У міноборони Вірменії підтвердили отримання тіл 29 військовослужбовців від Азербайджану. Посередниками гуманітарної акції виступили Росія, Міжнародний Червоний Хрест і ОБСЄ.
На могилі загиблого у боях у Нагірному Карабасі, Степанакерт Фото: Sergei Bobylev/TASS/dpa/picture-alliance
Міноборони Вірменії підтвердило факт передачі 29 тіл військовослужбовців. За словами прессекретарки відомства Шушан Степанян, це стало можливим завдяки посередницьким зусиллям Росії, польової групи Міжнародного Комітету Червоного Хреста і особистого представника чинного голови ОБСЄ.
Вона також повідомила, що Єреван готовий передати азербайджанській стороні тіла військовослужбовців, які перебувають на карабахському боці, а також надати інформацію про військовополонених і підготувати їх обмін.
Нові консультації в Женеві
Пашинян та Алієв про причини ескалації у Нагірному Карабасі (28.09.2020)
01:57
This browser does not support the video element.
Після трьох угод проперемир'я в Карабасі, зірваних протягом одного місяця, в Женеві 30 жовтня повинні початися нові консультації з метою вирішення конфлікту. Очікується, що міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов і глава МЗС Вірменії Зограб Мнацаканян зустрінуться зі співголовами Мінської групи ОБСЄ (Росія, Франція і США). Раніше зустріч була запланована на 29 жовтня.
Бої у Нагірному Карабасі
Активні бойові дії в Нагірному Карабасі тривають з 27 вересня. Сторони використовують авіацію, безпілотники, важку бронетехнику і реактивні системи залпового вогню. У невизнаній Нагірно-Карабаській республіці вже визнали, що в ході цього конфлікту втратили контроль над низкою населених пунктів. З того часу сторони вже тричідомовлялися про "гуманітарне перемир'я" в зоні конфлікту, але кожного разу воно не тривало менше доби.
Нагірний Карабах в односторонньому порядку проголосив незалежність від Азербайджану після розпаду СРСР. Незалежність самопроголошеної НКР не визнає жодна країна. Переговорний процес, спрямований на пошук мирного вирішення конфлікту, ведеться під егідою Мінської групи ОБСЄ.
Нагірний Карабах: у чому суть конфлікту (30.09.2020)
03:18
This browser does not support the video element.
Нагірний Карабах - порохова бочка Південного Кавказу
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху триває вже кілька десятиліть і забрав тисячі життів. У галереї DW - головні факти про цю больову точку Кавказу.
Фото: picture-alliance/AP Photo/PAN/H. Badalyan
Давній конфлікт
Конфлікт навколо Нагірного Карабаху триває кілька десятиліть. Регіон, більшу частину жителів якого складали вірмени, в радянські часи належав до Азербайджанської РСР. Наприкінці 1980-х провірменські сили за підтримки Єревана взяли Нагірний Карабах під свій контроль. Почався тривалий збройний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном.
Фото: Reuters/D. Mdzinarishvili
Початок воєнних дій
10 грудня 1991 року в самопроголошеній Нагірно-Карабаській республіці пройшов так званий референдум про незалежність. Азербайджанська меншість бойкотувала голосування. Референдум не був визнаний міжнародною спільнотою. Міжнаціональна конфронтація призвела до масштабних воєнних дій за контроль над Нагірним Карабахом і деякими прилеглими територіями.
Фото: Reuters/PAN Photo/V. Stepanyan
Війна та біженці
Під час збройного міжетнічного конфлікту між вірменами та азербайджанцями навколо Нагірного Карабаху загинули за деякими даними понад 30 тисяч людей. Сотні тисяч біженців з обох країн були змушені покинути рідні місця.
Фото: DW/S.Sedar
Міжнародні посередники у врегулюванні конфлікту
Після укладення перемир'я в травні 1994 року врегулюванням конфлікту займається Мінська група ОБСЄ. Її мандат був визначений в тому ж році на Будапештському саміті. До складу групи входять Німеччина, Італія, Швеція, Фінляндія, Туреччина, Білорусь, а також Вірменія та Азербайджан. З 1997 року її співголовами є США, РФ і Франція.
Фото: Getty Images/B. Hoffman
Спірна територія
Дорожній вказівник вірменською мовою (фото 2014 року) розташований на трасі, що веде в місто Степанакерт - столицю самопроголошеної Нагірно-Карабаської республіки. У міста є і друга назва азербайджанською мовою - Ханкенді. Міжнародна спільнота не визнає НКР і розглядає регіон як частину Азербайджану. Вірменія це заперечує.
Фото: picture alliance/ZB
Нагадування про війну
У Нагірному Карабаху між містами Шуші та Степанакерт (азербайджанською Шуша і Ханкенді), встановлений ось цей пам'ятник: ця бойова машина зараз служить нагадуванням про трагічні події 80-90-х років минулого століття (фото з архіву, 2010 рік).
Фото: picture alliance/dpa
Ескалація карабаського конфлікту
На початку квітня 2016 року на лінії зіткнення в Нагірному Карабаху відбулася чергова ескалація конфлікту між вірменськими та азербайджанськими підрозділами. Сторони звинуватили одна одну в порушенні перемир'я. Це були найзапекліші зіткнення з 1994 року, за різними даними, з обох сторін загинули десятки осіб.
Фото: Getty Images/AFP/K. Minasyan
Роль і позиція Росії щодо Нагірного Карабаху
Особливу роль у цьому конфлікті відіграє Москва. Росія є співголовою Мінської групи ОБСЄ. Вона також постачає озброєння обом сторонам конфлікту. У 1990-х Москва запропонувала розмістити миротворців уздовж лінії зіткнення, однак і Баку, і Єреван відмовилися від цього. Офіційно Путін ще в 2004 році заявляв, що Росія не хоче брати на себе відповідальність і вплутуватися в цей конфлікт.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Больові точки Нагірного Карабаху
У Нагірному Карабаху є кілька місць, які особливо постраждали під час активної фази міжетнічного конфлікту. Масивним обстрілам, зокрема, були піддані міста Степанакерт і Шуші. Їхні назви досі служать символами жорстокого конфлікту.
Фото: picture-alliance/AP Photo/V. Stepanyan
Нагірний Карабах - "заморожений" конфлікт?
Попри те, що перемир'я між вірменською та азербайджанською сторонами було досягнуто майже 25 років тому, воно періодично порушується. Конфлікт навколо Нагірного Карабаху вважається "замороженим", при цьому небезпека його ескалації як і раніше висока.
