"Увесь день стою на Окрестіна (на цій вулиці розташований Центр ізоляції правопорушників (ЦІП) мінського ГУВС. - Ред.), нам не дали списки. Люди просто підходять до віконця, вигукують прізвище, а їм кажуть, чи є така людина", - розповідає Ольга. Вона розшукує сина, якого затримали в столиці Білорусі у ніч на 11 серпня. Увесь наступний день жінка намагалася з'ясувати, де він перебуває.

Нині це роблять родичі та друзі тисяч білорусів, яких затримали під час масових акцій протесту проти фальсифікації результатів президентських виборів, що почалися увечері 9 серпня після оголошення перших офіційних результатів голосування. Люди не одну добу стоять біля ізоляторів та РУВС, телефонують у лікарні та в'язниці по всій країні. Три типові історії - у DW.

Редактор газети "Наша нива" Єгор Мартинович

"Триває вже друга доба з того часу, як нічого невідомо про Єгора Мартиновича", - написала у Facebook його дружина, журналістка Дарина Гуштин. Головного редактора газети "Наша нива" Єгора Мартиновича затримали в Мінську 11 серпня, коли він після роботи повертався додому.

Читайте також: Після виборів у Білорусі немає інтернету. На допомогу прийшов Psiphon

Спершу прессекретарка МВС сказала, що він на Окрестіна, потім - що його немає ні в Мінську, ні у Жодино, потім - що він в Жодино, потім - невідомо де", - каже Дарина. Родина не знає ні того, за що Мартиновича затримали, ні в якому він стані - дружині написали, що її чоловіка так сильно побили, що бояться показувати родичам. "Я задіяла усіх, кого могла задіяти, але другу добу не можу дізнатися, ні де він, ні де машина. Люди мені пишуть і запитують, але я не знаю, що відповісти", - ділиться Гуштин.

Айтішнік Павло

"Цілий день стою на Окрестіна. Люди підходять до віконця, вигукують прізвище, а їм кажуть, чи є така людина", - розповідає Ольга. Вона намагається знайти сина Павла, якого затримали у Мінську в ніч на 11 серпня. "У дворах була "зачистка", підійшли омонівці та схопили його. Я просила не чіпати. Вони мене облаяли, штовхнули, сказали йти звідти". За словами Ольги, у її сина, айтішніка за професією, довге волосся, за яке його тримали та били кийками по ногах. Куди потім повезли, жінка не знає.

Увесь наступний день вона провела біля ЦІП, як і сотні інших людей, які намагаються бодай щось з'ясувати про своїх рідних. У списку, який склали правозахисники, - понад 300 прізвищ. За словами Ольги, для затриманих не приймають передачі, навіть ліки для постійного прийому. Жінка розмовляла з кількома хлопцями, яких випустили з ізолятора. Вони розповіли, що у чотиримісних камерах сидять по сорок осіб. Їх періодично б'ють та не надають медичної допомоги.

Режисер Максим Швед

Режисера Максима Шведа затримали у Мінську також у ніч на 11 серпня, ймовірно, під час зйомок документального фільму. "Максим працював над новим проєктом - водії та пасажири таксі розповідають, що думають про вибори", - пояснює його подруга Тетяна. У вівторок Швед знімав у епіцентрі протестів - на вулиці Кальварійській: "О 01:15 зателефонували. Максим увімкнув гучний зв'язок, із почутого зрозуміла, що його затримали". Де перебуває режисер нині, невідомо.

Читайте також: ЄС попереджає про можливість санкцій проти представників Білорусі

"Здається, Максим був у списку затриманих журналістів, хтось чув його прізвище на Окрестіна. Ми їздили туди, але там його немає", - продовжує Тетяна. Друзі Шведа зв'язалися з правозахисною організацією "Весна", телефонували за номером 103 (на щастя, викликів лікарів на таке прізвище не було).

Є припущення, що режисера, як і багатьох інших затриманих у столиці, відправили у Жодино. "Намагаємося зрозуміти, де він, куди привезти передачу, коли буде суд*. Нам, наприклад, повідомили, що якщо Максим у Жодино, то суд може бути і в Червені, і в Смолевичах, і в будь-якому іншому райцентрі", - каже його подруга.

*Після виходу статті Тетяна повідомила, що Максима Шведа знайшли у в'язниці №8 у Жодино. Його засудили за непокору вимозі посадової особи та він відбуває адміністративний арешт.