Посилення відповідальності за військові правопорушення, ухвалене Верховною Радою минулого року, не вирішує головного питання - як досягти балансу між дисципліною у війську та дотриманням прав військовослужбовців. Натомість варто будувати систему військової юстиції - аби військовими злочинами займалися військова поліція та спеціальзовані прокурори і судді. Таких висновків дійшли юристи громадської організації "Принцип", яка опікується проблемами військовослужбовців, у своєму звіті, перезентованому в Києві.

Юристка-аналітикиня "Принципу" Анна Пашкіна вважає, що посилення відповідальності не може запобігти вчиненню військових правопорушень, зокрема кримінальних. "Єдине, до чого це призводить, - порушення прав військових. Це ще одна можливість для недоброчесних командирів шантажувати своїх підлеглих", - коментує вона DW. 

У звіті "Принципу" наведені випадки, коли командири закидають бійцям самовільне залишення частини, наприклад, під час ротацій, без з'ясування причин відсутності. "При цьому солдат не знав ані адреси частини, у яку мав прибути, ані телефонів командирів", - наводить один із випадків Пашкіна.

Посилаючись на директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександра Баранова, юристка розповідає про випадок, коли військовослужбовицю звинуватили у самовільному залишенні частини у  відповідь на її наміри заявити про домагання у частині. "Підстава була суто формальна - військовослужбовиці не було в частині під час повітряної тривоги, оскільки усьому особовому складу був наказ залишити частину для уникнення жертв", - каже Пашкіна.

Читайте також: "Я прийшов у військо вільною людиною, а став кріпаком". Як військові звільняються зі служби

Швидкі рішення

Згідно зі змінами до Кримінального кодексу України (ККУ), покарання за низку військових злочинів - погрозу або насильство щодо начальника, самовільне залишення військової частини, місця служби або поля бою, відмову діяти зброєю та дезертирство - номінально не змінювали. Однак суди позбавили можливості за наявності підстав звільняти засуджених військових від покарання з випробуванням або призначати їм більш м'які покарання, ніж передбачені законом. По факту, стверджують правозахисники, нині це призводить до винесення військовослужбовцям більш суворих вироків.

Громадськість, серед якої чимало військових, обурювалась таким змінам і закликала тоді президента Володимира Зеленського ветувати закон. Водночас головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний підтримав посилення відповідальності. "Армія тримається на дисципліні. В умовах війни потрібні швидкі дієві рішення". Тож у січні цього року президент підписав закон і зміни набрали чинності.

За пів року дії цього закону кількість справ про військові злочини збільшилась у понад двічі. За інформацією Офісу генерального прокурора, станом на кінець липня зареєстровано 14 тисяч таких справ, водночас у той самий період минулого року їх було трохи більше ніж 5,5 тисячі. "Це природно, тому що Україна перебуває у стані війни, і військовослужбовці іноді вчиняють такі правопорушення, - у розмові з DW пояснює адвокат Андрій Романчук, який захищає військовослужбовців, обвинувачених у військових злочинах. - Відповідно, є похідна проблема - чи готові до цього наші правоохоронні органи та судова система".

Незважаючи на значну різницю у кількості заведених справ, за той самий період цього і минулого років до суду, за статистикою, дійшла майже однакова кількість справ - трохи більше 600. За спостереженнями Романчука, вироків по цих справах також неспівмірно мало. "І у таких вироках дуже часто фігурує визнання вини військовослужбовцями і угода зі слідством. Наприклад, пів року тому було лише 50 вироків, і у всіх них військовослужбовці визнали провину. Це турбує", - каже адвокат. На його думку, військовослужбовці повинні мати справедливий процес, під час якого вони могли би пояснити, за яких обставин скоїли правопорушення. "Адже у деяких справах, з якими ми стикалися, на наш погляд, вина військових відсутня", - додає Романчук.

Читайте також: Як в Україні реабілітують звільнених з полону військовослужбовців

Дискримінаційний закон

Закон про посилення відповідальності позбавив військовослужбовців права на більш м'яке покарання, наголошує адвокат Олег Веремієнко, який також працює зі справами про військові злочини. "Тепер суддя не має права винести більш м'яке покарання, враховуючи те, що боєць - тричі Герой України і має бойові ордени. У результаті це означатиме необґрунтовано суворий вирок за по суті дрібне правопорушення".

Новий закон дискримінує військових не тільки у цьому, продовжує Веремієнко. "Часто трапляються випадки, коли лікарі прооперували бійця і сказали йому лишатися в ліжку на 30 днів, але подзвонив командир і наказав негайно з'явитися в частину, - пояснює адвокат. - Військовий не приїхав або приїхав пізніше на три доби - формально це виглядає як самовільне залишення частини. Хоча в дійсності це не так. Коли така справа заходить у суд, суддя у 95 відсотках випадків буде змушений помістити бійця в СІЗО - а суми застав для військових зараз захмарні. І зрештою винесе йому вирок і дасть від п'яти до десяти років".

За словами Веремієнка, наразі військовослужбовців найчастіше судять по статті про самовільне залишення військової частини. "У більшості випадків ці справи виникають через проблеми зі здоровʼям бійців та потребу в лікуванні, - каже адвокат. - Але юристи військових частин іноді не заглиблюються в реальний стан справ і просто автоматично заявляють, що боєць самовільно залишив частину". Він переконаний, що посилення відповідальності лише демотивує військових. Натомість, на його думку, держава має вкладатися фінансово у лікування бійців, аби ті могли і хотіли повернутися на фронт. А людей із серйозними проблемами зі здоровʼям не варто мобілізувати в бойові бригади, додає Веремієнко.

Читайте також: Невидимі поранення. Психологічна реабілітація військових

Відсутність системи

Іншу думку має колишній адвокат Ілля Костін. Він служив у 2014 році та повернувся у військо після початку повномасштабного вторгнення. "У війську все дійсно будується на дисципліні, - каже він у розмові з DW. - Я впевнений, що у військовий час тільки посилення дисципліни може зробити армію більш керованою, а значить, дасть можливість виконувати завдання і досягати мети". Костін підтримує посилення відповідальності в умовах воєнного стану.

Водночас він вважає, що ситуацію може оптимізувати система військової юстиції - тобто низки органів, які мають стежити за дотриманням дисципліни у війську, захищати права військовослужбовців та карати порушників. Наразі ці функції покладені на Військову службу правопорядку (ВПС) - правоохоронне формування у складі ЗСУ.

"У законі про Військову службу правопорядку написано, що її службовці можуть затримувати військових, але вони не мають права оформити затримання і проводити розслідування справи щодо військовослужбовця. А хто має право? Слідчі Державного бюро розслідувань. Але вони не виїжджають на лінію зіткнення", - пояснює Костін. За його словами, орган, який має підтримувати дисципліну, не має повноважень щодо примусу, тому повинен співпрацювати зі слідчими, які часом знаходяться за сотні кілометрів. "Тобто у військових, у першу чергу, стоїть питання не покарання, а превенції - поговорити і повернути на позиції. А у правоохоронних органах першочергово стоїть питання покарання", - каже Костін і висновує, що поєднати у собі обидві функції могла б військова поліція.

Військова поліція

"Орган буде утворено на основі Військової служби правопорядку у ЗСУ.  До нього переходять окремі повноваження щодо оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування військових злочинів", - зазначили між тим у пресслужбі міністерства оборони.

У головному управлінні військової юстиції оборонного відомства саме розробили законопроєкт про військову поліцію. Рік тому у це управління перевели з бойової бригади й Іллю Костіна. "Це мілітарний орган, який робитиме усе, щоб було виконане бойове завдання. А якщо не вдаватиметься, включатиме правоохоронні функції", - пояснює юрист. За його словами, законопроєкт уже готовий, зареєстрований у Верховній Раді і чекає на погодження у комітетах. Однак, на переконання Костіна, народні депутати гальмують його просування. "Це - питання обороноздатності країни. Але народні обранці чомусь вважають інакше і живуть своїм мирним життям у своїх кабінетах", - додає військовослужбовець.

Громадська організація "Принцип" підтримує створення військової поліції та загалом системи військової юстиції, каже юристка-аналітикиня Анна Пашкіна, але звертає увагу на ще одну проблему проблему. "Наразі у нас існує спеціалізована прокуратура у сфері оборони, яка потенційно здатна забезпечити вузькоспеціалізоване та ефективне процесуальне керівництво та підтримання державного обвинувачення у справах про військові злочини. Водночас ми не маємо спеціалізованих суддів", - зазначає юристка. 

Читайте також: Мобілізація в Україні: ухиляння без покарання

Судді в погонах

У загальних судах мають працювати судді, які спеціалізуються на військовому праві, переконана Пашкіна. "На нашу думку, такими спеціалізованими суддями мають бути звільнені в запас офіцери, які мають реальний бойовий досвід, що дозволить їм, будучи цивільними, мати при цьому необхідні знання та досвід для вирішення військових справ. Ми також переконані, що така вимога до статусу таких суддів підвищуватиме довіру до них з боку військовослужбовців-учасників справ", - каже юристка.

Військові поліцейські, прокурори і судді складають військову юстицію, пояснює адвокат Андрій Романчук. "Така система існує у більшості країн НАТО, - каже він. - Тобто вся система, яка існує в цивільному житті, перенесена у збройні сили. Люди в погонах повинні судити людей в погонах, бо військове мистецтво - це дуже складна наука. Не завжди цивільна людина може адекватно оцінити поведінку військового під час виконання бойового завдання".

До 2012 року в Україні також існувала військова юстиція, яка включала військові суди, прокуратуру та наявну й зараз ВПС. "Але у мирний час, коли військові прокурори не мали чим зайнятися, вони починали заходити у сферу бізнес-інтересів, займатися економічними справами, що викликало негатив у суспільстві, - розповідає адвокат. - Я не прибічник збереження тієї системи. Але держава повинна була серйозно задуматися над створенням нової системи військової юстиції ще з 2014 року".