Правляча партія "Грузинська Мрія" погрожувала позбавити президентського крісла Саломе Зурабішвілі, звинувачуючи її у порушенні конституції. Приводом стали закордонні поїздки, під час яких глава держави намагалася переконати європейських лідерів надати Грузії статус кандидата до ЄС. Проте 18 жовтня на засіданні у парламенті "Грузинська Мрія" не змогла набрати достатньо голосів для усунення Зурабішвілі з посади. Всього 86 зі 150 депутатів проголосували за усунення президентки, тим самим не набравши потрібних для імпічменту 100 голосів.

Свій виступ у парламенті Саломе Зурабішвілі почала з риторичного питання: "Цікаво, як ви будете дивитися в очі своїм дітям і онукам, як ви поясните їм, що проміняли їхнє європейське майбутнє на свій особистий добробут". За словами президентки, обговорення її імпічменту увійде в історію "не як перемога верховенства закону, а як закріплення однопартійної влади над судовою системою".

З початку процедури імпічменту "Грузинська Мрія" визнавала, що шанси набрати достатньо голосів не високі. Однак у партії вважали за необхідне встановити порушення президентки, а також зафіксувати, що правляча партія не вважає Зурабішвілі гідною президентського крісла, звинувативши її в таємній співпраці з опозицією.

"З сьогоднішнього дня, протягом наступного року, Саломе Зурабішвілі буде лише формально президенткою Грузії, вона буде президенткою не Грузії, а "Національного руху" (головна опозиційна партія в парламенті - Ред.)", - заявив голова партії "Грузинська Мрія" Іраклій Кобахідзе.

Конституційний глухий кут

Після звернення депутатів "Грузинської мрії" до конституційного суду підготовка процедури імпічменту зайняла лічені тижні. Кобахідзе стверджував, що уряд не давав дозволу на візити президентки до Брюсселя, Берліна та Парижа.

У Батумі, де проходило засідання конституційного суду, Зурабішвілі особисто так і не з'явилася. Адвокати, які представляли президентку в суді, апелювали до двох статей у конституції про представництво президента країни на міжнародній арені, а також про обов'язок усіх державних інституцій робити все можливе для інтеграції країни до ЄС та НАТО. Захист також стверджував, що зустрічі були неофіційними та спонсорувалися з особистого бюджету Зурабішвілі.

Однак конституційним суддям аргументація видалася непереконливою. У своїй фінальній ухвалі шість із дев'яти суддів дійшли висновку, що президентка порушила 52-ту статтю конституції, здійснюючи повноваження у сфері міжнародних відносин без схвалення уряду. Згідно з експертами, дві норми конституції увійшли в суперечність одна з одною і вийшла колізія.

Судова система традиційно вважається одним із слабких місць грузинської держави. Так званий "судовий клан" вважається однією з опор "Грузинської мрії". Раніше у квітні четверо суддів потрапили під санкції Держдепу США, що стало безпрецедентним кроком з боку Вашингтона, який вважається одним із головних союзників Тбілісі.

У чому суть протистояння між урядом та президенткою?

Зурабішвілі, парижанку і в колишньому дипломатку у французькому МЗС, було обрано президенткою Грузії у 2018 році. Незважаючи на те, що Зурабішвілі формально виступала як незалежна кандидатка, багато експертів сходяться на думці, що підтримка з боку правлячої партії відіграла вирішальну роль.

"Сама вона не змогла би стати президенткою. Зурабішвілі - заслуга "Мрії" та особисто Іванішвілі. Вона це розуміє, перші роки виявляла лояльність, поки не почалася війна в Україні", - каже Гія Хухашвілі, колишній радник Бідзіни Іванішвілі, засновника "Грузинської Мрії".

Незважаючи на те, що грузинська влада засудила російське вторгнення в Україну, Зурабішвілі та критики влади звинувачують правлячу партію в надмірно стриманій позиції та зближенні з Москвою.

"Правляча партія поводиться обережно з Кремлем. Вони залякані Росією, чекають, що шторм пройде повз них. А Зурабішвілі вважає, що в Грузії зараз відкрилося вікно можливостей, не діяти і вичікувати вже не варто", - вважає Георгій Мчедлішвілі, професор (Тбілісі).

На думку Хухашвілі, грузинська президентка, яка вважається однією з головних лобісток євроатлантичних інтересів у Грузії, опинилася перед дилемою: "продовжувати віддавати данину політичним та людським зобов'язанням перед "Мрією" або дотримуватися довгострокових цілей своєї країни (статус кандидата в ЄС - Ред.) . Вона це питання вирішила на користь країни".

Читайте також: 15 років агресії: ЄС засуджує військову присутність РФ у Грузії

Які наслідки можуть бути у імпічменту, що не відбувся?

Очікується, що Єврокомісія може дати рекомендацію про надання Грузії статусу кандидата на вступ до ЄС вже цієї осені.

Згідно з експертами, невдалий імпічмент здатний вплинути на євроінтеграцію країни, однак, припускають, що "геополітичні міркування" можуть переважити внутрішньополітичні розбіжності в країні.

"Незважаючи на цей антиєвропейський імпічмент, Грузію не можна кидати, не можна дозволяти Росії посилювати свій вплив у цьому регіоні", - звернулася Зурабішвілі з трибуни парламенту до європейських лідерів.

У контексті внутрішньої політики, як вважає Хухашвілі, невдалий імпічмент президентки може послабити електоральну базу правлячої партії та додасть прихильників табору Зурабішвілі.

"Зурабішвілі залишається у виграші. Для великої частини суспільства вона - потерпіла від насильства влади. У неї створюється сильна платформа для подальшої політичної боротьби. Вона перемогла владу", - робить висновок Хухашвілі.

Читайте також: Грузія: євроатлантична інтеграція чи курс на Москву?