CARE: ЗМІ приділяють замало уваги гумситуації в Україні
Дмитро Каневський
13 січня 2022 р.
Гуманітарну ситуацію в Україні, попри наявність конфлікту на Донбасі та пандемію COVID-19, світові ЗМІ у 2021 році висвітлювали недостатньо. Про це йдеться у новому дослідженні благодійної організації CARE.
Реклама
2021-й рік видався складним для гуманітарної ситуації у світі: поширення коронавірусу, кліматичні катаклізми, голод, воєнні дії і багато іншого. У році, що минув, офіційно у світі було зареєстровано понад 82 мільярди біженців, шукачів притулку та тимчасово переміщених осіб. Натомість гуманітарну допомогу по лінії ООН було профінансовано лише на половину із запланованих 16 мільярдів євро. Для порівняння: обсяги фінансового обороту на глобальному ринку озброєнь щороку сягають близько 89 мільярдів євро, йдеться у дослідженні "Suffering in silence" ("Страждання у тиші") міжнародної благодійної організації CARE, оприлюдненому в четвер, 13 січня.
Шляхом моніторингу міжнародних ЗМІ п'ятьма мовами упорядники цього дослідження прагнули визначити кризові регіону світу, які виявилися найбільш "обділеними" увагою з боку медіа. Мета - привернути увагу міжнародної спільноти до страждань простих людей.
Однією з кризових точок на планеті у 2021-му році залишалася Україна, особливо Донбас, йдеться у документі. У дослідженні вона опинилася на передостанньому місці (801 згадування у ЗМІ) серед 10 країн, усі інші з яких - держави Африки та Південної Америки.
Ще менше, ніж про кризу на Донбасі, ЗМІ у світі згадували торік лише про гуманітарну ситуацію в Замбії (501 згадування), де від бідності та голоду найбільше потерпають жінки. Дещо більше уваги (832 згадування) медіа приділяли ситуації у Малаві - там через посуху і неврожай виникли серйозні проблеми з продовольством. Найбільше ж у 2021-му говорили про кризовий стан у Гондурасі (3920 згадувань), де, за наявними даними, за межею бідності опинилося 70 відсотків населення, а третина залежить від гуманітарної допомоги.
Основними факторами тяжкого гуманітарного становища в Україні у документі названо воєнний конфлікт на Донбасі та пандемію COVID-19, яка ускладнила і без того наявні серйозні проблеми гуманітарного характеру, особливо для людей похилого віку та інших слабких верств населення. З посиланням на дані ООН, у дослідженні зазначається, що у 2021-му році від гуманітарної допомоги в Україні залежало 3,4 мільйона осіб. "Політичного рішення конфлікту не намічається. Люди на сході України щодня змушені ризикувати своїм життям. Особливо небезпечною є ситуація уздовж 420-кілометрової лінії розмежування", - йдеться у документі.
Упорядники дослідження також наголошують на проблемному доступі до ресурсів та послуг першої необхідності на тлі складнощів із зайнятістю та соцзабезпеченням.
Як зазначила у коментарі DW одна із упорядниць дослідження Сабіне Вільке (Sabine Wilke), у CARE сподіваються цим документом насамперед нагадати про простих людей у різних регіонах світу, страждання яких не так часто потрапляють у заголовки світових медіа. Але крім того, "це може спонукати донорів як Євросоюз або уряд Німеччини розглянути ситуацію і, можливо, ухвалити рішення про виділення більших обсягів допомоги. До слова, у коаліційній угоді нового уряду ФРН прописані наміри гуманітарної допомоги у регіоні "забутих" криз", каже Вільке.
Міжнародна благодійна організація CARE International зі штаб-квартирою у Женеві була створена після завершення Другої світової війни у 1945-му році для боротьби із голодом та бідністю у Європі. Нині організація завдяки мережі місцевих партнерів діє у 102 країнах світу. Торік CARE, за власними даними, надала допомогу 100 мільйонам осіб у світі.
Війна на Донбасі: як виживають місцеві на передовій
01:55
Золоте: занепад, шахти та війна
Шахтарське містечко Золоте опинилось на самісінькій лінії фронту, а частина його контролюється "ЛНР". Саме тут планується наступний етап розведення військ на Донбасі. Мирне та військове життя Золотого - у фотодобірці DW.
Фото: DW/M. Berdnyk
Історична шахта
Шахта "Золоте" - одна з двох, що діють на території міста. Їй понад 100 років. Як і більшість державних шахт, ця є дотаційним підприємством. Нині вона розташована практично на лінії фронту. Крім війни, проблем додає те, що "Золоте" бореться з підтопленням водами тих шахт, що розташовані на окупованій території. Таке підтоплення створює величезну екологічну небезпеку для регіону.
Фото: DW/M. Berdnyk
Прифронтові шахтарі
Антон (ліворуч) та Андрій (праворуч) все життя працюють на шахті. Шахтарі живуть у скруті - їм місяцями не платять зарплату. Андрієві трошки легше - він вже отримує пенсію і менше залежить від зарплатні. Каже, що майбутнього не бачить ані у шахти, ані у Золотого. Втім, залишати рідне місто не хоче. Чорні круги навколо очей у Антона - від вугільного пилу.
Фото: DW/M. Berdnyk
Згадка про "золоту епоху" Золотого
Про минулі "золоті" часи нагадує позолочена скульптура шахтаря у місцевому парку. Приналежність до шахтарської професії досі має велике значення для місцевої ідентичності на Донбасі. Адже за Радянського Союзу гірники мали високий соціальний статус. Шахтарі і сьогодні гордяться своєю професією, що давно втратила колишній престиж.
Фото: DW/M. Berdnyk
Шахтар-арт
Речі, пов'язані з шахтарською працею, можна побачити навіть на дитячому майданчику. Цих бедриків змайстрували з шахтарських шоломів.
Фото: DW/M. Berdnyk
Місто, що вмирає
Проблеми у Золотому почалися ще до війни - із занепадом вугільної промисловості. Наприкінці 1960-х років місто налічувало майже 28000 мешканців. Сьогодні - вдвічі менше. Під час активної фази бойових дій війни, що триває з 2014 року, місто потерпало від обстрілів. За період війни тут загинули 16 цивільних. Частина Золотого - селище Золоте-5 - зараз контролюється бойовиками "ЛНР".
Фото: DW/M. Berdnyk
В очікуванні розведення військ
У прифронтових районах міста досі небезпечно. Мешканці селища Золоте-4, подружжя пенсіонерів Олександр і Тетяна, сподіваються, що після анонсованого розведення сторін менше стрілятимуть. Місцева волонтерка Марина Данилкіна (праворуч) з ними не згодна. Вона боїться, що після відходу української армії бойовики самопроголошеної "ЛНР" мститимуться мешканцям Золотого, котрі мають проукраїнську позицію.
Фото: DW/M. Berdnyk
Військові на позиціях біля Золотого
Більшість українських військових у Золотому теж не в захваті від анонсованого розведення. Бійці не довіряють противнику - бояться, що сепаратисти не відійдуть, а займуть позиції, які залишить українська армія.
Фото: DW/M. Berdnyk
Нагадування про мирне життя
Місцеві, які залишили свої квартири на околиці Золотого через постійні обстріли, забрали не всі свої речі. Часом тут можна натрапити на зовсім неочікувані знахідки - як-от баян на балконі. Зараз музики у цьому місці не почути - лунають хіба що постріли.
Фото: DW/M. Berdnyk
"Напіввідкритий" КПВВ
КПВВ "Золоте" - чи не єдине, що було побудовано, а не зруйновано у Золотому за останні роки. Втім, своєї функції він не виконує: перетнути лінію розмежування тут неможливо. Адже сепаратисти не відкривають пункт пропуску зі свого боку. Відкриття "Золотого" дозволило б розвантажити КПВВ у Станиці Луганській, що наразі є єдиним діючим на Луганщині, і суттєво покращити гуманітарну ситуацію.
Фото: DW/M. Berdnyk
КПВВ працює як звичайний блок-пост
Наразі КПВВ "Золоте" працює фактично як звичайний блок-пост: тут контролюють людей, які прямують із прифронтових, але підконтрольних уряду селищ. При цьому у "Золотому", як і на інших КПВВ на лінії зіткнення, працюють прикордонники і представники фіскальної служби, які перевіряють поодинокі автівки і пішоходів. Також тут є вся необхідна інфраструктура - зокрема, укриття від обстрілів.
Фото: DW/M. Berdnyk
Незручності для місцевих
Перевірки тут більш прискіпливі, ніж на звичайних блок-постах. До того ж "Золоте", як і інші КПВВ, не працює вночі. Це - додаткові незручності для місцевих. Зокрема для шахтарів, адже шахти працюють цілодобово. Місцеві часто об'їжджають КПВВ ґрунтовими шляхами. Втім, це можливо лише за гарної погоди. У дощ, коли дороги розмиті, КПВВ - єдина можливість потрапити до цивілізації і повернутись додому.
Фото: DW/M. Berdnyk
Дорога на "той бік"
Дорога, що веде від КПВВ до окупованого Первомайська, наразі перекрита. До війни у Первомайську працювали багато мешканців Золотого. Раніше дістатися туди можна було менше ніж за годину. Зараз потрапити до Первомайська з Золотого можна лише через інші КПВВ - приміром, у Станиці Луганській. Така дорога займе цілий день.