Курахове - прифронтове місто на Донеччині. Час від часу туди прилітають російські ракети та артилерійські снаряди, руйнуючи спальні райони й цивільну інфраструктуру. У які ігри грають місцеві діти? Репортаж DW.
Діти у прифронтовому Кураховому, Донецька область, вересень 2023 рокуФото: Hanna Sokolova/DW
Реклама
Курахове - місто на Донеччині за 15 кілометрів від Мар'їнки, знищеної та окупованої росіянами. Курахове також з'являється у новинах - коли на житлові будинки падають російські ракети та артилерійські снаряди. Під час останнього обстрілу було поранено 16 цивільних мешканців.
Тим не менш у місті триває життя. "Ми звикли. Хоча звикнути до цього неможливо", - каже Тетяна Коновал, маючи на увазі бойові дії, що точаться за сусідню Мар'їнку ще з 2014 року.
Ми зустрічаємо Тетяну в спальному районі, забудованому сіро-блакитними панельними будинками. Тут жінка живе і працює - має власну продуктову крамницю, біля якої гуртуються місцеві діти. "Їм тут подобається, - знизує плечима Тетяна. - І діти, і дорослі, і воїни - усі приходять сюди поговорити. Кожному треба спілкування. Тож ми з усіма дружимо".
Тетяна Коновал біля власної крамниціФото: Hanna Sokolova/DW
Місцеві дівчата - дві Лізи 13 і 14 років - стоять за прилавком крамниці, коли її власниця мусить відійти у справах. Так дівчата познайомилися із письменником Віталієм Запекою, який наразі служить у ЗСУ. Чоловік дарував дітям власні дитячі книжки, а згодом - запропонував їм відкрити тут бібліотеку. За кілька днів на ім'я старшої Лізи, яка має очолити бібліотеку, почали приходити посилки із книжками. Їх жертвували люди з усієї України.
Дівчата зносили посилки в Тетянину крамницю. Хоча бібліотека ще не відкрилась, мешканці району - і діти, і дорослі - уже взяли собі по кілька книжок. Тетяна обрала документальний твір про окупацію Криму. Поки діти шукають приміщення для бібліотеки, посилки продовжують надходити. Більшість із них зараз зберігається у міській адміністрації - адже в крамниці немає де розвернутися.
Дві Лізи, 14 та 13 роківФото: Hanna Sokolova/DW
Дівчата і сьогодні біля крамниці. Їм подобаються ці клопоти - через війну вільного часу стало більше, а друзів - менше. Чимало родин із дітьми виїхали з прифронтового міста - у цьому кварталі залишилося десятеро дітей. Заняття у школі відбуваються лише онлайн, жоден із гуртків не працює. Тож уже з обіду діти звільняються і, попри загрозу обстрілів, виходять на вулицю. "Ми вже адаптувалися, - каже 14-річна Ліза. - Уже кожен день гуляємо. Звісно, коли прильоти, забігаємо по домівках. Але нас вистачає ненадовго. Хвилин 15 - і знову біжимо на вулицю".
Читайте також:
Вітаю, школо: як навчаються українські діти в умовах війни
В Україні розпочався новий навчальний рік - уже другий в умовах повномасштабної війни. Як зустріли 1 вересня і як навчатимуться українські школярі в різних регіонах країни? Фотогалерея DW.
Фото: Olena Znak/AA/picture alliance
Буча: Гімн України у День знань
1 вересня 2023 року в Україні відкрилися тільки ті школи, які розташовані далеко від лінії фронту і кордону з Білоруссю. Ще одна обов'язкова умова - наявність бомбосховища. Наразі ними оснащено 75% українських шкіл. На світлині - учні початкового класу в Бучі виконують гімн України під час урочистої церемонії 1 вересня.
Фото: Efrem Lukatsky/AP Photo/picture alliance
Київ: початок навчального року без святкової лінійки
У багатьох українських школах відмовилися від проведення традиційних святкових лінійок, присвячених початку нового навчального року, щоб не наражати на додаткову небезпеку дітей і вчителів.
З міркувань безпеки у День знань у школах Львова участь у святі взяли тільки перші та одинадцяті класи, для яких цей день особливо важливий. Після свята учні однієї зі шкіл та їхні батьки організували благодійний ярмарок для збору коштів на користь дітей, які постраждали від війни.
Фото: Olena Znak/AA/picture alliance
Ізюмський район: на онлайн-уроці
Цього року в українських школах будуть три форми навчання: очна, дистанційна та змішана. Перевагу віддають очній, але рішення щодо формату ухвалюватимуть ОВА і директори шкіл. У регіонах, де очна форма неможлива, шукають інші варіанти. Для онлайн-освіти вчителі отримали майже 96 тис. ноутбуків, а школярі - близько 36 тис. планшетів та інших пристроїв. На світлині - онлайн-урок в Ізюмському районі.
Фото: Sofiia Bobok/AA/picture alliance
Харків: танці в метро в перший шкільний день
Школярі в Харкові та Харківській області офлайн вчитися не зможуть: жодне укриття не відповідає повністю правилам безпеки. Час підльоту ракет становить 40 секунд, і дістатися до сховища, навіть якщо воно розташоване за 50 метрів від школи, за цей час неможливо. На фото - діти святкують перший навчальний день на підземній станції метро в Харкові.
Фото: Mstyslav Chernov/AP Photo
Замість шкільного подвір'я - у метро
Урочисті шкільні лінійки 1 вересня в Харкові відбулися не в шкільних дворах, а в укриттях на станціях метро.
Фото: Mstyslav Chernov/AP/picture alliance
Київ: бомбосховище в одній зі шкіл
Із 13 тисяч шкіл в Україні у звичайному форматі працюватимуть 7,5 тисяч і ще близько 3,8 тисяч - у змішаному через те, що розміри укриттів не дозволяють розмістити всіх учнів і вчителів. Приблизно 2,5 тисячі шкіл проводитимуть заняття дистанційно. Такі дані навели в Міносвіти України. На фото - бомбосховище в одній зі шкіл у Києві.
Фото: Oleksandr Kunytskyi/DW
Одеса: урок у бомбосховищі
Понад п'ять тисяч українських шкіл потребують ремонту бомбосховищ або їх будівництва з нуля. На початку року Україна виділила для цих цілей 1,5 млрд гривень. На світлині - школярі однієї зі шкіл в Одесі на уроці в бомбосховищі. Фото з архіву
За час повномасштабного російського вторгнення в Україні, за даними UNICEF, знищено 1300 шкіл. На фото - все, що залишилося від школи в селищі Куп'янськ Харківської області після російської ракетної атаки.
Фото: Sergey Bobok/AFP/Getty Images
Куп'янськ: знищена бібліотека
Директор загальноосвітньої школи в Куп'янську Олександр Пищик стоїть на руїнах шкільної бібліотеки. Будівля школи була зруйнована внаслідок російського повітряного обстрілу 23 серпня 2023 року. У місті все ще залишається 451 дитина, батьки яких відмовилися евакуюватися, незважаючи на запеклі бойові дії.
Фото: Bram Janssen/AP/dpa
Краматорськ: зруйнований спортзал
Мешканці Краматорська підмітають вибиті шибки та прибирають шкільний спортзал, що був пошкоджений унаслідок російської повітряної атаки.
Фото: Alena Yarysh/REUTERS
Харків: зруйновані школи та спеціальні класи в метро
Нову будівлю загальноосвітньої школи I-III ступеня на Старій Салтівці в Харкові російські війська розбомбили ще рік тому. Але харківські діти все ж пішли вчитися. Спеціальні класи обладнані на п'яти підземних станціях метро в місті.
Фото: Sofiia Bobok/AA/picture alliance
12 фото1 | 12
"Скейти, ролики, велосипеди, спортмайданчики", - перераховує доступні розваги 13-річна Ліза. Дівчина хоче стати кінологинею - дресирувати собак. Вона ніжно гладить великого пса на прізвисько Геннадій, що вештається двором багатоповерхівки. За словами дівчини, пес прибіг сюди із Мар'їнки. Від кожного гучного звуку він здригається і біжить в укриття у під'їзді.
Нашу розмову обриває сирена. Та дівчата не реагують - вони запевняють, що бігтимуть у під'їзд, щойно почують перший вибух. "Буває страшно, - зізнається старша Ліза. - Коли сильно стріляють". Вона хоче звідси поїхати, та лише на навчання - планує стати лікаркою.
Дівчата ведуть нас до "базу" сусідських хлопців - утрьох вони стоять на узбіччі траси, поміж насипу з піску та металевих протитанкових їжаків. Хлопці грають у блокпост - зупиняють автівки із військовими та питають у них пароль, пояснює 12-річний Максим. "Щоб не проїхали кацапи, - уточнює 10-річний Денис і додає. - Але їх ще не було".
12-річний Максим зупиняє автівку з військовимиФото: Hanna Sokolova/DW
На землі стоїть картонна коробка із солодощами - сюди хлопці складають гостинці від військових. Старша Ліза присідає до коробки і ретельно обирає собі цукерку. "Інколи їм дають ковбасу, хліб", - сміючись, згадує дівчина. Але для хлопців найбажаніший подарунок - шеврони бригад ЗСУ, що воюють на Донеччині. Кожен із хлопців має власну колекцію.
Це - чи не єдина їхня розвага. "У мене більше 50 друзів виїхали", - каже Максим. "А у мене - більше 60", - наче змагаючись, перебиває його 15-річний Руслан. "У мене - 30", - скромно додає Денис. Він і сам переселенець - приїхав сюди із Мар'їнки ще влітку минулого року.
10-річний Денис, 15-річний Руслан та 12-річний Максим біля імпровізованого блокпостуФото: Hanna Sokolova/DW
До хлопців підходить їхній новий друг - 9-річний Тимофій. Його родина переїхала сюди із Максимільянівки, села поблизу Мар'їнки. "Тут мені усе подобається, - відповідає хлопець. - Але не подобається, що і тут часто бахкають".
На "блокпосту" хлопці стоять по три години на день - після онлайн-занять. Потім йдуть на спортмайданчик. Заходять до крамниці Тетяни, поливають квіти, посаджені навколо будівлі. А тепер ще й беруть там книжки.
