Військовий експерт: ЗСУ слід бути готовими до наступу РФ
Бен Файзуллін | Дмитро Каневський
7 грудня 2023 р.
На тлі дискусій у ЗМІ, чому не задався контрнаступ ЗСУ, DW розпитала колишнього офіцера військової розвідки Великобританії, експерта з університету Портсмута Френка Ледвіджа про те, чого очікувати далі.
Реклама
Збройним силам України у ході контрнаступу не вдалося помітно просунутися вперед і вийти, як очікувалося, до Мелітополя й Азовського моря. Про це йдеться у великому аналітичному матеріалі газети The Washington Post, опублікованому на початку тижня. Серед причин невдач газета називає в тому числі розбіжності й суперечності при плануванні операції та термінів її початку між керівництвом ЗСУ та західними союзниками України, включно зі США.
Прокоментувати наведені у статті висновки DW попросила колишнього офіцера британської військової розвідки з досвідом служби на Балканах, в Іраку та Афганістані, військового експерта з університету Портсмута на півдні Англії Френка Ледвіджа.
DW: Пане Ледвідж, на сторінках преси, зокрема у The Washington Post, та й на інших майданчиках, тривають запеклі дискусії про те, що не так пішло у контрнаступі Збройних сил України. Якою є ваша оцінка ситуації та що має тепер змінитися?
Френк Ледвідж: Ретроспективний погляд є дуже корисним, але навряд чи зараз зможе допомогти. Ми спостерігаємо чимало перекладань відповідальності одне на одного, багато запитань на кшталт "а що сталося б, якби…", але всі вони так чи інакше зводяться до фактору таймінгу - часу початку контрнаступу.
Деякі оглядачі кажуть, що Київ зволікав в очікуванні отримання систем озброєнь, щоби досягти більшої визначеності. І наслідком цього й стало зволікання (з початком контрнаступу - Ред.). Інші кажуть, що контрнаступ не був достатньо сфокусованим, адже існували три головні напрямки удару, а мав би бути лише один. Ну і ще хтось каже, що слід було б виводити у бій досвідчені бригади замість щойно тренованих.
Хай там як, ймовірно, що йдеться про сукупне поєднання усіх цих факторів. В одному я не сумніваюся: гадаю, що багато західних коментаторів видавали бажане за дійсне, було забагато оптимістичних заяв від західних оглядачів та політиків. Все це чинило неймовірний тиск на українців.
На мою ж думку, з огляду на російську оборону, слід було б погодитися з тим, що цей контрнаступ може відбуватися виключно за принципом "bite and hold" (успішна тактика, використана під час Першої світової війни.- Ред.), а не очікувати низки швидких здобутків, які ми бачили торік. Але це вже сталося і давайте краще будемо дивитися вперед.
Що ж, якщо дивитися вперед, то чи варто очікувати, що постачання нових типів озброєнь змінить ситуацію на полі бою?
Я надзвичайно скептично ставлюся до розмов про "срібну кулю" чи "зброю, здатну змінити правила гри". Ми вже чули про таке десятки разів, починаючи від переносних зенітно-ракетних комплексів Javelin, реактивних систем залпового вогню HIMARS, ракет Patriot, балістичних ракет ATACMS, крилатих ракет, касетних бомб, інших боєприпасів тощо. І особливо це стосується літаків F-16 про які надалі сурмлять саме як про "зброю, здатну змінити правила гри". Такого не існує!
Українці здійснили дивовижну роботу із комбінування усієї отриманої ними техніки і вони продовжать це робити й надалі. Але у війні на виснаження, якою і є ця війна, нав'язана Україні, є два ключові елементи. Перший - стабільність збереження постачання техніки і найголовніше боєприпасів. Це стосується, зокрема, і FVP-дронів, важливість яких є дуже великою, а також і збільшення постачання електронних засобів боротьби і боєприпасів. Другий - українцям допоможе те, щоби на них не тиснули, а дали час на перегрупування та перепланування роботи штабів. Це найважливіші питання.
Деякі оглядачі відзначають також надзвичайно міцні лінії оборони, вибудовані російською армією. Як українцям ефективно пробитися через них?
Гадаю тут нам варто бути реалістами - українцям не вдасться прорватися через ці лінії оборони в найближчому майбутньому. У росіян було багато місяців на їхнє зведення, і вони їх надзвичайно добре підготували. Як доволі точно, мені здається, вказав хтось з аналітиків, "росіяни вчаться повільно, але масштабно". Історія це підтверджує. І оборонні "лінії Суровікіна" про які ви говорите, є дуже сильними. Тож без того, щоби мати повну перевагу в повітрі, перевагу в артилерії та перевагу в кількості військових з розрахунку 3 до 1, чого українці ніколи не матимуть, точно не в наступні 5 років, на мою думку, здійснити такий прорив буде неможливо.
Тож найкраще, на що українці можуть сподіватися упродовж року, - це утримувати вже займані позиції. Гадаю, що, якщо їм це вдасться, це вже буде дуже великим досягненням.
Колонка Залужного: експерти про загрозу позиційної війни
10:44
Бої за Авдіївку: попри великі втрати армія РФ не зупиняє штурму
Російські війська ось уже понад місяць активно штурмують Авдіївку. Про оборону міста, його стратегічне значення та життя місцевих мешканців - в фотогалереї DW.
Фото: Radio Free Europe/Radio Liberty/Serhii Nuzhnenko via REUTERS
Дев'ять років оборони
Оборона Авдіїївки - колись 30-тисячного індустріального міста на північ від Донецька - триває вже майже дев'ять років. Утім ось уже понад місяць як російська армія активно штурмує його з трьох сторін, та істотних успіхів так і не досягла.
Фото: Dmitry Yagodkin/ITAR-TASS/IMAGO
Східний форпост
Для ЗСУ Авдіївка - один із останніх форпостів на Донбасі, до того ж чи не найсхідніший і найближчий до Донецька. Боронити його допомагають роками вибодувана система укріплень та мінних полів.
Фото: Ozge Elif Kizil/Anadolu/picture alliance
За будь-яку ціну
На початку російського наступу аналітики вважали, що його мета - відволікти ЗСУ від успішного штурму на Запоріжжі. Нині ж більшість сходиться у думці - Кремль налаштований взяти місто за будь-яку ціну. Успіх на фронті Путіну потрібен, зокрема, для оголошення наступних президентських виборів, вважає президент України Володимир Зеленський. На фото: Володимир Зеленський у Авдіївці в квітні 2023 року.
Фото: Ukrainian Presidential Press Service via REUTERS
Логістика понад усе
Контроль над містом суттєво впливає на логістику усіх бойових дій на Донбасі. ЗСУ систематично обстрілюють з нього автомобільний та залізничний шляхи між Донецьком та Ясинуватою і командні пункти росіян у столиці регіону, до якої по прямій усього 15 кілометрів. Армія РФ, захопивши місто, теж переріже маршрути постачання ЗСУ, пояснює польский аналітичний центр Rochan Consulting.
Фото: Anatolii Stepanov/AFP/Getty Images
Найзапекліше місце
Тож символічне і стратегічне значення для обох сторін перетворило Авдіївку на чи не найгарячіший театр бойових дій за весь 2023 рік. На фото: Бійці спецназу "Омега" Національної гвардії України відбивають наступ росіян з протитанкового грантомета, 8 листопада 2023 року.
Фото: Radio Free Europe/Radio Liberty/Serhii Nuzhnenko via REUTERS
"М'ясні штурми"
Перші спроби атакувати Авдіївку з північного та південного флангів коштували росіянам значних втрат у живій силі та бронетехніці. Командування кинуло на штурм незнайомі із місцевістю резервні бригади, що швидко потрапляли під українські обстріли, розповідав DW Віталій Підвисоцький, начальник артилерії 59-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ. На фото: "Град" 59-ї бригади під Авдіївкою.
Фото: Ozge Elif Kizil/Anadolu/picture alliance
Бої за коксохім
З початку листопада російська армія намагається захопити територію Авдіївського коксохімічного комбінату - головного підприємства міста, що повністю зупинило виробництво в квітні 2022 року. 7 листопада з нього евакуювали останніх 16 співробітників, які забезпечували консервацію заводу. На фото: вид на Авдіївський коксохім з Донецька
Фото: Dmitry Yagodkin/TASS/dpa/picture alliance
Вражаючі втрати
Як ЗСУ, так і закордонні розвідки оцінюють втрати росіян під Авдіївкою як величезні. Головнокомандувач Валерій Залужний стверджує, що за місяць ЗСУ вивели з ладу понад 100 танків, 250 інших бронемашин, близько пів сотні артилерійських систем, 7 літаків Су-25, а також вбили близько 10 тисяч військових РФ. Британська розвідка повідомляє про 200 одиниць техніки та "кілька тисяч" військових.
Фото: Radio Free Europe/Radio Liberty/Serhii Nuzhnenko via REUTERS
Важка оборона
Однак і українські сили оборони несуть суттєві втрати під час захисту міста - в першу чергу через істотну перевагу росіян у повітрі. Міноборони РФ стверджує, що щоденні втрати ЗС У під Авдіївкою скановлять 200-300 бійців. За даними аналітиків американського Інституту вивчення війни, цього тижня російські війська просунулися до східної околиці Степового (3 кілометри на північ від Авдіївки).
Фото: Radio Free Europe/Radio Liberty/Serhii Nuzhnenko via REUTERS
Цивільне життя на лінії фронту
Артилерійські та авіаудари добивають місто, яке обстрілюється від 2014 року. Попри це, за словами голови міської військової адміністрації Віталія Барабаша, в Авдіївці все ще залишається майже півтори тисячі мешканців, які від 2021 року живуть без постійного водопостачання, а від весни 2022 - без світла. На фото: Пенсіонер у Авдіївці, жовтень 2023 року
Фото: Yevhen Titov/REUTERS
Руйнують під нуль
"Місто стирають, руйнують його "під нуль". На жаль, Авдіївка поступово перетворюється на Мар'їнку, якої вже взагалі, у принципі, не існує", - розповів Барабаш в ефірі телемарафону 15 листопада. Адміністрація проводить евакуацію місцевих уже понад рік, за минулий тиждень виїхала ще сотня людей. На фото: Поліція та ДСНС евакують пораненого на дорозі під Авдіївкою, 13 листопада 2023 року.