Тім Курокін (Tim Kurockin) про себе каже, що він "не є релігійним", і це, можливо, є "привілеєм" у нинішній ситуації. Він не носить кіпу, єврейський головний убір, та зірку Давида. "По мені не видно, що я є євреєм", - каже 21-річний чоловік, який переїхав до Берліна з рідної Баварії незадовго до терористичного нападу ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року.

Пояснюючи, що має на увазі під "привілеєм", Тім розповідає, що у нього є релігійні друзі, які "зазнали фізичного нападу через те, що стало відомо, що вони є євреями".

Курокін навчається в Університеті економіки та права в столиці Німеччини. Він є членом низки єврейських організацій, включаючи рух Hillel, який об'єднує єврейських студентів по всьому світу, та Єврейський студентський союз Німеччини (JSUD).

Обережність у повсякденному житті берлінських євреїв

Як зізнається Курокін, він "дуже обережно пересувається" Берліном і розповідає лише "небагатьом людям", що він єврей. Але водночас він не може сказати, що "цілими днями ходить по Берліну в страху". Деяких публічних заходів, що проводяться у місті, він прагне уникати, адже там дуже часто вивішують антисемітські банери і вигукують антисемітські гасла. Той, хто закликає до інтифади, закликає до вбивства євреїв, пояснює він.

Життя видимої частини єврейської громади в Берліні впродовж десятиліть перебувало переважно під захистом поліції. А з осені 2023 року ситуація в столиці Німеччини ще більше погіршилася. У грудні Паризька площа перед Бранденбурзькими воротами під час ханукального фестивалю вогнів, у якому брали участь, зокрема, й гості з Бундестагу, через ужиті заходи безпеки нагадувала радше фортецю. Ще кілька років тому перехожі могли спостерігати за цим фестивалем світла, перебуваючи безпосередньо поруч. Тепер безпека учасників святкувань забезпечувалася перекриттям периметра з загорожею, контролем у кілька етапів на вході та поліцейськими на дахах прилеглих будівель.

Ще однією видимою ознакою нових безпекових реалій стала нещодавня заміна огорожі перед єврейськими установами в різних районах міста. Замість тимчасових бар'єрів, які легко знімалися і не були розраховані на те, щоб стримати автомобіль, тут кілька тижнів тому встановили масивні стовпчики, вишикувані впритул один до одного.

Ще до 7 жовтня 2023 року, коли бойовики палестинського радикального угруповання ХАМАС (визнаного терористичним в Ізраїлі, ЄС, США і низці інших країн - Ред.) напали на Ізраїль і вбили понад 1200 ізраїльтян, а ще близько 250 захопили в заручники, у Німеччині життя єврейської громади перебувало перед захистом поліції. Але коли на тлі подальшої війни Ізраїлю в Секторі Гази - в якій, за даними місцевих органів охорони здоров'я, та які ООН і багато правозахисних організацій вважають достовірними, загинуло щонайменше 70 тисяч палестинців - ці загрози посилилися, то поліція ще більше посилила цей захист.

Хтось, як Тім Курокін, розповідає про своє життя в Берліні, хтось воліє краще цього не робити. Є також молоді євреї, які кажуть, що особисто вони не відчували на собі проявів ненависті.

Пам'ять про Голокост: обіцянок "ніколи знову" явно недостатньо

День пам'яті жертв націонал-соціалізму, який у Німеччині відзначається 27 січня, Курокін вважає "днем справжньої жалоби". Однак він вважає недостатнім те, що на офіційному рівні робиться у Німеччині для вшанування пам'яті про Голокост. Дуже часто це "однаковий пост у соціальних мережах, де люди або кажуть "Ніколи знову", або публікують чорно-білу фотографію Аушвіцу", - нарікає він.

Цього, за словами хлопця, недостатньо. "Зробіть справді щось проти антисемітизму! У деяких частинах Німеччини ми маємо ситуацію, коли ультраправа партія посідає друге місце в опитуваннях на федеральних виборах, а іноді й перше. Ми спостерігаємо зростання лівого екстремізму та антисемітизму, пов'язаного з Ізраїлем. Ми бачимо постійне зростання антисемітизму", каже Курокін. На його думку, політики роблять для протидії цьому недостатньо", а так званий "брандмауер" проти правопопулістів (так у Німеччині називають відмову традиційних політичних сил співпрацювати або вступати у коаліцію з ультраправими. - Ред.) "продовжує руйнуватися" з боку "правоконсервативних кіл". Його турбує також зростання популярності ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН).

Важко точно сказати, скільки євреїв живе в Берліні. Офіційно єврейська громада в Берліні налічує близько 10 тисяч членів. Кількість євреїв у місті, звичайно, є набагато більшою, і вона також зросла, зокрема, й через втечу українських євреїв від агресивної війни, яку Росія розв'язала проти України. Кількість ізраїльтян, які проживають у Берліні, оцінюється від 15 до 30 тисяч осіб, й невідомо, у якій мірі вони є релігійними.

"Це швидко переходить на образи"

20-річна Лілах Зофер (Lilach Sofer) навчається в Потсдамі та живе в Берліні. Говорячи про те, чи відчувала вона ненависть або погрози на свою адресу, вона зазначає, що віднедавна майже припинила писати та критично коментувати у соцмережах на політичні теми. "Це швидко переходить на образи й віддаляється від теми", - каже у розмові з DW молода жінка, матір якої з Ізраїлю, а батько є німцем.

За її словами, в Берліні можна жити "цілком нормально" і в неї немає страху вступати до університету. Сама вона час від часу їздить до берлінських районів Кройцберг або Нойкельн, але намагається, наприклад, не розмовляти вголос івритом. Вона цілком спокійно розповідає про друзів, яким через іврит погрожували ножем на вулиці, але їм зрештою вдалося розрядити ситуацію.

"Раніше я іноді носила зірку Давида на ланцюжку. Але зараз я цього не роблю. Треба бути божевільним, щоб носити зараз ланцюжок із зіркою Давида, незалежно від того, де саме ви перебуваєте в Берліні", - вважає вона.

Потенційна небезпека, яка може спіткати у повсякденні, є постійною темою в розмовах з молодими євреями. За словами 21-річного єврея Давида Ґореліка (David Gorelik), з ймовірністю таких загроз їм доводиться жити щодня. Він зізнається, що його життя змінилося "дуже, дуже сильно" після 7 жовтня 2023 року. Він розповідає про свою участь у проєкті "Познайомся з євреєм", організованому Центральною радою євреїв, метою якого є особисте знайомство євреїв та неєвреїв. "Аспекти безпеки, які ми повинні враховувати, є набагато суворішими, ніж раніше", - каже він.

Він народився в Берліні, належить до єврейської громади "Хабад Берлін" у Вільмерсдорфі і зараз вивчає єврейську соціальну роботу. Частина його проходить в Ерфурті у Тюрингії, а інша - в Єврейському університеті в Гейдельбергу. За словами Ґореліка, можливо, він вирішив вчитися саме у цьому університеті, адже там він перебуває ніби у "бульбашці", в якій почувається захищеним, і де може спокійно носити кіпу і сидіти у ній на лекціях.

"Стояти разом"

Після жовтня 2023 року, а також після кількох нападів на євреїв у Німеччині, багато хто замислювався над тим, чи має сенс єврейське життя в Німеччині, розповідає Ґорелік. Але він має іншу думку. "Це має сенс. Ти можеш розвіяти темряву світлом. Це те, що ми відстоюємо. І ми хочемо стояти разом", - каже він.

Ґорелік наголошує, що єврейське життя в Німеччині "надзвичайно зросло" протягом останніх п'яти років і тепер має "дійсно гарну інфраструктуру". Так, у кожній столиці федеральної землі тепер є синагога, Бундесвер створив єврейське військове капеланство, а громада "Хабад" у Берліні відкрила єврейський кампус, який свідомо відкритий для громади міста.

Хоча він визнає, що в деяких розмовах він обережніше говорить про Ізраїль або ситуацію на Близькому Сході, Ґорелік наводить конкретний приклад того, яким чином він прагне самовиразитися: після 7 жовтня він особисто вирішив "дуже відкрито" носити цицит (сплетені пучки ниток, які юдейські чоловіки носять на кутах чотирикутного одягу. - Ред.). "Тому що антисеміти хочуть змусити нас ховатися", - пояснює своє рішення молодий чоловік.

Ґорелік також досить критично ставиться до обіцянок "ніколи знову" не допустити злочинів минулого, що лунають під час офіційного вшанування пам'яті жертв злочинів часів націонал-соціалізму. На його переконання, ситуація вже давно зайшла надто далеко. Сам він просто сподівається на те, що з'явиться ще більше можливостей для діалогу, щоб люди, які взагалі нічого не знають про юдаїзм, могли зустрітися з євреями, познайомитися з їхнім повсякденним життям і проблемами, "всупереч усім упередженням".

21-річний хлопець називає одну з причин, чому він може покинути Німеччину і поїхати до Ізраїлю: "Не через антисемітизм, а з політичної причини", а саме, якщо "АдН" прийде до влади і її представник стане федеральним канцлером.

"Шок ще не забувся"

Берлінська журналістка Андреа фон Троєнфельд (Andrea von Treuenfeld) поділяє спостереження про те, що ставлення до ненависті й тривог змінюється й що це змінює самих людей. Вона написала серію книг про єврейське життя, зокрема й збірку інтерв'ю "Ізраїльтяни в Берліні після 7 жовтня".

Авторка бачить різні фази цього процесу. "Шок перших кількох місяців, коли деякі з їхніх будинків були позначені зіркою Давида, коли на них нападали в університетах, коли вони не вказували свої справжні імена в Uber або коли на ізраїльських ресторанах писали гасла ненависті, цей шок не забувся, але ослабнув", - розповідає вона в інтерв'ю DW.

Хоча кількість антисемітських нападів все ще зростає, авторка бачить різні реакції на це. Так, за її словами, багато євреїв знову відчувають себе у "відносній безпеці" і без страху пересуваються містом, у той час, як інші, навпаки, "дуже свідомо уникають публічності, на відміну від того, що було до 7 жовтня".