В Україні спостерігається погіршення ситуації з правами людини внаслідок пандемії COVID-19. На це вказує оприлюднений у середу, 7 квітня, щорічний звіт правозахисної організації Amnesty International (AI). Укладачі звіту вказали, зокрема, на гострий брак засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), що поставило під загрозу право на здоров'я багатьох українців під час пандемії.

Ще одним негативним фактором, зафіксованим правозахисниками, стали значні бюрократичні перешкоди для родичів померлих від COVID медпрацівників під час спроб оформити право на отримання грошового відшкодування. У звіті наводяться офіційні дані міністерства соціальної політики України, згідно з якими, станом на середину грудня 2020 року в країні було зафіксовано понад 300 смертей медпрацівників, але лише 53 таких летальних випадки були визнані спеціальними комісіями як пов'язані з професійною діяльністю. Хоч держава й пообіцяла надати сім'ям загиблих медпрацівників відповідні грошові компенсації, але станом на 12 листопада 2020 року лише 21 родина отримала повну грошову компенсацію, а ще 22 родини - часткову, наголосили автори звіту.

Читайте також: Криза медичних кадрів: чому українські медики покидають Україну?

"Хронічні хвороби" українських силовиків і слідчих

Крім спричинених пандемією проблем, автори звіту вказали й на відомі раніше, але досі так і не вирішені негаразди щодо прав людини в Україні. Серед наведених ними у звіті критичних пунктів одне з чільних місць посідає практика катувань з боку слідчих та правоохоронців. Укладачі звіту посилалися на дані Офісу генпрокурора, згідно з якими в Україні упродовж 2020 року зафіксовано 129 випадків тортур і катувань. Наочною ілюстрацією таких катувань у звіті названо кричущий випадок тортур, скоєний поліцейськими у місті Кагарлик Київської області в травні 2020 року.

Автори звіту не оминули мовчанкою й факти безкарності багатьох порушень прав людини з боку силовиків, зокрема тих, щоб були скоєні з 2014 по 2016 рік на Сході України співробітниками Служби безпеки України (СБУ). Тоді дехто зі співробітників СБУ вдавався до силових викрадень, таємних арештів і катувань. Але "жодного з підозрюваних не було притягнуто до відповідальності", а жодна з жертв цих протиправних дій не отримала ніякої компенсації, зазначається у звіті.

Дискримінація з боку правих радикалів

Активність праворадикальних груп з метою дискримінації інших так само привернула увагу авторів звіту. Вони вказали, зокрема, на погрози, залякування та насильство, до яких нерідко вдаються члени цих угруповань стосовно своїх політичних опонентів, громадських активістів, журналістів та представників маргіналізованих груп. Як один із прикладів таких проявів автори звіту наводять напад групи правих радикалів на членкинь феміністичної неурядової організації у червні 2020 року в Києві. Розпочаті слідчі дії станом на кінець 2020 року не дали жодних результатів, зазначається в звіті.

Дискримінація ромів

Проблемним питанням для України лишається й невирішена ситуація з дискримінацією народності рома. Крім того, нинішня пандемія значно погіршила їхнє становище. Як зазначають автори звіту, через брак документів та відсутність офіційної реєстрації багато хто з ромів не можуть отримати доступ до належного медичного лікування, соціального чи пенсійного забезпечення.

Правозахисники з Amnesty International вказали також на брак жодного поступу в розслідуванні нападу на незареєстрований табір ромів на Лисій горі в Києві, скоєному в квітні 2018 року.

Проблеми ЗМІ й ЛГБТІ

У правозахисній організації вказали й на низку проблем для роботи ЗМІ в Україні. Хоч автори звіту й визнають той факт, що ЗМІ в Україні лишаються "плюралістичними й загалом вільними", однак у країні регулярно фіксувалися випадки залякувань на адресу медіа через їхню редакційну політику, а також "залякування й насильство щодо журналістів", ідеться в звіті.

Пекучим залишається й питання захисту прав представників ЛГБТІ-спільноти. У звіті, зокрема, визнається, що члени ЛГБТІ-спільноти, котрі зазнають насильства або стають жертвами інших злочинів на ґрунті ненависті, не наважуються повідомляти про них, у тому числі через "брак довіри до поліції, а також через побоювання щодо подальшого переслідування". Але навіть якщо такі злочини й фіксуються, то їх рідко розслідують, а навіть у разі розслідування причетним до таких протиправних дій особам загрожують лише незначні покарання.

Насильство в сім'ї

За даними правозахисної організації, в Україні насильство в сім'ї лишається "широко розповсюдженим" і водночас таким, що про нього "мало повідомляють". Крім того, зазвичай поліція мляво або неналежним чином реагує на повідомлення про випадки домашнього насильства. Ще однією перепоною для ефективної боротьби з домашнім насильством є норми Адміністративного кодексу України, котрі не передбачають кримінальне переслідування військових і поліцейських, причетних до домашнього насильства, кажуть в організації.

Читайте також: Коли чоловік стає жертвою: сповідь про побутове насильство

Порушення прав людини на Донбасі й у Криму

Окремим пунктом автори звіту Amnesty International згадали часті порушення прав людини на Донбасі й у Криму. За даними правозахисників, особливо незадовільна ситуація спостерігається в підконтрольних проросійським сепаратистам частинах Донбасу. Як зазначають у правозахисній організації, в ОРДЛО "триває придушення всіх форм інакомислення, в тому числі за допомогою арештів, допитів і тортур та інших видів жорстокого поводження з боку де-факто влади, а також ув'язнення в тюрми, часто в негуманних умовах". 

Читайте також: Цього року з правами людини в Україні стало ще гірше - правозахисники

На додачу під час пандемії обидві сторони конфлікту запровадили суворі обмеження на пересування через лінію розмежування, що торкнулося багатьох людей та родин.

Не краща ситуація з захистом прав людини у Криму. Особливо це стосується багатьох кримськотатарських активістів. За даними укладачів звіту, кримськотатарські активісти зазнають переслідувань з боку російських силовиків і правоохоронних органів. Декого з них арештовують за звинуваченням у “тероризмі”. Під цим в анексованому Росією Криму нерідко вважається членство в організації Хізб-ут-Тахрір, діяльність якої є дозволеною в Україні, але заборонена в Росії.

Ще одним аспектом, на який звернули увагу укладачі звіту, стали переслідування на релігійному ґрунті в Криму. Правозахисники згадали в своєму звіті випадки кримінального переслідування членів релігійної організації “Свідки Єгови” на півострові. У РФ діяльність цієї релігійної організації заборонена з 2017 року, оскільки рішенням Верховного суду РФ ця релігійна громада визнана “екстремістською організацією”.