Байдужість і страх: як війна змінила росіян
29 січня 2026 р.
"Росія і світ: вороги, конкуренти, партнери". Назва дослідження московського "Левада-Центру", проведеного на замовлення Німецького товариства Сахарова (Deutsche Sacharow Gesellschaft), на перший погляд здається спробою показати еволюцію відносин Росії зі світом. Відразу виникає питання: невже на тлі війни Росії проти України, що триває, намітився тренд до партнерства? Поки що підстав для цього немає, перспективи не райдужні, дав зрозуміти заступник директора і науковий керівник "Левада-Центру" Лев Гудков, представляючи дослідження 27 січня в Берліні. Воно спирається в основному на дані, отримані шляхом очних опитувань у лютому, серпні, а також жовтні та листопаді 2025 року.
Кого росіяни вважають "ворогом", а кого - "другом"?
Перше місце в п'ятірці країн, які, на думку опитаних росіян, є ворожими, станом на жовтень 2025 року ділять Польща і Литва - 62 відсотки. Далі йдуть Великобританія, Німеччина (50 відсотків) і Швеція. "Європейські країни сприймаються як загроза існуванню Росії", - сказав Гудков. При цьому, за його словами, ці ж країни вважалися у 1990-х роках прикладом для розвитку.
США вважає ворогом приблизно кожен четвертий росіянин. Цей показник впав після обрання Дональда Трампа на другий президентський термін. За словами Гудкова, багато росіян пов'язували з ним надії на закінчення війни проти України, був різкий сплеск популярності глави Білого дому, але під кінець року ці очікування не виправдалися, і показники поступово повертаються до попереднього рівня.
Лев Гудков зазначив, що за чотири роки повномасштабної війни у більшості росіян під впливом пропаганди чітко склалося вороже ставлення до країн Заходу. Одна з фраз Гудкова, що запам'яталася: "Люди не в змозі адекватно оцінювати риторику". Це звучить так, що пропаганда Кремля якщо не всесильна, то близька до цього.
Список країн, які сприймаються як "дружні" або "партнерські", очолює Білорусь (близько 80 відсотків), за нею йде Китай (близько 60 відсотків). Приблизно третина опитаних назвали Казахстан, Індію та Північну Корею.
Читайте також: "Пряма лінія" Путіна: шоу та фейки про Україну. Розбір DW
Росія - європейська країна?
До великої війни РФ проти України політики в Німеччині часто говорили, що "Росія - європейська країна", пояснюючи цим, серед іншого, бажання розвивати з нею відносини. Зараз ця фраза звучить рідше і викликає резонанс. Так було, коли канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) у січні 2026 року виступив за "вирівнювання, баланс" з Москвою після закінчення війни. А які настрої панують у самій Росії?
На питання "Чи вважаєте ви Росію європейською країною" в жовтні 2025 року близько 60 відсотків респондентів відповіли "ні", а підтримали цю тезу менше 40 відсотків. Для третини росіян Європа - "просто географічна назва країн на захід від Росії", із 2020 року цей показник зріс удвічі. 42 відсотки вважають Європу "іншою цивілізацією, чужим світом". Цей показник збільшився за п'ять років на 11 процентних пунктів.
Читайте також: Нафта дешевшає, доходи падають: ідеальний шторм для Росії
Війна з Україною: втома є, готовності до поступок немає
Хоча війна з Україною не перебувала в центрі дослідження, більшість своїх питань ті, хто прийшов послухати Гудкова в Берліні, ставили саме про це. Заступник голови "Левада-Центру" розповів, що підтримка дій армії РФ в Україні за чотири роки практично не змінилася - 76 відсотків, за даними січневого опитування.
Схоже, що на цей показник істотно не впливають втрати, які шокують західних лідерів. Так, генсек НАТО Марк Рютте, виступаючи в Берліні у грудні, кілька разів повторив цифру - понад мільйон убитих і поранених російських військових. Лев Гудков сказав, що в Росії тема втрат "табуйована", а ставлення до загиблих і поранених неоднозначне. Він пояснив це тим, що серед них багато колишніх ув'язнених та найманців. За словами соціолога, співчуття викликають радше примусово мобілізовані.
Читайте також: Скарги і доноси в Росії: хто ці люди, які їх пишуть?
Також не впливають на рівень підтримки війни росіянами ані економічні проблеми, оскільки багато хто на війні збагатився, особливо у провінції РФ, ані удари України по російській території, що почастішали. Як зазначив Гудков, це посилило "тривожність і страх" серед жителів прикордонних регіонів, але також призвело до збільшення "агресії щодо української сторони".
А чи знають росіяни, які страждання армія Росії приносить жителям України, чи є відчуття провини і скорботи, запитала Гудкова ведуча заходу, німецька журналістка Забіне Адлер (Sabine Adler). Відповідь соціолога: знають мало, не дуже цього хочуть, а відчуття відповідальності і провини має приблизно кожен десятий (8-10 відсотків). За його словами, серед росіян переважає "байдужість і витіснення думок" про війну.
Лев Гудков зазначив, що в цілому "психологічна втома" від війни зростає і 66 відсотків опитаних виступають за мирні переговори, але на умовах Росії. При цьому від чверті до третини - за продовження бойових дій "до переможного кінця". В Україні соціологи періодично запитують, на які поступки вони готові піти заради закінчення війни. Задають це питання і співробітники "Левада-Центру". А у відповідь чують, за словами Гудкова, відгомін позиції президента РФ Володимира Путіна - "жодних поступок".
Читайте також: Мороз й ракети РФ: як реагує українське суспільство
Чому Гудков не вірить у швидкі зміни в російському суспільстві "після Путіна"?
На цьому тлі заступник директора "Левада-Центру" налаштований песимістично. У Берліні Гудков припустив, що Росія може продовжувати війну упродовж найближчих двох років, настрої в суспільстві відносно стабільні, а соціальні протести перебувають "на найнижчому рівні за весь час спостереження".
Лев Гудков не очікує швидкої демократизації Росії навіть у разі зміни влади і відставки президента Путіна. Відповідаючи на питання, що буде після "після Путіна", він втомлено посміхнувся і процитував слова засновника центру Юрія Левади з бесіди на початку 2000-х: "У 120 років ми не вкладемося". Гудков вважає, що нинішній лад у Росії стабільний, "культура насильства відтворюватиметься", а якісних змін у Росії можна очікувати не раніше, ніж через два покоління.