27 лютого 2022 року військові РФ прорвались у Харків. Біля обласного управління поліції та в школі поблизу центру міста зав'язались вуличні бої. Кореспондентка DW поспілкувалась з тими, хто тоді відбивав напад агресора.
Це все, що залишилось від школи №134 у Харкові після боюФото: Hanna Sokolova/DW
Реклама
"Якщо в сусідів завелися таргани, якою б захищеною не була ваша квартира, вони пролізуть і до вас", - описуючи прорив російських загарбників у місто, віджартовується командир спецпідрозділу поліції "Схід" Сергій Богдановський.
Зранку 27 лютого російські військові увійшли в Харків з півночі, через Руську Лозову та Липці. Вони прямували до обласного управління Служби безпеки України в центрі міста, вважає поліцейський. Разом із побратимами він базувався у сусідньому приміщенні - обласному управлінні Національної поліції.
Кулемети з вікон
У той час у будівлі СБУ нікого не було. Водночас там лишилося чимало зброї, боєприпасів та комплектів української військової форми, розповідає Богдановський і додає: "Можете уявити, що б було, якби росіяни прорвалися в приміщення, взяли всю ту зброю і вдягнули піксельну форму".
Він також припускає, що військові РФ планували підняти свій прапор над будівлями місцевих силових органів. "Це б означало, що місто - під їхнім контролем, - вважає поліцейський. - Уявіть, як би це могло вплинути на моральний дух наших військових, які з величезними втратами тримали оборону".
Сергій Богдановський був серед тих, хто першим дав бій російським агресорам у ХарковіФото: Privat
Згодом - за два місяці - президент Володимир Зеленський звільнив очільника обласного управління СБУ Романа Дудіна. Йому оголосили підозру в державній зраді та самовільному залишенні служби й заарештували. Він заперечує провину.
Про наближення російських окупантів до будівель СБУ та поліції Богдановський почув від військових, що охороняли місто. "Я побачив, як під вікнами проїжджають три "Тигри" із зетками, і скомандував своїм бійцям відкривати вогонь з ДШК - великокаліберного кулемету, - згадує поліцейський. - Вогонь вели з вікон. Це був дійсно короткий бій. Чи ми вразили їх, важко сказати. Якби вразили, я думаю, техніка б залишилася на місці. Вони також розстріляли поліцейські машини - мабуть, щоб ми їх не переслідували".
Російські "Тигри" рушили далі, на північний схід від центру міста. Зупинились за п'ять кілометрів, біля 134-ї школи. "Вони хотіли облаштувати тут штаб", - припускає доброволець штабу оборони Харкова Дмитро Олійник. Біля школи російських загарбників зустріли бійці 92-ї бригади та інших підрозділів - загалом пів сотні. Олійник разом із ще вісьмома добровольцями вирушив на штурм.
Дмитро Олійник брав участь у штурмі школи №134, яку захопили російські військовіФото: Hanna Sokolova/DW
Прибувши на місце, Дмитро побачив, як військові РФ забігають у приміщення - їх було більше 30. Аби зайти до школи з чорного входу, добровольцям довелося зламати паркан, що відділяв школу від приватного сектора. "Хоч би це скоріш закінчилося", - сказала військовим бабуся, вийшовши на своє подвір'я, пригадує Дмитро. Бій тривав до десятої вечора.
"Це зараз тут просторо, - стоячи на руїнах школи, каже Дмитро. - А тоді треба було заходити в кожен кабінет і зачищати його - перевіряти, чи нема там росіян. Зараз тут спокійно, а тоді було страшно. Їдеш - страшно. Висаджуєшся, бачиш силует, стріляєш у нього - і страх пропадає".
Бій тривав до десятої вечораФото: Hanna Sokolova/DW
Коли українські військові зайняли перший поверх школи, росіяни перемістилися нагору і звідти кидали гранати. Добровольці відповідали тим самим - Дмитро показує, як піднімався сходами і кидав гранати на другий поверх. Зрештою їм вдалося витіснити російських військових ще вище.
Українські військові вийшли зі школи, коли під'їхав їхній танк. Але він не зміг вистрілити. Тож військові повернулись у школу і знову оглянули кожен кабінет. Залишаючи третій поверх і йдучи на дах, росіяни підпалили папір, розповідає Олійник, який намагався загасити пожежу. Це не вдалося, тож українські військові знову вийшли з будівлі.
На руїнах школи № 134: "Зараз тут спокійно..."Фото: Hanna Sokolova/DW
Тоді приїхав ще один український танк і відкрив вогонь по школі. Уже з подвір'я Дмитро бачив, як російські військові стрибали з даху. Троє скинули амуніцію і намагалися втекти, але були застрелені. Решта загинули від вогню - хлопець показує з телефона фото їхніх тіл. Дехто з росіян стріляв з автоматів і кидав гранати. Тоді Дмитро отримав поранення в ногу - його реабілітація триває досі.
У Харкові нині морозна погода, тож Дмитро пропонує зайти на каву до родини Валерії Кобзєвої, випускниці цієї школи, що мешкає неподалік. Вони познайомилися, коли Дмитро давав журналістам інтерв'ю біля школи, а дівчина проходила повз із собакою. Відтоді хлопець став бажаним гостем у її родині.
Мати Валерії Олена підігріває борщ і розпитує Дмитра про його лікування. А дівчина розповідає, як, сидячи у коридорі, переписувалась із однокласниками - ті, що жили навпроти школи, надсилали фото і відео. На них була зруйнована будівля, охоплена вогнем - там вчилась майже вся родина Кобзєвих. "До тата однокласниці підбігли двоє росіян і попросили їх сховати. Вони були без зброї, тож він їх послав", - сміється Валерія.
Червону сукню Валерія Кобзєва (на фото) обрала для випускного балу ще до війни Фото: Hanna Sokolova/DW
Влітку випускники вирішили станцювати на руїнах школи вальс. Вони зняли це на відео, яке стало відомим. Валерія була в довгій червоній сукні - вона обрала її ще до початку війни. У кімнаті дівчини висить державний прапор із підписами - подарунок від військових. Валерія не відмовилась від своїх планів і вступила до Харківського національного університету. Хоча навчальний корпус також пошкоджений обстрілами - він розташований біля будівель поліції та СБУ, куди навесні прилетіли російські ракети.
Родина Кобзєвих лишається вдома, ховаючись від ракетних атак в коридорі свого будинку. "Якщо наші військові відбили Харків тоді, коли ще нічого не мали, то зараз, коли вони стали сильнішими і злішими, коли нам допомагає увесь світ - у росіян немає шансів", - переконана мати Валерії Олена.
Рік війни Росії проти України у фото
24 лютого 2022 року близько 5 години ранку Росія здійснила повномасштабний напад на Україну. За рік війна, за даними ООН, забрала життя щонайменше 7200 цивільних і тисяч військових. DW відновила хроніку подій.
Фото: Bulent Kilic/AFP
Чорний ранок для мільйонів українців
Вранці 24 лютого багато українців прокинулися від звуків вибухів. Російські війська завдали ударів по військових об'єктах вздовж усього кордону України з РФ, Білоруссю та окупованими територіями, а також в тилу. Свідками вибухів стали й жителі Києва (на фото). В країні оголосили воєнний стан. Вже незабаром під удари потрапили й цивільні об'єкти, стало відомо про перших загиблих.
Фото: Ukrainian President s Office/Zuma/imago images
Невибіркові бомбардування
Президент РФ Путін назвав війну "спеціальною військовою операцією", її метою мало стати захоплення всієї Донеччини та Луганщини. Від самого початку там точилися найжорсткіші бої, жертвами яких стали численні військові та цивільні. Бомбардування Маріуполя тривало тижні, люди ховалися в підвалах, багато загинуло під завалами, як під час атаки на драмтеатр (фото), де заживо були поховані сотні людей.
Фото: Nikolai Trishin/TASS/dpa/picture alliance
Мільйони українців шукають прихистку деінде
Війна в Україні спричинила небачену з часів Другої світової війни хвилю біженців у Європі. За даними УВКБ ООН, станом на перший тиждень лютого 2023 в Європі було зареєстровано понад 8 мільйонів шукачів притулку з України. У ЄС більшість із них припало на Польщу - понад 1,5 мільйона. Мільйони українців, передусім зі сходу та півдня країни, стали внутрішніми переселенцями.
Фото: Anatolii Stepanov/AFP
Буча: звірства російських окупантів
За кілька тижнів Збройним силам України вдалося вигнати російські війська з українських регіонів на півночі та північному сході. План окупантів оточити Київ провалився. Звільнення територій пролило світло на звірства російських військових щодо цивільного населення. Весь світ облетіли кадри закатованих і вбитих цивільних у Бучі на Київщині. За українськими даними, в місті загинула 461 людина.
Фото: Ronaldo Schemidt/AFP
Удар по краматорському вокзалу
Дані про цивільних жертв бойових дій на Донбасі уже рік надходять чи не щодня. Місцева влада від початку закликала населення евакуюватися до безпечніших регіонів. Але російські ракети наздоганяли й тих, хто вже був у дорозі. Внаслідок атаки на вокзал у Краматорську в квітні загинула 61 людина, понад 120 зазнали поранень. Тисячі людей чекали там на можливість виїхати з міста.
Через повітряні атаки російських військ мільйони українців вимушені переховуватися в укриттях. Найгіршою є ситуація для тих, хто живе в безпосередній близькості від фронту в зоні досяжності артилерії. Там підвали будинків для багатьох перетворилися на нову домівку. Але й у великих містах в тилу люди переховуються від ракет. В Києві (на фото) та Харкові укриттям для багатьох слугують станції метро.
Фото: Dimitar Dilkoff/AFP/Getty Images
Окупація ЗАЕС
Серед цивільної та військової інфраструктури, яку російські окупанти захопили ще в перші тижні війни, опинилася Запорізька АЕС. Бойові дії зачепили територію атомної електростанції, через що у світі стали побоюватися атомної катастрофи. Згодом МАГАТЕ надіслало експертів на ЗАЕС і вимагає створення зони безпеки.
Фото: Str./AFP/Getty Images
"Азовсталь" - останній форпост в Маріуполі
Російські війська тижнями тримали Маріуполь в облозі, перешкоджаючи забезпеченню українських захисників боєприпасами й продовольством. Останнім форпостом України залишалася територія металургійного комбінату "Азовсталь", у його підземеллях ховалися тисячі людей, зокрема й цивільних. У травні РФ після тривалих атак вдалося захопити "Азовсталь", понад 2000 солдатів потрапили в полон.
Фото: Dmytro 'Orest' Kozatskyi/AFP
Зміїний: острів-символ
Острів Зміїний у Чорному морі росіяни захопили в перший день війни, а викладений в інтернет запис розмови українських військових з екіпажом корабля РФ став мемом через відмову добровільно складати зброю. Уже в квітні затонув російський крейсер "Москва", за версією Києва, внаслідок удару української ракети. А в червні ЗСУ примусили росіян залишити острів і повернули на нього український прапор.
Фото: Ukraine's border guard service/AFP
Кількість жертв - невідома
Скільки людей загинуло у війні на даний момент, достеменно невідомо. ООН повідомляє про щонайменше 7200 цивільних жертв та 12 тисяч поранених, хоч і зазначає, що справжня кількість може бути суттєво більшою. Достеменно не відомов й про число загиблих українських військових. У грудні 2022 року радник Офісу президента України Михайло Подоляк називав цифру "до 13 тисяч". Незалежних даних немає.
Фото: Raphael Lafargue/abaca/picture alliance
HIMARS - перша вирішальна зброя
Постачання Україні західної зброї стало актуальним із перших днів війни, але спершу Києву надавали дуже обмежений перелік. Суттєвим підкріпленням для ЗСУ стали надані США у червні артилерійські системи HIMARS. Україна використала HIMARS, аби перервати ланцюги постачання російської армії на фронті. Імовірно, ця зброя зіграла вирішальну роль у підготовці до подальших успішних контратак.
Фото: James Lefty Larimer/US Army/Zuma Wire/IMAGO
Успішний контрнаступ і звільнення територій
На початку вересня українські війська здійснили успішний контрнаступ на Харківщині. Армія РФ була настільки ошелешена операцією, що відходила поспіхом, залишаючи військову техніку та боєприпаси, а також свідчення ймовірних воєнних злочинів. Згодом ЗСУ вдалося звільнити Херсон - єдиний обласний центр, який РФ окупувала за рік. Це стало кульмінацією контрнаступу, багато місцевих раділи приходу ЗСУ.
Фото: Bulent Kilic/AFP/Getty Images
Вибух на Кримському мосту
Крейсер "Москва" став не єдиною втратою РФ в окупованому Криму. На початку жовтня 2022 стався потужний вибух на Кримському мосту, що поєднує Росію з півостровом через Керченську протоку. Внаслідок вибуху міст зазнав часткової руйнації. У РФ причиною назвали вантажівку, нашпиговану вибухівкою, та звинуватили в атаці Україну. У Києві відповідальність за вибух не взяли, але позитивно сприйняли подію.
Фото: AFP/Getty Images
Масовані атаки на енергетику
Вже за кілька днів після вибуху на Керченському мосту Росія завдала першого масованого удару по об'єктах енергетики всієї України, наслідком якого стали відключення електрики від Львова до Харкова. Після цього такі атаки стали регулярними. Через значні пошкодження електростанцій та іншої інфраструктури чи не всі українці майже щодня стикаються з перебоями електро-, водо чи теплопостачання.
Фото: Genya Savilov/AFP/Getty Images
Воєнний президент і євроінтеграція
Володимир Зеленський за рік перетворився на національного лідера країни у війні. Його щоденні відеозвернення, в який він інформує про стан справ на фронті та в тилу, збирають мільйони переглядів. Президенту вдалося не лише об'єднати українців, але й залучити до підтримки України весь західний світ. На новий рівень вийшла і євроінтеграція - Україна стала кандидаткою на вступ до ЄС.
Фото: Kenzo Tribouillard/AFP
Танк Leopard-2 - зброя українських надій
Здатність України чинити опір агресії РФ залежить, зокрема, від міжнародної допомоги. За рік група країн на чолі з США виділила Києву десятки мільярдів доларів допомоги - гуманітарної, фінансової та військової. Передача ЗСУ важких озброєнь, передусім танків, стала предметом активної дискусії на Заході через побоювання реакції РФ. Але Україна все ж отримає західні танки, у тому числі й Leopard-2.
Фото: Ina Fassbender/AFP/Getty Images
Бої навколо Бахмута: місто в руїнах
Останні місяці найзапекліші бої тривають навколо Бахмута на Донеччині. Після втрати контролю над його передмістям Соледаром в січні 2023 українським військам дедалі важче тримати оборону. Німецька розвідка в січні повідомляла про тризначні втрати ЗСУ щодня. Втрати РФ, очевидно, ще більші, передусім серед бійців ПВК "Вагнера", який Москва активно застосовує в боях. Місто перетворюється на руїни.
Фото: LIBKOS/AP/dpa/picture alliance
17 фото1 | 17
Alyona Alyona, Вакарчук, Бенксі про війну і спротив