізації протестів.

Сотні учасників масових акцій в Україні заарештовані або перебувають під домашнім арештом. Їм загрожує від 8 до 15 років позбавлення волі. Ви вірите в чесний суд над цими людьми?

Домогтися чесного судового процесу в Україні дуже й дуже важко. Тут вкрай рідко трапляється незалежне правосуддя. Основною проблемою є роль Генеральної прокуратури та прокурорів на суді. Дуже часто вони мають забагато впливу на судові рішення. Ми були свідками того, як представники прокуратури привозили до суду суддів. Що може краще проілюструвати ігнорування верховенства права? В Україні у прокуратури набагато більше влади, ніж повинно бути. В багатьох ситуаціях прокуратура стоїть над законом. А це неправильно. І тому лише коли відбудеться реформа прокуратури, можна буде говорити про чесні процеси в Україні.

Верховна Рада якраз нещодавно відхилила запропоновану реформу Генеральної прокуратури…

Так, це була надзвичайно важлива реформа. Вона мала зробити роль прокурора такою, якою б вона мала бути в умовах верховенства закону.
Хоча мушу відзначити, що у жовтні стався випадок, який показав, що чесне правосуддя в Україні все ж таки можливе. Новий кримінальний кодекс запровадив суди присяжних. І у жовтні в Сумах суддя та троє присяжних виправдали обвинуваченого в двох убивствах. Вони поставили під сумнів обвинувачення, пред'явлені прокурором 20-річному Олександру Бондаренку. Вони з'ясували, що обвинуваченого катували, аби змусити його взяти убивства на себе. Бондаренка виправдали після того, як він провів понад рік у СІЗО. Відбулося дуже ретельне вивчення прокурорської справи. Але в Україні такого часто не побачиш. На моїй пам'яті це перший і поки єдиний випадок. А винятки лише підтверджують правило. Втім, це дає надію, що це все ж можливе.



Що могла б вдіяти міжнародна спільнота, аби звільнити в'язнів режиму?

Так, ми дуже стурбовані за долю обвинувачених учасників масових протестів. Участь у масових протестах автоматично кваліфікується як участь у масових безладах. Хоча мирно протестувати – це реалізація свого законного права на мирні зібрання і не має переслідуватися. Ми також глибоко стурбовані випадками викрадень активістів Євромайдану – Дмитра Булатова, Юрія Вербицького, Ігоря Луценка та інших. Вербицького у результаті викрадення знайшли мертвим. Ми не знаємо, хто за цим стоїть. І ми звернулись до слідчих органів, що надзвичайно важливо з'ясувати, хто скоює ці викрадення. Довкола ймовірних зловмисників точиться багато чуток. Це створює небезпеку і скидається на спробу залякування активістів. Ми переконані, що міжнародна спільнота і, зокрема, Євросоюз мусять здійснювати тиск на Україну з тим, щоб ці випадки насильства було розслідувано.