24 лютого, на другий день після виборів до німецького Бундестагу, міністерка закордонних справ Анналена Бербок (Annalena Baerbock) від Зелених сиділа на федеральній пресконференції у Берліні поруч зі своїм однопартійцем, міністром економіки Робертом Габеком (Robert Habeck). Зелені тоді на виборах отримали лише невтішні 11,6 відсотка голосів, що робить вкрай малоймовірним те, що партія знову засідатиме у новому уряді Німеччини. Габек оголосив про відставку з усіх керівних посад у партії та уряді. Але Бербок мовчала. Вже тоді у "політичному Берліні" зрозуміли, що амбітна 44-річна політична діячка не бажає йти зі сцени.

ООН як плацдарм для чогось більшого?

Минув якийсь місяць і тепер стало відомо, що Бербок на один рік, починаючи від вересня, стане новою головою Генеральної Асамблеї ООН. Вона має "високу кваліфікацію для цієї роботи" і користується великою повагою, заявив речник уряду Штеффен Гебештрайт (Steffen Hebestreit). Тому кабінет міністрів "також погодився, за згодою з майбутнім вірогідним федеральним урядом, висунути пані Бербок" (на цю посаду - Ред.)

ЗМІ раніше повідомляли, що про кандидатуру Бербок домовився ще уряд у складі СДПН та Зелених. Відповідно до внутрішніх домовленостей у рамках ООН, на цю посаду зараз може претендувати представник від західноєвропейської групи держав. І вже деякий час ставало зрозумілим, що це буде Німеччина. Тому обрання Бербок на початку червня у Нью-Йорку вважають безсумнівним. До її завдань входить, серед іншого, організація та проведення засідання асамблеї. Робота, яка є радше фоновою, але водночас може слугувати гарною сходинкою для подальшого підйому.

Архітекторка іранської ядерної угоди

Але висунення кандидатом на посаду досі чинної урядовиці не пройшло абсолютно гладко. Адже спочатку передбачалось, що від Німеччини висуватиметься на цю посаду досвідчена дипломатка Гельґа Шмід (Helga Schmid).

Шмід, 1960 року народження, зробила кар'єру в МЗС ФРН. Серед іншого, вона була начальницею канцелярії колишнього міністра закордонних справ Йошки Фішера (Joschka Fischer), який обіймав цю посаду з 1998 по 2005 рік - і, за іронією долі, також належить до Зелених. Пізніше її вважали одним із головних авторів ядерної угоди між ЄС та іншими державами та Іраном, укладеної в 2015 році, але згодом розірваної президентом США Дональдом Трампом під час його першого президентського терміну.

Дехто не приховує обурення

У будь-якому випадку, зараз у Берліні є багато голосів, які роздратовані раптовим призначенням Бербок, особливо урядом СДПН і Зелених, якому недовго залишається перебувати при владі. Колишній голова Мюнхенської конференції з безпеки (MSC) Крістоф Гойсґен (Christoph Heusgen) заявив, що це неподобство заміняти найкращу та найдосвідченішу німецьку дипломатку "застарілою моделлю". Далі в розмові з берлінською газетою "Tagesspiegel" Гойсґен нагадав, що Шмід як генеральна секретарка Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) нещодавно захистила її "від розпаду". Гойсґен багато років був радником із зовнішньої політики та безпеки колишньої канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel).

Один із попередників Бербок на посаді, Зіґмар Габріель (Sigmar Gabriel), також назввав Шмід "великою дипломаткою" і майже іронічно додав, що "Бербок може багато чого в неї навчитися".

Бербок і німецька політика

Бербок залишатиметься міністеркою закордонних справ, допоки до присяги не приведуть новий федеральний уряд, який, швидше за все, сформують ХДС/ХСС та СДПН. Вірогідний майбутній канцлер Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) хоче досягти цього ще до католицького Великодня 20 квітня.

Тоді Бербок стала би простою депутаткою Бундестагу. Якщо відтак вона перейде на посаду в Нью-Йорку, їй доведеться скласти свій депутатський мандат. І таким чином вона зникає, принаймні тимчасово, з німецької політики.