Як насправді зараз виглядає ситуація навколо Покровська, що Європа може протиставити російському "Орешнику" і як розвиватиметься ситуація на фронті на початку 2026 року? Інтерв'ю DW з австрійським військовим істориком, викладачем військової академії у Відні-Нойштадті Маркусом Райснером (Markus Reisner).

DW: Пане Райснер, високопоставлений представник НАТО, відповідаючи 2 грудня на запитання DW у Брюсселі, заявив, що Росія контролює вже 95 відсотків Покровська. А яка у вас інформація щодо ситуації там?

Маркус Райснер: Дозвольте мені наочно пояснити вам це на такому прикладі. Коли ви вичавлюєте з тюбика гірчицю, завжди складно вичавити останні залишки. Те, що ми спостерігаємо зараз, - саме така ситуація. Тюбик вже практично порожній, але дістати з нього останні залишки важко. Більша частина міста вже захоплена росіянами, але українці утримують ще кілька будинків на околиці. Росіяни намагаються захопити їх, зламавши останній опір, зокрема за допомогою керованих авіабомб (КАБів). Однак у військовому розумінні місто вже втрачено (українською армією. - Ред.).

Як у цій ситуації варто діяти українській армії, щоб не потрапити в оточення?

Це ключове питання. З моєї точки зору, справа зараз не стільки в Покровську, скільки в тому, як можна вивести українські сили з Мирнограда. Ми бачимо, що росіяни намагаються не йти в атаку, щоб зберегти сили. Навпаки - вони хочуть захопити цю територію, використовуючи КАБи, які знищують один будинок за іншим, - будинки, в яких ще перебувають українські солдати. А українська сторона намагається зупинити росіян на північ від Покровська, щоб створити вікно, через яке військові ЗСУ зможуть відступити. Чи вдасться це, ми побачимо в найближчі дні і тижні. При цьому українська сторона, як і в минулому, змогла вивести з котла в місті значну кількість солдатів через вікно, яке їм вдалося зберегти відкритим.

Навіщо Росії Покровськ і Вовчанськ?

Які цілі переслідує Росія у Вовчанську? Чи має це місто стратегічне значення, чи Москва, захопивши його, просто хоче зробити політичний жест?

Тут важливо не плутати поняття "стратегічний", "оперативний" і "тактичний". До речі, це стосується і Покровська, який має оперативне, але не стратегічне значення, і Вовчанська. Слід розділити фронт на так званий північний відрізок - це територія від Сум до Харкова, сюди належить і Вовчанськ, середній відрізок - це територія від Куп'янська до Покровська, і на південну ділянку - це територія від Запоріжжя до Херсона. Росія намагається за допомогою "важкої артилерії" чинити на Україну тиск на середній ділянці і докладаючи середніх за масштабами зусиль - на північній і південній ділянках, щоб змусити Київ задіяти резерви.

Тож за умов загострення ситуації навколо Покровська зупинити спробу прориву російських військ у напрямку нової лінії Донбасу Україні вдалося, задіявши в бою перший корпус "Азов". Росіяни намагаються змусити Україну витратити всі ці цінні резерви за допомогою переміщення атакувальних позицій.

У Вовчанську протягом місяців тривають найважчі бої, проте росіянам вдалося просунутися мінімально. Зараз вони змогли досягти великих успіхів і взяти цілий міський квартал.

Натомість Покровськ росіяни хочуть використовувати як вихідну точку для наступу паралельно з просуванням ЗС РФ під Куп'янськом. Тому що в цьому районі можна досить швидко відрізати шматок української території. Чи вийде це, поки що ніхто не знає. Але це - очевидна мета (Росії. - Ред.). Досі Україна успішно стримувала цей натиск, не тільки все літо, але і зараз, на початку зими.

 

Що буде на фронті в 2026 році?

Як ви оцінюєте ситуацію на фронті в контексті мирних переговорів і якого розвитку очікуєте до початку наступного року?

Минулого року РФ вдалося заволодіти ініціативою, але не вдалося досягти оперативного прориву. Таким чином, цього року Росія почала там само, де закінчила минулого. Досягти оперативного прориву ЗС РФ не вдалося і цього разу. Однак вони змогли покращити своє становище на декількох ділянках фронту, створивши позиції для зимового наступу, що починається зараз.

Існує кілька гарячих точок: Вовчанськ на півночі, територія на північ від Куп'янська, сам Куп'янськ, Лиман, Костянтинівка, Покровськ, на півдні - просування під Запоріжжям, Добропылля, Гуляйполе... Росіяни намагаються задіяти тут свої великі сили в надії домогтися прориву, а Україна намагається цьому перешкодити. Головні труднощі для України полягають у тому, щоб зібрати достатню кількість військовослужбовців. На фронті одна оборонна позиція не межує з наступною. Є опорні пункти, а між ними - великі відстані, колючий дріт, мінні поля, дрони спостережння. Але росіянам вдається проходити за ці опорні пункти. Українці кажуть, що росіяни б'ються, як вода, - просочуючись, тож українські військові на опорних пунктах часом не знають, чи продерлися росіяни вже до них в тил, чи ні, і іноді їм доводиться відступати.

Це обтяжується використанням великої кількості КАБів. Тільки в цьому році, за нашими підрахунками, їхня кількість сягне 120 тисяч. Минулого місяця, за українськими даними, було задіяно 3500 таких бомб. Тому я очікую, що найближчими місяцями росіяни намагатимуться бомбардувати українські позиції, а потім поступово захоплювати їх.

Це важливо, тому що оперативну ситуацію, тобто те, що відбувається на фронті, слід розглядати невідривно від ситуації стратегічної. Україна перебуває під сильним тиском на переговорах, у тому числі з боку США, і, звичайно, хоче показати, що вона не втратила ініціативу. Згадайте, наприклад, атаки на танкери в Чорному морі. Але на найближчі місяці я очікую, що росіяни продовжуватимуть зимовий наступ, а українці - намагатимуться його стримати. І тут їм, звичайно, знадобилася б масова підтримка, насамперед з повітря, щоб на оперативному рівні мати можливість оборонятися від атак із використанням керованих авіабомб.

Про атаки України на танкери в Чорному морі

Як ви розцінюєте атаки України на танкери в Чорному морі?

Паралельно зі стратегічними атаками на цілі в Росії з використанням дронів і крилатих ракет українці намагаються вразити і так званий "тіньовий флот" (...), щоб перешкодити надходженню грошей до російської скарбниці. Через це Київ критикують інші країни, наприклад Туреччина, але Україна діє за принципом Макіавеллі: мета виправдовує засоби. І вона хоче показати, що здатна своїми діями завдати Росії шкоди, щоб і на стратегічному рівні, на тлі переговорів, які вже дали негативний результат, ситуація ще могла повернутися на користь України.

Президент Росії Володимир Путін нещодавно заявив, що Росія була б готова до війни з Європою. Наскільки, на вашу думку, до війни з Росією готова Німеччина? Що німецький уряд робить правильно, а що - ні?

Будучи австрійцем, я не маю права судити про те, що правильно чи неправильно робить уряд Німеччини. Але можна розібратися, що відбувається зараз. (...) Боротьба в інформаційному просторі - це боротьба за наративи. Коли Путін відкрито погрожує Європі конфліктом, якщо Європа наважиться напасти, - це цілеспрямовані спроби залякування з метою змусити європейців відмовитися від підтримки України або змусити американців відмовитися від підтримки європейців.

Німеччина була б готова відбити атаку "Орешника"

У середу, 3 грудня, Німеччина почала експлуатацію системи ППО Arrow 3, призначеної передусім для захисту від далекобійних ракет і ракет середньої дальності. Наскільки важливий цей крок?

Це дуже важливе рішення, причому не тільки для Німеччини, але і для Європи, в першу чергу центральної. (...) Проблема в тому, що для захисту від ракет середньої дальності у нас в Європі є тільки американські системи ППО. (...) З системою Arrow 3 Німеччина стала першою країною в Європі, яка власними силами за допомогою ізраїльської системи (система ППО Arrow розроблена спільно Ізраїлем і США . - Ред.) паралельно отримує можливість відбити подібну загрозу. Це важливо, оскільки Росія використовує балістичну ракету середньої дальності "Орешник" для погроз нам, кажучи: "Без підтримки США ви не зможете нічого зробити". Маючи систему Arrow, можна цьому протистояти.

Наскільки болючі санкції для Росії?

Як, на вашу думку, санкції відіб'ються на оборонній промисловості Росії і можливості Москви закуповувати озброєння за кордоном?

Це залежить від багатьох факторів. Росія веде цю війну не одна, але за підтримки Китаю, Індії, Північної Кореї, Ірану та інших країн Глобального Півдня. Нещодавно глава МЗС Китаю був у Європі і заявив у розмові з верховною представницею ЄС із закордонних справ і політики безпеки Каєю Каллас: ми абсолютно не зацікавлені в тому, щоб Росія програла цю війну, оскільки інакше США займуться нами, Китаєм. Тож Китай розглядає Росію, навіть якщо вона перебуває в залежності від нього, як фігуру на глобальній шахівниці, що на службі інтересам Китаю.

Президент України (Володимир. - Ред.) Зеленський сказав, що найкращі санкції - це атаки українських дронів на нафтову промисловість Росії. Але санкції можуть працювати тільки тоді, коли Росію можна було б вважати ізольованою.

До того ж, Росія - одна з найбагатших на природні ресурси країн. І потреби цих країн (що підтримують Росію. - Ред.) покриваються за рахунок Росії. Не потрібно бути наївним. Звичайно, це водночас і ахіллесова п'ята Москви. Якби перекрити надходження РФ від нафти і газу все ж вдалося, це вплинуло б і на її готовність продовжувати війну.