У переповненому фоє будинку Haus der Berliner Festspiele у п'ятницю, 19 вересня, зібралися письменники, журналісти, громадські діячі та інші гості, щоб висловити солідарність з Україною та поговорити про те, як розв'язана Росією війна вплинула на повсякдення та творчість письменників. 

Захід проходив у рамках 25-го міжнародного літературного фестивалю у Берліні. Відкрив його речник берлінського PEN-клубу німецько-турецький журналіст Деніз Юджель (Deniz Yücel) словами про солідарність із Україною та українськими колегами. Він наголосив, що жодного нейтралітету у війні бути не може, адже "той, хто намагається лишатися нейтральним між м'ясником і ягням, зрештою стає на бік м'ясника".

Втім, цей вечір належав людині, яка не змогла бути присутньою - українській письменниці Вікторії Амеліній. Вона загинула, зазнавши тяжкого поранення внаслідок російського ракетного удару по центру Краматорська 27 червня 2023 року.

Влітку 2022 року письменниця приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds і почала документувати воєнні злочини на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України. Під час цих поїздок Амеліна почала писати книгу про жінок на війні, які, так само як і вона, ризикували життям, документуючи злочини РФ. Ця книга має назву "Дивлячись на жінок, які дивляться на війну" і поєднує у собі щоденникові записи, інтерв'ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію.

Незавершена книжка Вікторії Амеліної  

Серед героїнь, яких у книзі зібрала Амеліна, зокрема, правозахисниця та лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук, адвокатка Євгенія Закревська, бібліотекарка Юлія Какуля-Данилюк та інші. Після смерті Вікторії її друзі, колеги та близькі зібрали її чернетки, нотатки та записи для публікації.

Уривки цієї книги зі сцени у Берліні зачитала німецька акторка Марен Еґґерт (Maren Eggert), й у залі западала тиша. Складалося враження, що, попри все, голос Вікторії Амеліної лунав у залі сильніше, ніж російська ракета, яка намагалася його заглушити. Й вечір солідарності на берлінському літературному фестивалі став черговим нагадуванням, що війна України - це війна Європи, і вона має обличчя. Одне з них - Вікторія Амеліна, смерть якої не має бути забута. 

Читайте також: Смерть Вікторії Амеліної: нове українське розстріляне відродження

"Тепер ми всі пишемо некрологи"

З цієї ж сцени українські авторки Таня Малярчук, Катя Петровська та автор Євген Брейгер розповідали про те, як війна змінила їхнє повсякдення та і їхню творчість. "Ми всі стали авторами некрологів, так багато наших друзів загинули, і це триває далі. Ми ніколи не хотіли про це писати і це дуже дивне відчуття війни: знайомитися з неймовірними людьми в Україні … лише після їхньої смерті", - згадувала Катя Петровська сказані раніше слова своєї колеги Тані Малярчук.

Президент українського PEN-клубу Володимир Єрмоленко під час свого виступу наголосив на тому, що культура - це основа виживання. Вона дозволяє людям залишатися собою, сказав він, і відстоювати основні людські цінності навіть в розпал війни. "Життя попри смерть. Любов попри біль. Радість попри страждання. Це і є культура спротиву", - наголосив Єрмоленко. Він додав, що хоча Європа зараз допомагає Україні, Україна також допомагає Європі знову віднайти свій сенс, своє глибинне покликання у спротиві тираніям.