Домашнє насильство в Україні довгий час було проблемою, про яку не прийнято говорити. Втім, із розбудовою національної системи запобігання та протидії цим видам правопорушень у 2017 році українці з року в рік частіше зверталися до поліції та спеціалізованих сервісів за допомогою. Пік звернень припав на період коронавірусних обмежень.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році кількість повідомлень до правоохоронних органів суттєво знизилася. Наразі, попри триваючу агресію РФ проти України, статистика звернень щодо домашнього насильства до поліції знову набирає обертів.

Як повідомив начальник Управління дільничних офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності Національної поліції Сергій Альошкін, за перше півріччя 2023 року правоохоронці зафіксували на 40 відсотків більше повідомлень щодо домашнього насильства, ніж за аналогічний період 2022. Що зумовлює такий приріст та як війна впливає на ситуацію з домашнім насильством в Україні, розбиралася DW.

Через війну люди не зверталися по допомогу

"Перші три місяці (після початку повномасштабної війни Росії. - Ред.) в країні панував хаос. Головним завданням людей було зберегти своє життя та здоров'я, а також близьких, тому питання домашнього насильства не стояло на порядку денному", - пояснює у розмові з DW зниження кількості звернень у 2022 році заступниця глави Управління моніторингу дотримання прав людини міністерства внутрішніх справ України Ольга Перунова.

За її словами, коли ситуація в країні стабілізувалася, а люди з зон активних бойових дій вже облаштувалися в більш безпечних регіонах України, питання повідомлення про домашнє насильство знову актуалізувалося, що сприяло збільшенню кількості звернень у 2023 році.

Крім того, продовжує чиновниця, у серпні 2022 року в Україні запустили мобільний застосунок із замаскованим інтерфейсом, що дозволяє постраждалим непомітно повідомити правоохоронців про ситуацію насильства. За словами Перунової, це розраховано на тих, хто через тотальний контроль кривдника не може звернутися до поліції за телефоном.

"Застосунок дозволяє викликати допомогу, просто утримуючи червону кнопку SOS. Після цього уся інформація про особу, а також її геолокація передається до операторів 102, які посилають на місце мобільну групу (поліції. - Ред.) з реагування на домашнє насильство. Це також одна з причин, чому повідомлення збільшилися", - зауважує представниця МВС.

Водночас вона звертає увагу, що цьогорічна статистика - у майже 145 тисяч звернень за пів року - незначно відрізняється від даних за аналогічний період 2021 року - тобто до повномасштабної війни. Тоді зареєстрували 144 тисяч звернень. На її думку, це свідчить про те, що "страшної динаміки" під час війни немає.

Читайте також: Коментар: Проти насильства як суспільної норми

Багато хто соромиться говорити про насильство

Між тим, правозахисники щороку фіксують поступовий приріст звернень постраждалих від домашнього насильства навіть в умовах повномасштабної війни РФ проти України. За словами директорки департаменту національних гарячих ліній "Ла Страда-Україна" Альони Кривуляк, кількість повідомлень на гарячу лінію за перші пів року 2022 року перевищила дані того ж періоду 2021. Їхня кількість також збільшилася й цьогоріч приблизно на 15 відсотків у порівнянні з минулим роком, зазначає Кривуляк.

"Досить часто постраждалі бояться говорити про ситуацію насильства, апелюючи до того, що зараз в країні війна, всі сили кинуті на контрнаступ, а тут я зі своїм домашнім насильством. Тобто постраждалі вважають, що у поліції чи інших державних структур, адвокатів є набагато важливіші справи, як-от розслідування воєнних злочинів", - розповідає в інтерв'ю DW правозахисниця.

Крім того, вона зазначає, що на гарячу лінію "Ла-Стради", зокрема, надходять звернення від людей з тимчасово окупованих територій,  де отримати допомогу від органів влади України неможливо, а отже вони не потрапляють у статистику правоохоронних органів. Також до "Ла-Стради" звертаються люди з зон активних бойових дій, де поліція не завжди може оперативно реагувати на випадки домашнього насильства, додає Кривуляк.

Ще однією причиною збільшення кількості звернень до поліції у 2023 році спеціалістка Аналітичного центру Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем" Дар'я Росохата називає відновлення повноцінного функціонування сервісів допомоги постраждалим та розгляду цих справ у судах. 

"Минулого року більшість сервісів, які надавали послуги постраждалим, соціальний захист, притулки тощо, не працювали належним чином. Суди в багатьох регіонах через початок вторгнення теж були обмежені. На тих територіях, де відбувалися активні бойові дії, показники щодо розгляду адміністративних правопорушень набагато нижчі", - каже Росохата.

Читайте також: Війна і блекаути: рівень домашнього насильства в Україні лише зростає

Суспільство стає толерантнішим до насильства?

Крім того, на думку експертки, війна негативно впливає на розуміння й толерантність населення до насильства. "Звикаючи до того, що насильство є кожен день, ми розуміємо, що це входить в поле умовної норми. Тобто людина може навіть не помітити, що перейшла межу", - зазначає аналітикиня.

Помічними в цьому, продовжує Росохата, є активні інформаційні кампанії, спрямовані на запобігання домашньому насильству та інформування населення, куди можна звернутися за допомогою, якщо це відбулося. Суспільна обізнаність про проблему, зокрема, сприяє збільшенню випадків звернень, зауважує експертка.

Загалом повномасштабна війна стала каталізатором тих проблем домашнього насильства в родинах, які спостерігалися й раніше, але замовчувалися, наголошує у розмові з DW директорка департаменту національних гарячих ліній "Ла-Стради" Альона Кривуляк.

"Хтось на початку повномасштабної війни був впевнений, що ситуація зміниться, якщо чоловік піде на фронт. Але коли він повертається у відпустку чи на вихідні додому, то, на превеликий жаль, проблема лише загострюється, зважаючи на всі події, які він бачив на передовій та погіршення емоційного стану", - розповідає правозахисниця.

Крім того, Кривуляк звертає увагу на почастішання випадків погроз зброєю від тих чоловіків-кривдників, які служать в армії. "Це точно не про дискредитацію української армії, яка докладає надзвичайних зусиль для захисту країни, але варто зауважити, що в тих кривдників, які пішли на фронт та вчиняли домашнє насильство до початку повномасштабної війни, тепер з'явилася зброя. І вони все частіше погрожують нею та тиснуть. І жінка ніколи не може бути впевнена на 100 відсотків, що він цю зброю не застосує", - зауважує директорка департаменту національних гарячих ліній "Ла-Стради".

Кількість звернень від чоловіків зросла

Переважно в ситуаціях домашнього насильства постраждалими є жінки, втім, кількість звернень від чоловіків в умовах війни помітно збільшилася, продовжує Кривуляк. За її словами, зазвичай це стосується чоловіків похилого віку, щодо яких насильство вчиняють дорослі діти. Втім, також проблеми фіксують в родинах, де жінка з дітьми виїхала за кордон та обмежила спілкування батька з ними. У таких ситуаціях, зокрема, опиняються військові, які воюють на передовій, додає правозахисниця.

Також в умовах війни частіше почали ідентифікувати випадки економічного насильства, коли базові потреби постраждалих обмежують - виганяють з дому, забирають гроші, продукти, відмовляються викликати швидку медичну допомогу. За словами Кривуляк, вони становлять близько 20 відсотків від загальної кількості повідомлень.

Читайте також: Amnesty International: Війна Росії проти України несе великі небезпеки для жінок

Звернення від українок за кордоном

Зазвичай, звернення щодо домашнього насильства є комплексні та містять ознаки різних його видів, наголошує Кривуляк. Втім, все ж найбільше звернень, як і до повномасштабної війни, оператори гарячої лінії фіксують щодо випадків психологічного насильства, каже правозахисниця. Серед них - зокрема, повідомлення від жінок, які через війну виїхали за кордон, але потерпають від насильства з боку чоловіків, які залишилися в Україні.

"Найчастіше це ситуації кіберсталкінгу або ж кіберпереслідування, коли відбувається постійний моніторинг в соціальних мережах, обривається телефон, і це фізично заважає жити", - зазначає керівниця департаменту національних гарячих ліній "Ла-Стради".

Повідомлення від українок за кордоном фіксують також правоохоронні органи. "Якщо людина мала змогу додзвонитися до 102, це звернення все одно буде зареєстроване та взяте в роботу, де би не знаходилась постраждала. Найголовніше питання - де кривдник", - каже заступниця глави Управління моніторингу дотримання прав людини МВС України Ольга Перунова.

Крім того, близько трьох відсотків від кількості звернень на гарячу лінію "Ла-Стради" становлять повідомлення від постраждалих, які разом з чоловіками виїхали за кордон та через мовний бар'єр, нерозуміння законодавства іншої країни й незнання місцевих сервісів допомоги постраждалим обмежені там у послугах.

Випадки сексуального насильства зростають на тлі війни

Найменше звернень стосуються випадків сексуального насильства, втім, в умовах повномасштабної війни спостерігається тенденція до їхнього збільшення, зазначає Кривуляк. Вона пояснює це тим, що до цієї категорії злочинів належать ситуації так званої порнопомсти, коли партнери використовують інтимні фото, відео задля тиску, маніпуляцій та шантажу. Крім того, трапляються ситуації примусу до сексу з боку чоловіків-військових, які приїжджають у відпустку, додає правозахисниця та наголошує, що секс без добровільної згоди є зґвалтуванням.

Звернення від родин внутрішньо переміщених осіб (ВПО) становлять два відсотки від повідомлень на гарячу лінію за перше півріччя 2023 року, каже Кривуляк. Водночас вона визнає, що ця цифра може бути більшою, адже не всі клієнти повідомляють операторам, що вони є переселенцями.

Супутніми факторами до вчинення домашнього насильства серед цієї верстви населення директорка департаменту національних гарячих ліній "Ла-Стради" називає проблеми адаптації на новому місці, труднощі з працевлаштуванням та зловживання алкоголем. За її словами, особливо вразливими є люди поважного віку.

"У цій нестабільній ситуації вони мають певну стабільність у вигляді пенсії. І досить часто дорослі діти або внуки вчиняють психологічне та економічне насильство щодо своїх бабусь, дідусів, мам, тат, відбираючи у них пенсійну карточку і використовуючи її на свої власні потреби", - пояснює правозахисниця.

Також спостерігається тенденція до вчинення домашнього насильства з боку приймаючих родичів щодо ВПО та деколи навпаки, адже "люди не завжди можуть миритися між собою, сприяти адаптації ВПО у своїй родині та будинку".

Переселенці бояться розголосу через страх проблем під час адаптації

Досить часто переселенці бояться звертатися за допомогою до правоохоронців через страх розголосу, зазначає в розмові з DW психологиня однієї з київських мобільних бригад соціально-психологічної допомоги Ольга Бойко, яка виїжджає до постраждалих від домашнього насильства додому. Вона пояснює це бажанням уникнути додаткових проблем під час адаптації на новому місці та страхом втратити орендоване житло.

Як приклад фахівчиня наводить нещодавній випадок однієї з клієнток з Сєвєродонецька, яку сильно побив чоловік. "Вона не хотіла додому викликати поліцію, тому ми супроводжували її до відділку, де зняли побої. Зараз вона подає на розлучення", - каже Бойко. Фахівчиня додає, що випадки домашнього насильства в родинах ВПО становлять приблизно половину від усіх звернень до бригади, яка опікується одним з районів Києва - міста, де традиційно фіксується найбільше звернень щодо домашнього насильства через високу щільність населення.

"Загалом люди дуже травмовані війною. На цьому тлі побільшали випадки тривожних розладів та панічних атак, що у разі відсутності лікування, також призводить до конфліктів", - наголошує психологиня.

Читайте також: Вакцина проти насильства, або Що змінить Стамбульська конвенція