Федерального президента Німеччини прийнято називати "главою держави". Утім, реальна влада цієї посадової особи куди скромніша за це гучне визначення. У неділю, 19 березня, Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) фактично став найвищим представником ФРН, досі ним був Йоахім Ґаук (Joachim Gauck). Проте за реальну щоденну політику в Німеччині відповідають інші посадовці. Бундестаг і Бундесрат ухвалюють закони. Уряд їх виконує. А Федеральний конституційний суд стежить за тим, щоб усе відбувалося у відповідності з правовими нормами.

Стосовно трьох класичних гілок влади - законодавчої, виконавчої та судової - екс-міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр буде незалежною інстанцією. Оскільки президентська посада передбачає рівновіддаленість від політичних сил, то своє членство у Соціал-демократичній партії Німеччини він призупиняє. Окрім представлення країни на тих чи інших урочистих заходах у самій ФРН та за її межами, він стає головним представником Німеччини з погляду міжнародного права.

Повноваження президента

Без підпису Штайнмаєра не набуде чинності жоден договір ФРН з іншими державами. Закони Німеччини також потребують його формального схвалення. Різноманітні завдання федерального президента регулюються вісьмома статтями основного закону Німеччини, у тому числі статтею 56. Вона містить текст присяги, яку Штайнмаєр у середу, 22 березня, має виголосити у пленарній залі Бундестагу:

"Присягаюся присвятити свої сили благу німецького народу, примножувати його користь, оберігати його від шкоди, берегти та захищати основний закон та закони держави, сумлінно виконувати свої обов'язки та дотримуватися справедливості стосовно всіх і кожного. Нехай допоможе мені Бог".

Присягу дозволяється виголошувати і без речення про релігію. Штайнмаєр як член євангелічної церкви, поза сумнівом, буде його зачитувати. Він зробить це на спільному засіданні Бундестагу й Бундесрату. Цим декламаційним актом перед німецькими народними обранцями та представниками 16 федеральних земель завершується процедура набуття повноважень нового президента Німеччини. Та фактично Штайнмаєр вже від неділі є першою людиною в державі.

Меркель вважає обрання Штайнмаєра "рішенням здорового глузду"

Коли канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) погодилась підтримати кандидатуру соціал-демократа Штайнмаєра, то назвала це "рішенням здорового глузду". Тому що як християнська демократка вона, звісно, воліла би бачити когось із власних партійних лав на формально найвищій державній посаді.

Її фаворитом був однопартієць із Християнсько-демократичного союзу - президент Бундестагу Норберт Ламмерт (Norbert Lammert). Однак він відмовився. І тепер замість того, щоб самому складати присягу, Ламмерт разом з іншим 631 депутатом та 69 представниками регіонів слухатиме виступ президента Штайнмаєра.

Ґаук теж виголосить промову

Під час церемонії перед промовою нового федерального президента візьме слово і його попередник на цій посаді Йоахім Ґаук. Однак більший інтерес прикутий, звісно, до виступу Штайнмаєра. Які національні та міжнародні теми він порушить? Як саме він говоритиме про майбутнє Європи після Brexit чи про напружені відносини Німеччини з Туреччиною та США? Не менш важливо, що він скаже про відносини з Росією та чи торкнеться теми війни в Україні. Теми, якій Штайнмаєр присвятив стільки часу в ранзі керівника німецького міністерства закордонних справ.

У вересні в Німеччині відбудуться вибори до Бундестагу, за результатами яких до парламенту вперше можуть потрапити правопопулісти з партії "Альтернатива для Німеччини". Злет цієї партії пов'язаний насамперед із глобальною кризою біженців. Можна передбачити, що ця тема буде серед пріоритетів політика протягом усіх п'яти років його каденції.

Франк-Вальтер Шмайнмаєр заступає на президентство в бурхливі часи. І хоча на новій посаді вже не буде такого часового пресингу, усе ж на плечах Штайнмаєра лежатиме велика відповідальність. Адже співгромадяни чекатимуть від нього важливих орієнтирів. Це завдання глави держави є, напевно, одним із найважливіших.