Демонтаж пам'ятника російському письменнику Михайлу Булгакову, що стався у столиці 4 червня після рішення Київради у грудні 2025 року, спричинив бурхливу дискусію серед українців.

Підставою для знесення став висновок Українського інституту національної пам’яті щодо належності об’єктів, присвячених Булгакову, до символіки російської імперської політики. Як визначили експерти інституту, діяльність автора має ознаки пропаганди російського імперіалізму, а у творах є прояви українофобії, тож його публічне вшанування суперечить українському законодавству. "Автор виразно демонструє заперечення самої ідеї української державності, несприйняття факту відновлення політичної суб’єктності України та українства як такого", - говориться у висновку УІНП.

Втім, і противників демонтажу серед українців чимало. Шанувальники творчості письменника говорять про нищення історії, несвоєчасність таких кроків та подекуди вдаються до публічних проявів незгоди.

DW вирішила подивитися, чим живе в розпал скандалу Літературно-меморіальний музей Булгакова, який є філією музею історії Києва, поговорила з його працівниками, відвідувачами та перехожими.

Букет маків на порожньому п'єдесталі

На Андріївському узвозі, що на київському Подолі, в середу пообіді не надто людно. На постаменті, де ще тиждень тому стояв монумент письменнику Михайлу Булгакову, лежить букет червоних маків. Його принесли киянки Катерина разом з мамою. На прохання DW пояснити мотивацію старша жінка помітно обурюється. "А чому ні? Ви читали Булгакова?", - відповідає вона кореспондентці.

Катерина натомість спокійно додає: "Я не вважаю, що Булгаков був ворогом України. Він був людиною своїх часів, імперіалістом. У нього могли бути переконання, які зараз неприйнятні для нас, людей XXI сторіччя. Ми зобов'язані переосмислювати історію, але не маємо права викреслювати з історії будь-що, якою б складною вона не була".

На її думку, письменник є частиною історії Києва та України, а суперечливі сторінки його біографії та поглядів мають бути предметом дискусії, зокрема в музейній експозиції. Водночас Катерина вважає неправильним ототожнювати особисту позицію Булгакова з героями його творів.

Порожній п'єдестал із букетом привертає увагу перехожих. Дехто зупиняється, аби зробити фото. "Квіти як на могилу поклали", - зауважує жінка середніх літ, проходячи повз. Такий коментар помітно зачіпає матір Катерини. Жінка вважає, що демонтаж пам'ятника свідчить про "збіднення внутрішнього стану, коли тебе насильно чогось позбавляють".

Із музею виходить чоловік і забирає всередину букет маків. У розмові з DW він представляється Михайлом, "але не Булгаковим", і каже, що працює сторожем в установі вже близько 20 років. За його словами, це вже не перші квіти, покладені на місце пам'ятника за ці дні, а працівники ставлять їх у воду.

За роки повномасштабної війни РФ проти України меморіальну дошку з барельєфом Булгакова, що висить біля входу до музею, вже двічі невідомі обливали фарбою. На запитання DW, чи часто стикається музей з актами вандалізму, Михайло лаконічно каже: "Всяке буває". А потім додає: "Час усе розсудить".

"Булгаков пішов додому"

Від порожнього постаменту до входу в будівлю працівники музею намалювали на бруківці сліди взуття, а поруч - котячих лап. "Булгаков пішов додому", - коротко коментує сторож Михайло.

Демонтаж пам'ятника для персоналу музею не був несподіванкою, каже у розмові з DW його завідувачка Людмила Губіанурі. За її словами, колектив сприйняв це спокійно, адже монумент не мав до них жодного стосунку та був по суті "тавтологією" музею. Скульптуру встановили у 2007 році за ініціативи та коштом Дениса Басса, колишнього заступника тодішнього мера Києва Леоніда Черновецького .

"Не ми були ініціаторами, але люди все одно впевнені, якщо пам'ятник поруч із музеєм, то ми несемо відповідальність і мали його захищати. Це дивно, бо в місті є процедура петицій, і саме кияни могли долучитися і відстояти монумент", - коментує завідувачка критику на адресу музею з боку шанувальників письменника.

Фасад двоповерхової будівлі, де родина Булгакова мешкала з 1906 до 1919 року, прикрашає український прапор. Поруч з музейною касою - скринька для збору коштів на підтримку Збройних сил України. У сусідній кімнаті кілька жінок зайняті плетінням маскувальної сітки. Як виявиться пізніше, це працівниці музею, які займаються волонтерством у вільний від екскурсій час. "Як подивитеся, приєднуйтесь до нас", - запрошують вони.

Музейна експозиція - переосмислення постаті Булгакова

На вході попереджають: у 2025 році експозицію змінили. Частину залів, як пояснюють у музеї, присвятили переосмисленню біографії Булгакова в контексті історії Києва кінця 19-го - початку 20-го століть.

Головна ідея, як говориться в описі до основної виставки, - показати зв'язок минулого з сьогоденням через призму боротьби за незалежність України. Тут і згадки про Українську революцію 1917-1921 років та її діячів, і свідчення Булгакова та його сім'ї про ті події, і експонати з сучасної війни РФ проти України.

Проте, про висновок УІНП щодо постаті Булгакова не згадано, хоча й визнається "неоднозначність спадщини" письменника.

Булгаков - у контексті війни

За словами завідувачки музею Людмили Губіанурі, рішення про зміни було ухвалено колективом, адже продовжувати розповідати "лише про цінності дому" під час війни вони не могли.

"Коли почалася велика війна, ми розуміли, що маємо стати іншим музеєм, бо людям болить культ (…) Тому ми розповідаємо, що Булгаков для нас був важливим свідком тих подій. З якого би кута він на них не дивився, але він розповідає про ту реальність, яка, на жаль, домінувала в Києві", - каже в розмові з DW Губіанурі.

Своєю помилкою вона вважає запізнілість змін: "Треба було зробити це ще з 2014 року". Водночас директорка відкидає закиди щодо героїзації письменника, адже, як каже, в експозиції свідомо збережені й суперечливі сторінки біографії автора, зокрема українофобські цитати з його творів.

Губіанурі наголошує, що працівники музею "завжди відкриті до дискусії". "Переважно до нас ходять ті, хто шанують (Булгакова. - Ред.) або хочуть розібратися, для цього і є музей. Тому, як правило, дискусія мирна", - каже Губіанурі.

Зміни в музеї до смаку не всім

За словами музейних працівниць, зміни експозиції відштовхують деяких відвідувачів. "Люди хочуть, як було, по "Білій гвардії", - коротко коментує одна зі співробітниць. Як зауважила Губіанурі, деякі відвідувачі вважають, що музей - це така собі консерва і його експозиція не повинна реагувати на сучасний розвиток. "Ну, такого не може бути. Чомусь думають, що ми маємо зберігати цей світ, а ми ж живі люди, ми маємо реагувати. І саме зараз через постать Булгакова ми можемо проводити розумну деколонізацію і розширяти контекст тих людей", - каже керівниця музею Булгакова.

Якщо за годину після відкриття у музеї - лише поодинокі відвідувачі, після обіду стає помітно жвавіше: приходять старші люди, сім'ї з дітьми. Обстановка, попри бурхливі дискусії в соцмережах, спокійна.

За словами Губіанурі, лише зранку на місці пам'ятника лишили сміттєвий бак з порожньою пляшкою - мабуть, як ознаку того, що "тут був письменник - якесь сміття України". Подібні акції, за словами працівниці Тетяни, персонал музею не зачіпають, тож особливого стресу не відчувається.

Серед відвідувачів музею - і військовий одного з підрозділів Сил оборони з позивним "Мультик", який приїхав у Київ з Донеччини у справах служби. За словами оборонця, відвідати виставку він вирішив поміж інших пам'яток столиці - за маршрутом, побудованим одним з чат-ботів ШІ.

"Це цікаво, усю історію потрібно знати. Для цього і вивчаємо, щоб знати, як було насправді", - каже військовий, який визнає суперечливість постаті Булгакова через нелюбов до українців. Демонтаж пам'ятника цьому письменнику військовий підтримує. "Музей потрібен для навчання, розвитку, але пам'ятник як ідолу ні. У нас є свої герої, яких треба вшановувати", - каже "Мультик".

Без пам'ятника, але з музеєм?

Через нинішню війну РФ проти України про зміну своїх поглядів на постать письменника говорить і житель Києва Роман. Чоловік показує DW своє татуювання, зроблене колись в присвяту роману автора "Майстер та Маргарита".

Нині ж, на думку чоловіка, "треба відрізати все, що є частиною російської пропаганди". Продовження роботи музею на тлі демонтажу пам'ятника Роман вважає "напівзаходами". "Хіба музей не буде частиною ідеї, проти якої бореться суспільство? З іншого боку, його прибрати не так легко, як пам'ятник. Функції можуть бути різні, контекст різний, але ж і те, і те викликає напругу", - вважає чоловік.

За висновком Українського інституту національної пам'яті, долі музею нічого не загрожує, адже на експозиції, приватні колекції, бібліотечні фонди та наукові праці заборона не поширюється. 

Проте, у підвішеній ситуації лишається меморіальна дошка Булгакова та назва установи, які перебувають у публічному просторі. Як каже Губіанурі, з пропозицією зняття дошки та перейменування музею до Київради вже звернулася громадська організація "Деколонізація. Україна".

"Ми готові до всіх сценаріїв, але ми з цим не згодні. Меморіальна дошка абсолютно нейтральна, просто фіксує, що тут жив письменник Булгаков. Ми спеціально лишили (меморіальну дошку, облитою фарбою. - Ред.), бо це експонат наших стосунків та комунікацій з громадськістю", - каже Людмила Губіанурі та додає: "Ми проти (перейменування музею та зняття меморіальної дошки. - Ред.), саме через те, що в цей будинок і в цей музей завжди заходили і будуть заходити через постать Булгакова. Інших варіантів немає".