Донецький степ. 17-градусний мороз і сильний пронизливий вітер. За кілька кілометрів - лінія фронту, ідуть бої за Бахмут та Соледар. Посеред поля піхотинці й танкісти однієї з танкових бригад ЗСУ проводять навчання. Кілька днів тому вони вийшли з боїв під Бахмутом задля короткого відпочинку та оновлення. Аби дістатися до танкістів, треба йти пішки кілька кілометрів бездоріжжям - з міркувань безпеки.

"Важко у бронежилеті? Ручки-ніжки змерзли? - питає офіцер танкової бригади Ігор на підході до місця дислокації батальйону. - А тепер уявіть, як хлопцям у промерзлих окопах, де не можна буржуйку розпалити, щоб не розкрити позиції. А вони ще мають постійно патрони заряджати!"

Читайте також: Бої за Соледар: що потрібно знати про передмістя Бахмута та його підземелля

Бій піхоти: співвідношення десять до одного

Не всі військові хочуть називати свої прізвища та фотографуватися. Деякі мають родичів на окупованих територіях, родини інших взагалі не знають, що вони на фронті. Військовослужбовці, що спілкуються з DW під час короткої перерви між стрільбами, розповідають про запеклі бої під Бахмутом та Соледаром. За спостереженнями представників танкової бригади, наразі співвідношення сил у цьому районі складає близько десяти російських солдатів до одного українського військового. На цій ділянці фронту ЗСУ має справу з російською ПВК "Вагнер", яка залучає до своїх рядів ув'язнених із російських тюрем.

Під Бахмутом та Соледаром позиції розташовані дуже близько, розповідає один із командирів бригади Олег: "Ідуть ближні бої. Ми навіть чуємо, як їхні командири накази віддають". Піхотинцю Ігорю трохи більше 40 років. Видно, що він стомлений, як і його товариші. Ігор говорить, що "українські військові воюють на межі людських можливостей", адже "банально немає можливості спати". Обстріли не припиняються, атаки піхоти - теж, ні вдень, ні вночі.

Інший Ігор - офіцер - розповідає, що вбік українських позицій "хвилями" йдуть маленькі групи по 10-15 осіб - прямо на загороджувальний вогонь з українських окопів. "Ми стріляймо, вони гинуть - у полі гори трупів. Потім нова група йде. Вони навіть не допомагають своїм пораненим, ідуть далі на нас", - описує він пережите на фронті.

"Ми втрачаємо людей… Але я не розумію… У них же величезні втрати. Із цим що, ніхто там не рахується?" - запитує піхотинець Ігор. Його товариш Дмитро каже, що "витримувати все це важко", проте, за його словами, "вибору немає". "Ми свідомо пішли на фронт. Я хочу та маю захистити свою країну, свою родину, аби ми мали майбутнє", - додає він.

Читайте також: В Офісі президента України оцінили втрати росіян під Бахмутом

Радянська броня не витримує "сучасних калібрів"

Продовження контрнаступу та подальше звільнення окупованих територій Україні можливі за наявності більшої кількості техніки, зброї, бажано не радянського зразка, вважають командири танкової бригади, із якими поспілкувалася DW.

Інженери бригади показують радянські танки Т-72, які вони мають відремонтувати після боїв. Свою ремонтну майстерню військовослужбовці розгорнули просто неба посеред поля під деревами. На землі - ящики з інструментами, генератори, поряд працює вантажівка з краном, який витягує двигун із одного з Т-72. Інженер танкової бригади Андрій розповідає, що під час бою мотор танку зупинився, але "механік якимось дивом його знов завів, і екіпаж зміг врятуватися": "Бачите, от ця наскрізна дірка у двигуні. Він не підлягає ремонту". Старий пошкоджений двигун механіки міняють на новий. "Новий" - це умовно. Адже усі запчастини до Т-72 виробляються в РФ, а Україна вже давно їх не закуповує. "Запчастини в нас ще є на складах. Але дещо буває в дефіциті. Тоді ми розбираємо пошкоджені наші або захоплені російські танки", - пояснює Андрій.

На думку механіка, українська армія має відмовитися від "радянської танкової спадщини" - техніки радянського виробництва. Адже її броня, за його словами, не витримує "сучасних калібрів", тож не може захистити екіпаж. Як додає заступник командира одного з ремонтних підрозділів бригади Костянтин, Україні, аби мати більшу перевагу на фронті, потрібна зброя та техніка іноземного виробництва: "Ми можемо перемогти їх лише технологіями".

В очікуванні Leopard

Командири танкового батальйону розповідають DW, що їхні підлеглі воліли би якнайшвидше отримати нові танки, бо "хочуть якомога скоріше завершити деокупацію території України". У бригаді дискутують про можливості німецьких танків Leopard, щодо постачання яких Україні в Німеччині точаться дискусії, а також обіцяних західними партнерами німецьких БМП Marder та американських Bradley.

"Leopard - це те, що треба зараз. Високоточні приціли, прилади нічного бачення, може працювати у будь-яких погодних умовах. І головне, "русские" бояться Leopard", - вважає офіцер Костянтин. Танкісти ж додають, що "точно знатимуть, що вони можуть з Leopard, коли побачать їх, пройдуть навчання та випробують".

Читайте також: Коментар: Німецькі танки для Києва - чим швидше, тим краще

Механіку танкової бригади Сергію, який  просто неба за допомогою генератора зварює радіатор, більше 50 років. У ЗСУ він ще з 2014-го. Його пальці пошкоджено інструментами, одну руку було поранено. Хай там як, але ЗСУ західна техніка потрібна, бажано з запчастинами і "ремонтною логістикою", зазначає він. Сам Сергій теж готовий її ремонтувати: "Техніка вся однакова. Як працюють механізми, мотори, великої різниці немає. Головне те, що я знаю, як з нічого зробити усе!"

Сергій та його товариші прийняли на ремонт кілька танків, БМП і вантажівок. Все треба зробити "на вчора", бо під Бахмутом та Соледаром стає дедалі гаряче. Інженери танкового батальйону не сплять, як і піхота. Кажуть, що "треба вистояти". "Ця війна страшенна… Ми мусимо перемогти, аби залишитися вільними", - говорить на прощання офіцер Ігор.