Скільки ще людей перебувають під руїнами після потужного землетрусу в Туреччині та Сирії невідомо. Рятувальники та їхні добровільні помічники продовжують працювати цілодобово, навіть незважаючи на те, що шансів знайти тих, хто вижив під завалами, з кожною годиною все менше.

Як шукають людей під завалами

Аби з'ясувати, де ще можуть бути люди, використовуються різні методи. У поодиноких випадках навіть зберігається можливість прямого контакту - ті, хто вижив, самі дають про себе знати. Добровольці та рятувальники переривають свою роботу, якщо розуміють, що під завалами є хтось живий - іноді звідти чути крики або стукіт людей, що вижили. Буває, що родичі отримують SMS або звістку у WhatsApp від тих, хто вижив та перебуває під уламками зруйнованих будівель. Щоправда, такі випадки трапляються дуже рідко.

Зазвичай рятувальники використовують інші методи пошуку тих, хто вижив. В рамках одного з проєктів Євросоюзу CURSOR були розроблені та представлені роботи та дрони, які мають допомогти порятунку людей з-під уламків під час землетрусу.

Читайте також: Що відомо про найбільш руйнівні землетруси в історії людства

Невеликі роботи на колесах, які оснащені інфрачервоним випромінюванням та тепловізорами, через трубу всмоктують повітря на місцях завалів, перевіряючи його на наявність CO2 та білків, типових для людини. Таким чином можна встановити, чи є під купою каміння та піску хтось живий і де саме. За допомогою мікрофонів та гучномовців можна встановити контакт із тими, хто перебуває під завалами. Дрони постачають рятувальникам знімки у форматі 3D із місць обвалення будівель.

Роботи можуть допомогти там, де людям надто небезпечно

"При афтершоках пошук людей під завалами дуже ризикований, тому що існує небезпека обвалення пошкоджених будівель", - говорить Карстен Бернс (Karsten Berns), фахівець з інформатики та декан факультету роботосистем у Технічному університеті Кайзерслаутерн-Ландау. А машини можуть допомогти там, де людям надто небезпечно.

Бернс та його команда у 2016 році була частиною схожого проєкту ЄС під назвою ICARUS. Роботи, над створенням яких він працював у рамках того проєкту, мають полегшити пошук людей, які перебувають під завалами. Окрім маленьких гусеничних машин було розроблено й великі роботи, які схожі на екскаватори. Вони можуть розчищати завали, у тому числі зрушуючи величезні брили. Керуються ці машини дистанційно, перебуваючи на відстані кілометра. Вбудовані в них камери показують, що бачить такий робот, розчищаючи територію від уламків будівель.

Деякі роботи, які можуть проникати під руїни будинків, оснащені газовими детекторами. Адже після землетрусів є не лише висока небезпека обвалення пошкоджених будівель, а й вибуху газу всередині них. Але як у роботів Бернса, так і у нових екземплярів із проєкту СURSOR йдеться поки що лише про прототипи, які тестують на презентаціях.

Жодна з цих машин, на жаль, зараз не може бути використана для пошуку людей під завалами у Туреччині та Сирії. Серійне виробництво таких роботів - справа майбутнього. Для цього необхідно спочатку з'ясувати, хто має оплачувати виробництво таких дорогих машин і хто доставлятиме їх у регіони, де сталися землетруси. Розробники не мають таких грошей, зізнається Бернс в інтерв'ю DW.

На допомогу приходять собаки-рятувальники

Поки що шукати людей під завалами допомагають собаки-рятувальники. Їх активно використовують у Туреччині та Сирії. Команди рятувальників разом із спеціально навченими тваринами прибули до регіону, де стався потужний землетрус, у тому числі з Німеччини. Собаки можуть відчувати запах поту, крові, екскрементів та навіть дихання людини. Якщо тварини виявляють людей під завалами, вони починають гавкати і гарчати.

Читайте також: Собаки розпізнають COVID-19 за запахом. Як цим користуються в ЄС

На відміну від роботів, тварини не залежать від інтернету та електрики. Воду та корм їм можуть приносити рятувальники. За словами Бернса, роботи не можуть замінити собак, які мають гарний нюх: "Я б сказав, що сьогодні вівчарка все ще краща за робота. Хоча, звичайно, у собаки, на відміну від робота, немає камери і нею не можна керувати, як, наприклад, машиною".

Під час роботи над ICARUS Бернс та його колеги задумалися, чи можна було б зробити так, щоб рішення про те, де потрібно здійснювати пошуки людей, ухвалювалися автоматично. Але ця ідея не сподобалася рятувальникам. "Таке рішення складне навіть для людей, - констатує Бернс. - Там під завалами люди, вони радіють, коли хтось приходить їм на допомогу. А експерти знають точно, кого ще можна врятувати". Якщо ризик обвалу дуже великий, іноді доводиться ухвалювати рішення залишити людей під завалами, щоб не ризикувати життям рятувальників. Таке рішення не може ухвалювати робот.