Ігор Євтушенко, який працює двірником у херсонській школі №57, став відомий на всю країну завдяки посту в соціальних мережах з проханням допомогти зібрати кошти для поїздки на чемпіонат світу (ЧС) з бразильського джиу-джитсу в Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ). Тоді йому не вистачало 700 доларів. "Для мене ця сума непідйомна", - писав він. Зрештою за кілька днів гроші вдалося зібрати, і спортсмен не підвів людей, які у нього повірили -15 листопада він виграв в ОАЕ золоту медаль у ваговій категорії до 69 кілограмів і у віковій категорії від 45 років. Також Євтушенко є чинним чемпіоном України та Європи з бразильського джиу-джитсу у своїй віковій та ваговій категорії*. В інтерв’ю DW він розповів, як йому вдалося здобути золото на чемпіонаті світу в ОАЕ, чому працює двірником та які плани на майбутнє.

DW: Пане Євтушенко, ви стали чемпіоном світу. Розкажіть про свої емоції?

Ігор Євтушенко: Коли я їхав на змагання, я уявляв свою перемогу і думав, що буду стрибати від радості. Але в дійсності до сих пір не прийшло усвідомлення того, що сталося щось надзвичайне. Наразі я відчуваю лише втому.

А яка нагорода передбачена за золото?

Мені дали футболку, але це дають кожному учаснику, незалежно від місця. Ну і, звісно, мені за перемогу дали медаль. Але грошової винагороди не перебачено.

У фіналі ЧС в ОАЕ ви перемогли азербайджанця. А скільки загалом було поєдинків перед фіналом?

В моїй категорії лише один поєдинок - одразу фінал. В деяких категоріях також було по дві людини, а в деяких - по тридцять людей. Причина в тому, що в мене невелика вага - 63 кілограми, я боровся у категорії 69 кілограмів (і у віковій категорії від 45 років. - Ред.). В Україні я виступаю у ваговій категорії 76 кілограми, тому що в моїй вазі суперників майже нема.

За даними української організації бразильського джиу-джитсу TMS League, чемпіонами світу з бразильського джиу-джитсу в ОАЕ у своїх вікових категоріях стали ще четверо українців. Ще двоє завоювали срібні і троє бронзові медалі. Загалом на цей чемпіонат світу приїхали понад сто борців з України. Чому немає організованої збірної?

Джиу-джитсу - це специфічний вид спорту. Тут нема федерацій і збірних країн. Люди представляють свої академії. Я належу до академії Familia LULA Jiu-Jitsu Ukraine в Херсоні.

Читайте також: Голова антидопінгового центру України звільнився після претензій WADA

Про вас вперше багато людей почуло, коли ви збирали гроші на поїздку в ОАЕ в соцмережах. Розкажіть, за скільки вдалося зібрати 700 доларів та на що пішла ця сума?

Я зібрав усю суму за два дні. Сто доларів з цих грошей пішли на внесок за участь у ЧС. Решта - на квитки, проживання та харчування.

А як прийшла ідея опублікувати пост у соцмережах з проханням зібрати кошти?

Я давно хотів поїхати на ЧС, але грошей не вистачало. Учасниця нашого клубу запропонувала написати пост. Я не очікував від цього багато. Думав, максимум вдасться зібрати тисяч п'ять гривень. Але цей пост безкоштовно почав просувати в різноманітних херсонських пабліках небайдужий хлопець, якого я на той момент не знав. Потім підхопили ЗМІ, які надали цьому великий розголос.

Взагалі чому і коли вирішили займатися джиу-джитсу?

Я пропрацював 14 років водолазом у державній рятувально-вододазній службі в Херсоні. Робота водолаза тримала мене у хорошій фізичній формі через значні навантаження. Але після того, як службу ліквідували, я почав набирати вагу, виріс великій живіт і навіть не міг зав'язувати шнурки. Тому я почав бігати, а потім мені на очі потрапило оголошення про набір в клуб бойового самбо, куди я почав ходити. Через дев'ять місяців я приїхав у Київ, де відвідав тренування бразильського джиу-джитсу. Після цього я повернувся у Херсон, взяв у оренду підвал і почав займатися з сином джиу-джитсу. Потім до нас почали приходити люди. Мені тоді було 42 роки.

Тобто, ви самі навчалися джиу-джитсу?

Тренера у мене не було. Все, що я вмію, я навчився сам. За допомогою відео та в поєдинках. Також я провів тиждень у міжнародному тренувальному таборі в Данії, куди мене запросили і оплатили дорогу та проживання. Там було багато майстрів з усього світу.

Нині ви не тільки тренуєтеся, а й навчаєте інших бразильського джиу-джитсу?

Так, я вдень працюю двірником, а увечері тренером. Заняття у нас платні, адже треба платити за комунальні послуги та оренду.

Чому пішли працювати двірником у школу?

Люди сильно багато приділяють уваги тому, що я працюю двірником. Це - звичайна робота. Я працюю тренером, але нічого з цього не заробляю, тому що всі ці кошти йдуть на комуналку та оплату оренди. Тому я шукав додаткову роботу не на цілий день, щоб встигати на тренування. Єдине, що я знайшов - двірник у школі. Я нічого в цьому принизливого не бачу. Просто у людей в голові стереотип: якщо двірник - значить алкоголік. Ні, я не алкоголік.

Зараз про вас говорять багато у ЗМІ, і, можливо, це допоможе вам у розвитку вашого клубу? Які взагалі подальші плани?

Звісно, я планую тренуватися далі і розвивати свій клуб, щоб якомога більше людей приходило. В мене також є мрія - поїхати потренуватися в Бразилію, куди мене запрошує мій друг та майстер з джиу-джитсу. Він тренує безкоштовно бідних дітей у фавелах у Ріо-де-Жанейро (нетрі  на околицях міст, де відсутня розвинена інфраструктура та існує високий рівень злочинності.  - Ред.). Він - великий майстер, але також з пустими кишенями, тому не може дати мені грошей, щоб я приїхав. Він може запропонувати мені лише своє житло, але я маю оплатити переліт, який коштує приблизно тисячу доларів в один бік. З моєю зарплатою двірника в 4800 гривень ця сума не підйомна. 

Також наразі мені пишуть місцеві депутати з пропозицією зустрітися. Я сподіваюся, що вони допоможуть мені з розвитком мого клубу. Зокрема, там треба робити ремонт, потрібні професійні мати. Нині там лежать мати, які я зробив з підручних матеріалів. 

Сподіваюся, вам скоро вдасться владнати ці клопоти. Плануєте й надалі брати участь у змаганнях?

Я хочу і далі брати участь в ЧС та інших турнірах. Просто все це потребує грошей. Мені цікавий сам процес, я люблю боротися.

Чи плануєте повернутися в херсонську школу до роботи двірником?

Звісно. Мені ніхто іншого не пропонував. Але якщо до мого клубу прийде багато людей і доведеться проводити більше тренувань, то можливо я піду зі школи.

* Є два види джиу-джитсу - японське та бразильське. Перше передбачає переважно роботу зі зброєю та ударні техніки. Бразильське джиу-джитсу - це боротьба, яка заснована на больових та удушливих прийомах.