Минуло вже більше місяця, відколи президент України Володимир Зеленський на зустрічі з журналістами оголосив про нову зміну структури Збройних сил - виділення в окремий рід "сучасних штурмових військ з дроновою складовою". Та попри обіцянку глави держави організувати реформу протягом "тижня-десяти днів", за офіційним анонсом досі не послідувало жодних правових рішень.

Натомість не вщухає дискусія щодо доцільності таких пертурбацій в умовах перманентного "осипання" української оборони. Військові оглядачі, політики та окремі офіцери ставлять під сумнів тактику "сучасних штурмовиків", доброчесність їхніх командирів і дедалі частіше - стратегію головнокомандувача Олександра Сирського. 

Штурмові підрозділи гасять пожежі на фронті

"В обороні не можна добитися перемог - тільки в наступі", - впевнено заявляв головком Сирський в інтерв'ю ТСН до річниці Курської операції на початку серпня 2025 року. Щоправда, від блискавичного маршу ворожою територією на той час лишилися тільки згадки - перейшовши навесні у контрнаступ, армія РФ не тільки витіснила ЗСУ за кордон, але й захопила чималий шмат Сумщини, який тепер "поступово, крок за кроком", звільняють українські бійці.

Менш ніж через тиждень ще один прорив військ РФ стався на Донеччині. Щоб стабілізувати фронт, Генштабу, за даними аналітиків DeepState, довелось терміново перекинути в район Добропілля сили 1-го корпусу нацгвардії "Азов", трьох сухопутних і двох десантно-штурмових бригад, морську піхоту, "Птахів Мадяра" та два окремі штурмові полки (ОШП). Останнім Сирський приписує основні заслуги контрнаступу на цій ділянці, за час якого вдалось звільнити 182 квадратних кілометри територій.

"Штурмові підрозділи завоювали свою славу на найважчих ділянках фронту. Вони стають одним із ключових елементів підвищення наступального потенціалу, що забезпечить адаптацію до сучасних викликів війни", - переконував головком журналістів на зустрічі в кінці вересня. Мова йшла вже про п'ять окремих полків - формально вони входили до складу Сухопутних військ, однак через новостворене управління Генштабу підпорядковувались безпосередньо Сирському.

"Він дивиться, де є проблеми, до нього клопочуть певні підрозділи, які стоять у смугах оборони, і він посилає нас туди", - пояснював у інтерв'ю BBC начальник штурмового управління, 44-річний полковник Віталій Манько. Минулого літа він командував 33-м ОШП і разом зі ще одним штурмовим підрозділом - 225-м окремим батальйоном - опинився в авангарді наступу на Курщині.

Читайте також: Наближення фронту. Як евакуюються мешканці Добропілля

Роль штурмових полків у Курській операції

Щоправда, сталося це через частковий демарш Десантно-штурмових військ (ДШВ), на які головком планував покласти основний тягар прориву кордону РФ. За тиждень до початку Курської операції в публічну площину вийшла суперечка між Сирським та тодішнім командувачем 80-ї бригади ДШВ, 38-річним полковником Емілем Ішкуловим - останній назвав поставлені задачі "нереалістичними", через що його звільнили з посади.

І хоч плани операції тоді вдалося зберегти в секреті, інші командири ДШВ теж ставили під сумнів її доцільність, розповідає DW офіцер, який в ті дні служив у штабі оперативно-тактичного угрупування військ "Сіверськ". "Тому першими в атаку послали нові штурмові полки, а Десантно-штурмові війська розвивали успіх та контратакували", - пояснює він на умовах анонімності.

Наказ проривати російський кордон командир 225-го ОШБ Олег Ширяєв отримав лише за кілька діб до початку Курської операції. "Суть задачі ми ж не розуміли. Розуміли, що потрібно готувати людей. Отримали особовий склад, техніку. Але що це буде Курська область, я не розумів і був здивований… Наприклад, не мав досвіду подолання мінно-вибухових загороджень, протитанкових ровів. Однак 6 серпня батальйон першим пробив оборону противника і зайшов за першу добу на 10 кілометрів, а за другу - ще на 20", - пригадував він в інтерв'ю "Суспільному".

Безвідмовність та лояльність командуванню згодом стала визначальною рисою штурмових полків, стверджує 31-річний капітан Олександр Ширшин, який на чолі батальйону у складі 47-ї механізованої бригади теж брав участь у Курській операції. Під її кінець підрозділ Ширшина мав утримувати позиції в Брянській області, які перед тим захопив 225-й ОШП - під щільним натиском російських військ та з перерізаною FPV-дронами логістикою.

У середині травня Ширшин публічно оголосив про відставку, закидаючи "безтолковому" генералітету "дебільні" задачі, що призводять до "тупорилих" втрат людей. І хоча Генштаб тоді пообіцяв розібратись з його скаргами, командири штурмових підрозділів у соцмрежах синхронно звинуватили Ширшина в порушенні дисципліни та "політичних іграх", а Олег Ширяєв запропонував Генштабу заборонити публічне обговорення бойових задач.

"Текст був схожий, посил був дуже схожий, і для мене це виглядає так, наче була вказівка зверху або просто таким чином вони хотіли показати лояльність до свого господаря", - розповідає Ширшин DW про командирів штурмовиків, чий професіоналізм та доброчесність вважає "сумнівними".

Командувачам штурмових полків закидають кримінальне минуле

Штурмові полки у своїх соцмережах дійсно часто згадують або цитують головнокомандувача - настільки, що їх почали називати "полками Сирського". Ба навіть кокарда на їхніх формених беретах зображує барса - нібито на честь позивного головкома.

"Він ніколи не вимагає неможливого", - сказав про Сирського Валентин Манько в інтерв'ю виданню "Бабель". Щоправда, походження кокарди пояснює інакше: це відсилання до назви його першого бойового підрозділу - Big Cats.

На початку повномасштабного вторгнення "Великі коти" були добровольчим загоном, що обороняв Київщину, а після її звільнення перейшов під командування ГУР. За якихось пів року підрозділ розрісся до розмірів бригади (тобто повинен був мати у своєму складі 3-7 тисяч бійців. - Ред.), стверджує Манько. "У нас просто вже не вистачало там місця… У мене ж були і танкісти, і льотчики, і кого тільки не було", - запевняв він у відповідь на інформацію журналістів "Бабеля" про його звільнення з розвідки через незадовільне управління частиною та   провальне планування операції, у якій він сам отримав поранення.

Претендуючи у січні 2018 року на посаду глави Держслужби у справах ветеранів та учасників АТО, він представився конкурсній комісії як командир добровольчого батальйону, який планував операції та сам ходив у бій. Однак після отримання посади зізнався, що був лише заступником командира у добровольчому корпусі "Правий сектор" та батальйоні "Дніпро-1".

Навколо конкурсу тоді виник скандал: координаційна рада ветеранських громадських організацій виступила проти призначення на посаду переможця, який не мав ані професійного досвіду держуправління, ані широкої підтримки серед АТОвців. Ба більше, Манька та його підрозділ звинуватили у бандитизмі: влітку 2014 вони нібито викрадали фермерів на Донеччині та відбирали їхні врожаї.

У рамках кримінальної справи щодо двох таких розбійних нападів - на підприємство "Кронос-Дон" та фермерське господарство "Родіна" - майбутнього командира штурмових військ у травні 2015 року навіть оголосили в міжнародний розшук. Однак через пів року він сам повернувся до України й дав публічні свідчення проти Геннадія Корбана - на посаді заступника голови Дніпропетровської обладміністрації у 2014-2015 роках той був патроном місцевих добробатів. Саме Корбан втягнув добровольців у рейдерство, свідчив Манько. Натомість на той час уже опальний лідер партії "Укроп" стверджував: АТОвець оббріхує його на замовлення заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка в обмін на закриття кримінальних справ.

Одразу ж після повернення з-за кордону Валентин Манько оголосив про створення політичної партії "Єдиний союз патріотів України" - та мала б боротися з олігархією та корупцією. Втім, зрештою зареєстрував лише громадську організацію з такою назвою - балотуючись до Верховної ради у 2016 (довибори в 151-му одномандатному окрузі на Полтавщині) та 2019 роках (39-й округ на рідній Дніпропетровщині) він називав її успішним проєктом, що допоміг багатьом добровольцям з оформленням статусу учасників бойових дій та іншими питаннями. 

У відомостях, подаваних до ЦВК 2019 року, Манько згадував про роботу заступником директора з юридичних питань в "Охоронній фірмі "Альфа-Щит", зареєстрованій у Києві за тією ж адресою, що і "Єдиний союз патріотів". Сама фірма відзначилась у нападі на столичний офіс партії "Укроп", кримінальній справі про викрадення врожаю ще одного агропідприємства на Кіровоградщині, а також фігурує в розслідуваннях щодо причин банкрутства державної шахти "Краснолиманська" та держагропідприємства "Конярство України". Радником гендиректора "Конярства України" Олександра Войнового Манько працював у 2018 році.

З "Охоронною фірмою "Альфа-Щит" пов'язаний ще один командир штурмовиків - Сергій Коротких, також відомий під псевдонімом "Боцман". За даними системи Youcontrol, у 2018 році вони разом співзаснували за тією ж таки адресою компанію "Х-Трайдент". В інтерв'ю виданню "Тексти" Манько називає "Боцмана" "красавчиком" - бо у 2014 році той з розвідротою "Азову" врятував його під Іловайськом. В управлінні Штурмових військ Коротких очолює відділ підготовки - "проводить аналіз, розписує схеми".

Втім, персона "Боцмана" більш ніж скандальна - випускник школи КДБ, у минулому він був учасником кількох білоруських та російських неонацистських угрупувань, причетних зокрема до нападів і вбивств на ґрунті ненависті. За службу в "Азові" Коротких отримав громадянство з рук президента Петра Порошенка та посів ключову роль як у підрозділі, так і у створеному навколо громадсько-політичному русі, входив до близького кола ексміністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Роками йому закидали вимагання, рейдерство, перевіряли на причетність до кількох убивств, зокрема й журналіста Павла Шеремета, однак ніколи не висували офіційних підозр.

Командир 225-го ОШП Олег Ширяєв теж розпочинав свій бойовий шлях в "Азові" і стояв біля витоків цивільного руху азовців у Харкові. Однак у 2019 році радикально змінив прапор, приєднавшись до організації "Патріоти - За життя" депутата від ОПЗЖ Іллі Киви. У 2021 році Ширяєва взяли під варту за підозрою в рейдерському захоплені агропідприємства та збройному нападі на колишніх соратників з "Азову". У березні 2022 року його випустили з-під арешту, того ж дня він приєднався до харківської тероборони.

Читайте також: Войовничі екстремісти чи прикриття для ГУР - хто такі РДК і за що воюють

Високі втрати під час наступальних операцій - чи виправдані порівняння з "м'ясними штурмами" РФ?

Головнокомандувач Олександр Сирський, вочевидь, не вважає сумнівне минуле перешкодою для кар'єрного шляху штурмових командирів. Скоріше навпаки - підкреслює ініціативність та завзяття добровольців часів АТО. За його поданням Валентин Манько, Олег Ширяєв та командир 425-го ОШП Юрій Гаркавий отримали звання Героїв України. "Це дійсно наша еліта", - зазначав він на зустрічі з журналістами в кінці вересня.

Географія застосування штурмових полків відтоді стрімко розширилась. "Зараз дуже гнучка лінія бойового зіткнення, і я впевнений, що кожний командир корпусу по всій лінії фронту щодня під час доповіді просить Генштаб дати йому штурмовий підрозділ", - стверджує Михайло Сидоренко, командувач оперативного командування "Південь", який нині безпосередньо керує обороною Запорізької області.

Порядок застосування штурмових полків він пояснює DW доволі просто: втративши позиції на своїй лінії оборони, командир підрозділу або відновлює її, контратакуючи власними резервами, або просить підкріплення у командирів вищого рівня. "Коли я, як командувач оперативного командування, не можу відновити втрачене положення своїми резервами, то вживаю заходи, щоб стабілізувати обстановку, зупинити ворога на досягнутому рубежі, і звертаюсь до Генштабу. Там, якщо погоджують, дають певний штурмовий підрозділ для проведення контратаки", - розповідає 40-річний генерал-майор.

У березні 2022 року, ще у званні полковника, він звільняв Київщину на чолі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сухопутних військ. Та нині констатує: на четвертому році повномасштабної війни важко знайти частини, готові до швидких контрнаступальних дій та відбиття позицій, не кажучи вже про наступ на неатакованій ділянці. З огляду на це він доволі високо оцінює ефективність підрозділів 33-го та 210-го ОШП, що воюють на Запоріжжі.

У чому причини такої ефективності? Найочевидніша - за штурмовими полками не закріплені смуги оборони, що робить їх мобільнішими за більшість підрозділів ЗСУ. "За пів доби ми можемо переміститися з іншого міста - скажімо, із Сум на Запоріжжя, - і вступити у бій", - розповідав Віталій Манько в інтерв'ю "Бабелю". Розділені не на батальйони, а на малі тактичні групи - в середньому по 24 бійці кожна - штурмові полки, за його словами, можуть діяти на 60-70 ділянках фронту одночасно.

Друга причина - це пріоритетність у забезпеченні сучасним озброєнням та, найголовніше, людьми. Штурмові полки вже не перший місяць мають право першочергового відбору новобранців з навчальних центрів та колишніх СЗЧ-шників із резервних рот, скаржаться DW офіцери з різних піхотних частин. "Вони (командири штурмових полків. - Ред.) забирають найкращих, бо мають вимоги і щодо віку, і щодо фізичних даних. Там підготовка іде фанатиками, нема такого, щоб з бійцями няньчилися: чи тобі не боляче?" - розповідає Михайло Сидоренко.

Методи роботи з особовим складом у штурмових полках - навіть ті, про які відверто говорять самі командири, - дійсно суворіші, ніж у більшості бригад ЗСУ. Наприклад, "спецконтингент", тобто колишніх засуджених, що мобілізувались до війська з місць позбавлення волі, зазвичай тримають під охороною. До того ж командири забирають у бійців ОШП мобільні телефони на бойових завданнях та у тренувальних центрах. "Бо перше, по чому прилітає - це по телефону", - пояснює Манько.

Однак скарги військових та їхніх родичів на побиття, позбавлення волі та психологічний тиск прориваються навіть через таку інформаційну ізоляцію. Репутацію чи не найбільшого порушника прав людини має 425-й ОШП "Скала", зазначає військова омбудсменка Ольга Решетилова. "І, на жаль, ці факти (вказані у скаргах. - Ред.) знаходять своє підтвердження під час з'ясування обставин. Але жодного разу я не побачила дієвої реакції командування, щоб припинити порушення", - скаржилась вона в нещодавньому інтерв'ю Liga.net.

Жорсткий стиль штурмових командирів дає їхнім критикам привід пояснювати успіхи наступальних операцій надвисокими людськими втратами. Так, скандальна ексзаступниця голови парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони Мар'яна Безугла неодноразово порівнювала їх з "м'ясними штурмами" армії РФ. Джерела видання "Бабель" стверджували: під час Курської операції 225-й штурмовий батальйон під командуванням Олега Ширяєва мав удвічі більші втрати особового складу, ніж будь-який батальйон ДШВ.

Перевірити це неможливо - ЗСУ не розголошують навіть загальну кількість вбитих, поранених та зниклих безвісти військових. "Та під час наступальних дій у будь-якому випадку втрати по всіх тактичних нормативах будуть у рази більші, ніж в обороні - зазвичай це 3 до 1, а на ділянках прориву - 1 до 6", - припускає командувач ОК "Південь" Михайло Сидоренко.

Однак Валентин Манько продовжує запевняти: кількість загиблих у його підрозділах не тільки менша, ніж у противника, але й ледь не найнижча серед усіх ЗСУ. Речник його управління Олексій Свинаренко в розмові з DW порівнював втрати штурмовиків на окремій ділянці фронту із втратами піхотних бригад: "Піхотинців, які місяцями утримують "еспешку" (СП, спостережний пункт. - Ред.) десь у посадці, росіяни сточують КАБами, дронами та штурмами. Звісно, за цей час вони втратять більше бійців, ніж наша група, яка відіб'є цю "еспешку" максимум за 24 години".

Читайте також:Як військові переводять подих після місяців на позиціях 

"Доктрина активної оборони" - яка роль штурмовиків та десантників?

Наведений ним приклад ілюструє так звану "доктрину активної оборони", на яку від початку літа все частіше посилається головнокомандувач Олександр Сирський: замість того, щоб тримати передову позицію "до останнього", лінійні підрозділи мають відступати, даючи можливість штурмовикам відбити її та навіть покращити становище.

Такий підхід, імовірно, вимагатиме іще більшого застосування наявних штурмових підрозділів та їх розширення. Однак він не дає відповідь на головне питання: навіщо виокремлювати п'ять полків чисельністю до 10 тисяч військовослужбовців у окремий рід військ? Тим більше, що у структурі ЗСУ вже є Десантно-штурмові війська: 11 бригад та сім батальйонів об'єднані у два армійські корпуси. За статутом, вони мають такі самі задачі, що й штурмовики Віталія Манька: контрнаступальні дії, прорив оборони і штурм ворожих позицій.

"Маючи власне відділення вогневої підтримки та більшу кількість батальйонів, бригади ДШВ можуть проводити ще й повноцінні наступальні дії з метою звільнення територій, втрачених кілька років тому, - пояснює Михайло Сидоренко. - Хоча сама філософія в них зі штурмовими полками плюс-мінус однакова: проведення разючих атак і заборона їх застосування в оборонному бою".

Підрозділи ДШВ теж тривалий час застосовувались для "гасіння пожеж" на лінії фронту, нагадують аналітики OSINT-проєкту Deep State. Однак чимдалі більше їх стають у смугу оборони, командири скаржаться на дефіцит кадрів та низьку якість поповнення, а головком тепер називає десантників "елітною піхотою". Він неодноразово повторював: Штурмові війська розвиватимуться окремо від ДШВ, але й не за їхній рахунок.

Та Валентин Манько все ж планує включити до складу нового роду військ щонайменше дві сухопутні бригади: 5-ту та 92-ту - попри статус штурмових, обидві нині задіяні у відповідних смугах оборони. У Генштабі не змогли пояснити DW, яким чином ці бригади вписуватимуть в концепцію "груп швидкого реагування" - мовляв, остаточна структура Штурмових військ ще не сформована.

Однак Олександр Сирський запевняє: вони точно не матимуть власних частин логістики і забезпечення та роздутого штабу.  "Командування зросте буквально на сто із чимось людей. Нам просто потрібен орган військового управління", - додає Манько в інтерв'ю "Бабелю".

Окреме командування зменшить бюрократичну взаємодію штурмовиків із лінійними корпусами та бригадами, а значить, і ризик витоку інформації, пояснює Віталій Манько. Який, вочевидь, претендуватиме й на генеральську посаду командуючого новими військами - попри відсутність у нього військової освіти та мізерний стаж служби, таке призначення цілком можливе.

Сирський керує фронтом у ручному режимі?

У червні 2025 року аналогічний пост командувача Сил безпілотних систем (СБС) зайняв 49-річний майор Роберт Бровді - до повномасштабного вторгнення цивільний бізнесмен, який за три роки спромігся виростити загін тероборони "Птахи Мадяра" до однієї з найефективніших бригад ЗСУ. До сформованих рік тому СБС нині входять два окремі бойові батальйони, чотири полки та п'ять бригад - усього два відсотки від загальної чисельності ЗСУ. Бровді збирається розширити їх до п'яти відсотків.

Створення СБС у 2024 році розтягнулось на сім місяців - від першого доручення президента до підписання ним відповідних змін до закону "Про Збройні сили". Поза тим цю реформу ЗСУ вважають чи не найуспішнішою. Однак і в ній є свій аутсайдер - 59-та бригада. Ще рік тому вона мала назву механізованої, але з січня 2025 року, після переведення до складу СБС, стала штурмовою. Щоправда, ці переходи ніяк не вплинули на бойові завдання - як і минулої осені, бригада продовжує обороняти Покровськ.

Не змінились і завдання батальйону, яким командує 33-річний лейтенант із позивним "Мєлкій", - відбивати втрачені позиції. "Коли ми своїми силами не можемо, тоді їх застосовують. В них завжди є люди, і доволі мотивовані", - описує він досвід взаємодії зі штурмовими полками.

Нестача піхоти - спільна проблема усього фронту. В умовах поступового "стирання" та недостатнього поповнення особового складу лінійні бригади збільшують розриви між позиціями. У розриви все частіше просочуються російські загони, і для їх відбиття доводиться викликати штурмові полки. "Таким чином головком впровадив ручне керування всією лінією фронту", - робить висновок 31-річний підполковник Богдан Кротевич, який до лютого цього року очолював штаб бригади НГУ "Азов". 

Кротевич не вперше критикує Олександра Сирського за мікроменеджмент у війську та брак стратегічного мислення. Штурмові війська, на його думку, варто було б включити у структуру ДШВ, а зайві ресурси спрямувати на відновлення піхоти. У запеклій дискусії з Віктором Маньком у соцмережах він зрештою докопався до російської музики в Tiktok-акаунті опонента. Той у відповідь почав викладати відео з танцями під пісню Степана Гіги "Золото Карпат", те саме на підтримку командувача почали робити й інші офіцери штурмовиків.

Утім, попри публічну критику, військове командування не збирається відмовлятись від планів щодо створення Штурмових військ - а навпаки, збирає аргументи на його підтримку. Так, минулого тижня тематичний семінар провів Національний університет оборони. "Науковці та учасники бойових дій висловили спільне бачення: армія повинна мати постійно діючі штурмові підрозділи та цілеспрямовано готувати їх до виконання завдань штурму", - говориться в повідомленні Генштабу.

Командуючі штурмових полків відмовились спілкуватись з DW для цієї статті. У пресслужбі управління це пояснили цілеспрямованою кампанією з дискредитації підрозділів. Водночас щодо процесу виокремлення у самостійний рід військ там запевняють: "Організаційні завдання сплановані і виконуються згідно з уточненим графіком".