Червоний Хрест - одна з міжнародних організацій, які розшукують безвісно зниклих людей. Хто і як шукає мешканців України, з якими зник зв'язок?
Реклама
Убитий, поранений, полонений? Де мої діти, мій чоловік, мої батьки? Що з моїми братами й сестрами? Такі питання мучать людей, яких торкнулася війна або які рятуються від неї, як нині мільйони мешканців України. Страх втратити контакт із близькими дуже сильний.
"Коли вони не можуть знайти когось із родичів, це призводить до відчаю", - каже Марина Брінкманн (Marina Brinkmann). Це стосується не лише українців, а й мешканців інших регіонів, які стали ареною запеклих конфліктів: Афганістану, Іраку, Сирії та інших, де пропонує свою допомогу Міжнародний Червоний Хрест.
Марина Брінкманн очолює міжнародну експертну групу в Німецькому Червоному Хресті в Мюнхені. Її команда зареєструвала 107 запитів на пошук людей із України після 24 лютого 2022 року. Таких запитів дедалі більше. Одні мешканці України втратили контакт із родичами з Маріуполя. Інші - під час утечі через Польщу та Угорщину. Майже кожен п'ятий запит стосується військовослужбовців. Не всі, хто шукає своїх близьких, подали запити до Червоного Хреста, тому насправді число людей, яких розшукують, може бути значно більшим.
За даними Федерального відомства з кримінальних справ Німеччини (BKA) у відповідь на запит DW, від середини лютого в їхній базі даних вказаний як безвісно зниклий 51 громадянин України. Серед них - четверо дітей віком до 14 років. Але йдеться не лише про людей, які втратили зв'язок одне з одним під час війни.
Ті, хто намагається знайти своїх рідних через Німецький Червоний Хрест, можуть заповнити онлайн-формуляр, а потім звернутися по консультацію в будь-яку з 90 філій організації в Німеччині. Під час консультації важливо зібрати інформацію, яку знадобиться для пошуку: ідеться про військовослужбовця чи цивільну особу, де людина перебувала, чи могла вона дістати поранення або потрапити в полон. Із усіма даними поводяться обережно й дискретно. Запит перекладають англійською мовою. У регіонах, де триває війна, Німецький Червоний Хрест передає ці запити Міжнародному Комітету Червоного Хреста, а в інших країнах - організаціям-партнерам.
У випадку України агентство Central Tracing Agency (CTA) при Міжнародному Комітеті Червоного Хреста в Женеві збирає всі запити і надсилає їх до представництва МКЧХ в Україні та Росії. "Адже люди тікають від війни в обох напрямках", - каже Брінкманн. Але тим, хто розшукує рідних, треба бути терплячими. Доки тривають бойові дії, пошук не проводять.
Дізнатися про долю близьких, із якими втрачено зв'язок, надзвичайно важливо. Швейцарець Анрі Дюнан, який заснував Міжнародний Червоний Хрест у 1859 році після битви під Сольферіно в Італії, говорив на полі битви з пораненими солдатами та тими, хто помирав, і передавав інформацію їхнім сім'ям. 8 травня, в день народження Дюнана, відзначають день Міжнародного Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Філії цієї організації існують у 192 країнах світу. Організація принципово займає нейтральну позицію, аби мати доступ до людей, яким потрібна допомога.
Центральне пошукове агентство при Міжнародному Комітеті Червоного Хреста - CTA - існує вже 150 років. У Німеччині Національний Червоний Хрест із 1945 року став однією з найбільших організацій, які розшукують людей, каже керівниця служби пошуку Дорота Дзівокі.
Діяльність цієї служби фінансує німецьке МВС. Сюди звертаються дуже часто. У 2021 році служба отримала понад 13 тисяч запитів на пошук людей, про яких нічого не відомо ще з часів Другої світової війни, а також багато звернень про розшук тих, хто безвісно зник у останні десятиліття.
Найжахливіше - це невідомість, кажуть люди, які шукають своїх родичів. Саме тому після війни на Балканах у 1990-х роках у Німецькому Червоному Хресті створили проєкт для людей, які втекли від балканських війн до Німеччини. Вони надали зразки ДНК, описували, в що були вбрані безвісно зниклі та які особливі прикмети вони мали. Дуже часто правду з'ясовують через багато років, наприклад, коли знаходять чергове масове поховання, хоча в такому разі ідентифікувати людину дуже складно.
Так само складно щось з'ясувати про долі людей, які з 2014 року намагалися нелегально потрапити до ЄС морським шляхом. Майже 24 тисячі людей потонули під час спроби дістатися берегів Європи. Ідентифікувати їхні особи можна лише в разі, якщо тіла винесло на берег.
Загалом "ми знаходимо відомості про зниклих у 50 відсотках випадків, але передумова для цього - закінчення бойових дій", - каже Марина Брінкманн. "А якщо ми когось не можемо знайти, це нас дуже засмучує, особливо коли йдеться про дітей або цілі сім'ї", - додає вона. За словами Брінкманн, завжди важливий перший крок - перша консультація. У 2021 році до служби пошуку Німецького Червоного Хреста звернулися 16 тисяч людей.
Війна Росії проти України: Буча та інші місця вбивств на Київщині
Фотохроніка війни, яку Росія веде в Україні. Київщина.
Фото: Rodrigo Abd/AP/picture alliance
У звільнених містах та населених пунктах Київської області вже понад тиждень шукають, ексгумують та ховають убитих та загиблих мирних жителів. Проводяться слідчі дії. Буча, Бородянка, Гостомель, Ірпінь, Бузова… У фотохроніці війни в Україні - фото, відзняті у деяких з цих місцин за кілька останніх днів. УВАГА! Фотографії містять сцени жорстокості, насильства та смерті.
Фото: Wladyslaw Musiienko/AP/picture alliance
Слідчі дії проводяться за участю міжнародних експертів. Часом у присутності українських та іноземних журналістів. До Бучі приїжджають закордонні політики. Агентства публікують кадри - обличчя та тіла загиблих, обгорілі трупи, обвуглені внутрішні органи... Не приховуючи нічого, без ретуші. Такі знімки побачать під час судових процесів. Важко визначити межу - що і як показати тут і зараз.
Фото: Carol Guzy/Zumapress/picture alliance
У Бучі вже виявлені тіла понад чотирьохсот загиблих мирних жителів. Про це повідомив журналістам міський голова Анатолій Федорук. 12 квітня тут почали розривати другу братську могилу та ексгумувати тіла з кількох поховань на приватній території.
Фото: Carol Guzy/ZUMAPRESS/picture alliance
Керівник Бучанської прокуратори Руслан Кравченко повідомив подробиці ексгумації другої частини масового поховання: "Практично всі знайдені тут люди були розстріляні на вулицях міста Буча. (...) На деяких тілах видно сліди тортур, люди лежать із зав'язаними руками та ногами, є тіла зі зламаними кістками".
Один із українських добровольців, який бере участь в ексгумації тіл з масових поховань у Бучі.
Фото: Rodrigo Abd/AP/picture alliance
Буча стала символом насильства стосовно цивільного населення під час війни. Влада України та західних держав звинувачує російських військових у розправах над жителями. Правоохоронні органи України розслідують численні факти убивств, зґвалтувань та мародерства під час окупації. Росія усі звинувачення відкидає, заявляючи про фейки.
Фото: Rodrigo Abd/AP Photo/picture alliance
70-літня жителька Бучі Надія Трубчанінова біля тіла 48-річного сина Вадима, вбитого солдатами російської армії 30 березня.
Фото: Rodrigo Abd/AP/picture alliance
45-річний Анатолій Морикін під час поховання своєї матері - 82-річної Валентини Морикіної, яка померла під час окупації Бучі у будинку для літніх людей через погані умови й неможливість належного догляду.
Фото: Rodrigo Abd/AP/picture alliance
Родичі ховають 37-річного Андрія Матвійчука, який служив у територіальній обороні. Його викрали російські солдати у Бучі, закатували та убили.
Фото: Rodrigo Abd/AP/picture alliance
Такими зараз є вулиці у Бучі. До російського воєнного вторгнення та тимчасової окупації тут під Києвом мешкало близько 35 тисяч людей. За даними місцевої влади, крім об'єктів критичної інфраструктури у місті зруйновані та не підлягають відновленню близько 20 відсотків багатоповерхових будівель. Також згоріли близько 150 приватних житлових будинків.
Фото: Metin Aktas/AA/picture alliance
Село Гавронщина біля селища Макарів Київської області. 14 березня російські військові розстріляли тут приватний автомобіль, у якому перебувало четверо дорослих та одна дитина. Місцеві жителі поховали убитих біля свого будинку. Тіла ексгумували 10 квітня.
Фото: Sergei Chuzavkov/ZUMAPRESS/picture alliance
У селі Бузова на Київщині 10 квітня виявлено братську могилу з тілами десятків цивільних осіб. Поховання знайшли поблизу автозаправної станції. Село було окуповане російськими підрозділами 28 лютого.
Фото: Anna Voitenko/Avalon/Photoshot//picture alliance
Ще одна фотографія з Бузової. Матері щойно повідомили про знайдене тіло сина. Як поінформувала місцева влада, тіла виявили також поруч на дорозі приблизно у десяти автомобілях зі слідами обстрілів.
Фото: ZOHRA BENSEMRA/REUTERS
У селищі міського типу Бородянка під Києвом розбирають завали, під якими виявляють тіла загиблих. Селище російські військові зруйнували майже повністю. До війни тут мешкали близько 13 тисяч людей.
Фото: Ukrinform/dpa/picture alliance
Для учасників пошукових робіт у Бородянці встановлять модульні будинки. Роботи триватимуть ще довго. За даними ДСНС станом на вечір 11 квітня, від початку пошукових робіт під завалами знайшли 19 тіл.
Фото: Efrem Lukatsky/dpa/picture alliance
Від початку повномасштабної війни Росії проти України станом на ніч 11 квітня ООН підтверджує загибель 1892 мирних жителів. Про це повідомила пресслужба Управління верховного комісара з прав людини. Реальні цифри - вищі. Напередодні мер Маріуполя Вадим Бойченко заявив, що лише у цьому місті, яке перебуває в облозі, за час війни загинули понад 10 тисяч мирних жителів.
Фото: Metin Aktas/AA/picture alliance
16 фото1 | 16
Чернігів після російської навали
Чернігів - ще зовсім недавно затишне українське місто. Але потім - понад місяць російських облоги та бомбардувань. Про руйнування в цьому обласному центрі - у фоторепортажі DW.
Фото: Igor Burdyga/DW
Місяць в оточенні
Війна поставила колись мальовничий Чернігів на межу гуманітарної катастрофи. В облозі російських військ минув понад місяць: з перших днів вторгнення до початку квітня.
Фото: Igor Burdyga/DW
Удар по "Україні"
Колишня візитівка Чернігова - готель "Україна" на перетині центральних проспектів. Тепер ця будівля стала одним із найбільш впізнаваних символів свідомого знищення міста. Його зруйнували ракетним ударом вночі 12 березня - за поясненнями російської армії в готелі начебто базувались іноземні добровольці, які приїхали захищати Чернігів.
Фото: Igor Burdyga/DW
Мер міста-героя
"У нас місту понад 1000 років, і ніколи не було прикладів, щоби його здавали комусь. Після цього, як я це заявив, по міській раді полетіло 2 ракети "Іскандер". На жаль вони впали серед будинків, в прямісенькому центрі міста. Там є дуже багато постраждалих", - розповідає мер Чернігова Владислав Атрошенко (ц).
Фото: Igor Burdyga/DW
Найбільше постраждали житлові будинки
Міська влада та обласна адміністрація продовжують підраховувати наслідки руйнувань. Вони вже зараз сходяться в одному - найбільше постраждали житлові будинки.
Фото: Igor Burdyga/DW
Під руїнами - спогади
Рятувальні служби продовжують розбирати завали, витягаючи з-під них людське майно, а часом і тіла.
Фото: Igor Burdyga/DW
Інфраструктура поновиться
Комунальники відновлюють роботу систем життєзабезпечення. Чернігів і досі лишається без опалення, в місті проблеми з водопостачанням електрикою та зв'язком.
Фото: Igor Burdyga/DW
Без грошей та продуктів
Більшість магазинів та базарів у Чернігові або зачинені, або зруйновані. Городяни виживають за рахунок гуманітарної допомоги.
Фото: Igor Burdyga/DW
Стадіон імені Гагаріна
Стадіон футбольного клубу "Десна" зруйнований артилерійським обстрілом 5 березня та бомбардуванням з повітря 11 березня. Допомогти відновити спортивний майданчик обіцяють Німеччина та дортмунський клуб "Боруссія", гравцем якого свого часу був чернігівчанин Андрій Ярмоленко.
Фото: Igor Burdyga/DW
Книжки під відкритим небом
Музей старожитностей та його бібліотека, що по сусідству зі стадіоном, теж були зруйновані під час березневого бомбардування.
Фото: Igor Burdyga/DW
Яблуневий сад
Російська армія скидала некеровані авіабомби і на житлові квартали, де в приватних будинках мешкали сотні цивільних чернігівчан. На фото: поліцейський оглядає воронку від бомби на місці колишнього яблуневого саду на околиці міста.
Фото: Igor Burdyga/DW
Зруйновані тричі
"Наш дім руйнували тричі: спочатку бомбами, потім потрапив артилерійський снаряд, а потім просто спалили, - розповідає місцева мешканка Ганна Дорош. - Ну, як кажуть, ворога сюди не пустили. Тільки що після цього нам робити, ми не знаємо".
Фото: Igor Burdyga/DW
Бої за місто
Російська армія обстрілювала Чернігів з трьох напрямків. З березня бої в тому числі із застосуванням важкої техніки велися вже на околицях міста. На фото: російський танк Т-80 підбитий на одній з вулиць Чернігова.
Фото: Igor Burdyga/DW
Без місця для навчання
За місяць облоги в Чернігові, за даними мерії постраждали 27 шкіл та 37 дитячих садків - вцілів лише кожен п'ятий заклад. На фото: школа №18 зруйнована під час авіанальоту 3 березня. Під завалами школи рятувальники знайшли тіло чоловіка.
Фото: Igor Burdyga/DW
Могили братські та безіменні
За місяць боїв у місті загинули понад 700 городян. Тіла десятків ще й досі не ідентифіковані - деяких з них ховали, навіть не чекаючи на близьких для впізнання.
Фото: Igor Burdyga/DW
Повертатись поки що небезпечно
Місцева влада побоюється, що через руйнування майже усіх промислових підприємстві і зупинку бізнесу місто не скоро назбирає грошей на відновлення та нормальне функціонування. Містян попереджають: жити в Чернігові і досі небезпечно.
Фото: Igor Burdyga/DW
Залишки мирного життя
Чернігівчани повертаються до знищених квартир, щоб забрати рештки вцілілих речей. Андрій переїхав до родичів в глиб області - власного житла в нього більше нема.
Фото: Igor Burdyga/DW
Евакуація триває
Благодійні організації продовжують вивозити з Чернігова тих, хто втрати домівки та наляканий війною, в безпечні місця. На фото: евакуація підопічних громадського єврейського центру при міській синагозі.