В Україні під час війни скандали із проходженням військово-лікарських (ВЛК) та медико-соціальних експертних комісій розпочалися після численних публікацій у соціальних мережах. Там викладали фото черг, у яких цілими днями, а то й тижнями доводиться стояти пораненим військовим, щоб отримати черговий папірець.

Пройти військово-лікарську комісію за один день і отримати якусь довідку - просто неможливо, розповідає адвокат та військовий Масі Найєм. Він дістав на фронті поранення і, коли дійшло до ВЛК, був тоді у черзі 72-м, а довідку, які він каже, видавали лише дві години на добу - з 13 по 15 годину.

"Я пішов на військово-лікарську комісію і був шокований. Я бачив купу людей, які стоять у військовій формі, поранені. І я психанув, поїхав додому. Наступного дня приїхав раніше, зайняв чергу, отримав цей документ і поїхав у військову частину - в мене є машина, є водій, який мене возить. Але я просто уявляю тепер те саме здійснити хлопцю, у якого немає ноги. Він просто їде з Борщагівки, сідає на трамвай, їде до метро, на метро доїжджає до Печерська, там "іде" пішки до військово-лікарської комісії, займає чергу, не проходить, мабуть, її, і повертається назад додому. І повторює це так двічі чи тричі. У нього в серці залишається величезна дірка від такого ставлення держави до нього", - каже Масі Найєм.

Але черги і часом непривітне ставлення - не єдине, з чим зіштовхуються поранені військові. Найскладніше - зрозуміти, які документи потрібно зібрати, щоб оформити інвалідність, отримати одноразову грошову виплату за поранення, відпустку за станом здоров'я чи додаткові засоби реабілітації.

Шлях пораненого військовослужбовця

Якщо коротко, то шлях пораненого військового виглядає так: його евакуюють з поля бою і потім він потрапляє у цивільний чи військовий заклад охорони здоров'я. Під час лікування військовому мають зробити довідку про обставини травми. На цій стадії має відбутися службове розслідування у його військовій частині щодо того, як він дістав цю травму чи поранення. Якщо воно було отримане під час виконання завдання у зоні бойових дій, то це обов'язково має бути зафіксовано - такий запис впливає на статус і виплати.

Читайте також: Війна в Україні: "Для мене не було іншого вибору, як захищати свій дім"

Наступний етап - проходження військово-лікарської комісії. Направлення на неї дають або у госпіталі, або у військовій частині, до якої треба повернутися, щоб цей документ забрати. Від висновку ВЛК залежить подальша доля військового: його визнають придатним, обмежено придатним чи непридатним для продовження військової служби. Якщо військовий має інвалідність, то звертається до МСЕК, яка встановлює групу інвалідності та визначає призначення одноразової грошової допомоги.

Бюрократичне пекло для поранених військових

У справжнє "бюрократичне пекло" потрапила, як каже, Віталія Іващенко - дружина пораненого військового. Її чоловік отримав мінно-вибухове поранення під Бахмутом усередині літа. Осколок від міни перебив артерію на нозі, і кінцівку довелося ампутувати. А коли настав час оформлення документів - жінка ледь не плакала.

"Я була заплутана до такої взагалі межі, що просто хотілося щовечора сісти, плакати, закинути всі ці документи і спалити їх. Тому що це дуже, дуже заплутана штука. Коли ти чогось добиваєшся, якусь довідку, а вона виявляється неправильною. І цей документ є вже недійсним", - розповідає Віталія.

Найважливіший документ, який треба "роздобути" військовому після поранення, - довідка про обставини травми. У ній має бути вказано, що травма отримана під час захисту батьківщини. Саме її, за словами Віталії, найчастіше видають із помилками. Щоб отримати таку двідку, жінка витратила два з половиною місяці. А щоб дістати безкоштовне протезування, треба було пройти ще військово-лікарську комісію, яка мала видати довідку зі словами "потребує протезування". Замість неї Віталії сім разів видавали довідку зі словами "потребує відпустки".

"Я взяла чоловіка, ми поїхали до центрального шпиталю. Приїжджаю в центральний госпіталь, а там пройтися треба добряче на одній нозі туди, де до ВЛК можна потрапити, - згадує жінка. - І ми говоримо: дивіться, немає ноги, нам не треба відпустки, нам потрібне протезування!"

Читайте також: "Дія" на експорт?

Таких історій, як у Віталії та її чоловіка, в Україні сотні, якщо не тисячі. Щоб захистити права поранених військовослужбовців, Масі Найєм і правозахисниця Любов Галан створили громадську організацію "Принцип". Вони почали опрацьовувати шлях, яким проходять поранені, спілкуватися з органами влади і проробляти зрозумілі інструкції: що і як мають робити військові після поранення.

"Ми запустили наш перший продукт - правовий навігатор для поранених військовослужбовців. Там можна безкоштовно завантажити всі документи, які необхідно, наприклад, заповнити, якщо боєць хоче якийсь рапорт подати чи скаргу. А також побачити, як мають виглядати ті документи, які він має отримати від релевантних органів влади, своєї військової частини чи закладу охорони здоров'я, де він чи вона перебуває, для того, щоби бути таким більш самозарадним при контакті з ними", - розповідає співзасновниця ГО "Принцип" Любов Галан.

Юридична допомога для поранених військових

"Право так не може працювати, на мою думку. Для людини має існувати правова визначеність, прозорість процесу. Доля людини не має бути лотереєю. Вона має бути зрозуміла, чітка і, відповідно, передбачувана", - вважає Любов Галан.

У правовому навігаторі зібрана інформація, яка поділена на п'ять етапів: евакуація та транспортування на лікування, лікування та довідка про обставини травми, проходження військово-лікарської комісії, лікування за кордоном, встановлення групи інвалідності у МСЕК та отримання одноразової грошової допомоги.

Але не завжди у правовому полі все працює так, як належить. Наприклад, не встановлені строки, в які має бути виданий висновок ВЛК, або затягують видачу довідки про обставини травми. А це впливає і на отримання грошової допомоги, і на можливість оформити інвалідність чи отримати доступ до додаткових засобів реабілітації. Тому в правозахисному центрі для військовослужбовців прагнуть подолати проблему системно. Для цього працюють із МОЗ, мінцифри, міноборони та мінветеранів.

Реформа військово-лікарських комісій назріла

Так, у січні мінцифри вже анонсувало цифровізацію військово-лікарської комісії. Якщо сказати простими словами, то зараз ті медично-інформаційні системи, до яких звикли в цивільних закладах охорони здоров'я, які дозволяють записуватися на прийом до лікаря онлайн, сімейному лікарю дивитися якісь документи чи висновки дистанційно, недоступні для військових закладів охорони здоров'я. Це мають виправити. Також, планують створити електронний документообіг, щоб скоротити черги і не змушувати військового кілька разів збирати документи по всій країні.

"Наша задача - якомога зменшити кількість переадресацій цього військовослужбовця і обов'язку для нього особисто заносити кудись документи і якісь документи забирати. Це не тільки технічне питання, як це запустити, це ще й питання змін правових рамок для того, щоб прибрати ті запобіжники, які забороняють йому це робити якимось чином дистанційно", - каже Любов Галан.

Крім того, поранених хочуть забезпечити належним сервісним обслуговуванням. Цим вже почали займатися волонтери на місцях. Так, наприклад, після скандалу у Львові волонтери почали допомагати військовим на території гарнізонної поліклініки, де проходить військово-лікарська комісія. Там усе почалося з поста у Facebook журналіста і військового Мирослава Отковича, в якому він розповів про умови і ставлення медперсоналу до поранених бійців. За його словами, військовим у поліклініці ніхто не допомагав, ліфт не працював через перебої зі світлом, стан вбиральні був жахливим, а у чергах - по пів тисячі поранених.

Львівська волонтерка Тетяна Пилипець додає, що "черги були неймовірні, виглядали як потрійні". "Спершу хлопці і дівчата, яким треба було потрапити до вузькопрофільних лікарів, організовували чергу, щоб потрапити в саму поліклініку, тоді черга для того, щоб потрапити в реєстратуру, і звідти вони вже отримували письмові талончики на маленьких клаптиках паперу, коли і в які кабінети вони можуть прийти, - розповідає волонтерка. - Ці клаптики не гарантували, що ти будеш відвідувати свого лікаря в той час, тому що лікар міг бути відсутній з об'єктивних чи суб'єктивних причин. І відповідно це пекло тривало тижнями".

Тому волонтери пробилися у медзаклад і почали вимагати змін. Домоглися зміни керівництва та реконструкції поліклініки, забезпечили військових водою, гарячими напоями, смаколиками, встановили інформаційні стенди з номерами безкоштовної психологічної та юридичної допомоги, організували пункти вимірювання тиску та забезпечили санітарні зони.

До реформи МСЕК теж готуються

Крім того, після численних скарг і звернень у МОЗ готуються до реформи системи проведення медико-соціальної експертизи, якою встановлюється інвалідність. Планують створити мультидисциплінарні реабілітаційні команди у лікарнях, а саму систему перевести в електронний формат, щоб зменшити корупцію.

"У нас зараз золотий час для змін, які можуть статися для військових у системі надання цих послуг, - каже Масі Найєм. - Тобто, єдине, чого хочеться від цивільних людей і від держави у ставленні до військових, - це поваги. Поваги, коли надають ці послуги. Я бачу по політичній волі людей, що це можливо. Головне, щоб на це вистачило ресурсу і уваги суспільства".

Та поки усі ці зміни і реформи впровадять, поранені військові залишаються сам на сам зі своїми проблемами.