Всередині вересня близько 470 гринд, або як їх ще називають чорних дельфінів, викинулися на берег у Затоці Макуорі, що на заході Тасманії. Тварини застрягли на піщаній мілині й були не в змозі повернутися у відкрите море. Упродовж багатьох днів волонтери намагалися врятувати ссавців. Це було завдання не з легких, адже ці тварини є до шести метрів завдовжки й важать майже тонну. 110 гриндам врятувати життя все ж таки вдалося. Хоча масові викидання китів та дельфінів на берег трапляються регулярно, це явище не завжди має природні причини.  

Які кити та дельфіни і де опиняються на мілині? 

Найчастіше масові викидання спростерігаються у гринд звичайних, кашалотів, дзьоборилових та довгорилих продельфінів. Вусаті кити, до яких належать усі великі кити, крім кашалота, дуже рідко викидаються на берег. Коли морських ссавців викидає на берег, вони гинуть від зневоднення, перегрівання та від пошкодження органів від власної ваги.

Викидання китів та дельфінів спостерігались у багатьох місцях, найбільше - у Західній Австралії, Новій Зеландії, на східному узбережжі Північної Америки та Патагонії (Чилі). Часом це явище відбувається і на берегах Північного моря.

Як орієнтуються кити і дельфіни?

Як і птахи, деякі види китів щороку долають великі відстані. Взимку кити перепливають з холодних північних морів до тепліших вод на півдні. А кити з південних морів пересуваються у бік північних. Через місяці вони повертаються додому.

Невеликі зубаті кити, дельфіновиді, мають потужний підводний звуковий локатор. У час міграції вони орієнтуються завдяки акустичній локації - видають гучні клацання та визначають відстань до перешкод завдяки відлунню. Тобто якщо надіслані ними звукові хвилі наражаються на певний об'єкт, рефлектуючі звукові хвилі повертаються відлунням. Кити реєструють їх за допомогою свої вух, які розташовані у заповнених піною камерах всередині тіла тварини й захищені черепом. Чим швидше повертається звук, тим ближчою є перешкода, здобич чи узбережжя.

Натомість у великих вусатих китів, які мають замість зубів у верхній щелепі рогові пластини (вуса), за допомогою яких вони відфільтровують з води криль, планктонів та маленьких риб, ехолокація розвинена слабко.

Орієнтація за допомогою відлуння функціонує добре, однак відбиття звуку не працює надійно у неглибоких чи напівкруглих бухтах, на піщаній підводній мілині чи на мулистих берегах. Адже такі узбережжя чи перешкоди не повертають чіткого відлуння. Система попередження відмовляє.

Який вплив має магнітне поле Землі?

Кити, як-от гринда, орієнтуються не тільки завдяки ехолокації, а й, вочевидь, по силових лініях геомагнітного поля, оскільки маршрути їхньої міграції часто пролягають паралельно магнітним лініям. Науковці припускають, що легке коливання магнітного поля планети функціонує як своєрідна карта.

Кристали магнетиту були виявлені у черепах морських ссавців. Кити можуть втрачати орієнтацію через перешкоди у магнітному полі землі. Припускається, що магнітні поля, котрі проходять перпендикулярно берегу, теж можуть бути причиною викидання китів на мілину в деяких прибережних районах.

Підвищена сонячна активність раз на кілька років спричиняє більш відчутні зміни у магнітному полі Землі. Саме в такі періоди часто можна спостерігати, як у Північному морі втрачають орієнтацію й починають блукати, наприклад, кашалоти, які використовують геомагнетизм як природну навігаційну систему.

Чому кити й дельфіни опиняються на мілині?

Головною причиною цього явища хоч і вважають помилки в навігації морських ссавців, але інші причини досі досконало не вивчені.

Так, ще однією причиною масового викидання морських ссавців на берег є соціальна поведінка багатьох видів китів, які мігрують групами та слідують за вожаком. Самець-кашалот, наприклад, веде групу з Північного льодовитого океану у теплі моря. А в косаток стадами керують самки.

Якщо орієнтири втрачає вожак - чи через збій навігації, чи через паразита у вусі, що заважає чути сигнал-відлуння, - він заводить не туди усе стадо. І якщо вожак опиняється на мілководді, вся група залишається при ньому, навіть якщо це певно призводить до загибелі.

Іноді приналежність до стада є такою міцною, як це спостерігали у косаток на південноафриканському узбережжі, що уже врятовані на березі дельфіни повертались на мілину, якщо їх кликав на допомогу інший викинутий на берег дельфін.

Поряд з "технічними" помилками у навігації викидання морських ссавців на берег можуть мати і цілком природні причини: інколи маленькі дельфіни запливають на мілину, рятуючись від більших хижаків, або коли самі, ганяючись за здобиччю косяків мілкої риби, запливають до самісіньких берегів.

Часом деяких ссавців уже мертвих викидає на берег. Гинуть кити і дельфіни від зіткнень з суднами, від потрапляння в рибальські тенета, від нападів акул або хвороб, викликаних інфекціями чи паразитами.

Які впливи людини ускладнюють ситуацію?

Інколи загрозливий для морських ссавців шум під водою спричиняють кораблі, криголами, бурильні установки чи військові ехолокатори, які перешкоджають орієнтуванню та комунікації китів та дельфінів. Тварини тікають від таких звукових хвиль. А оскільки щільність води є більшою, ніж повітря, звук під водою поширюється вп'ятеро швидше, ніж у повітрі.

Особливо жахливі наслідки мають військові ехолокаційні апарати. Після навчань НАТО на береги Кіпру, Канарських та Багамських островів викидало туші дзьоборилдових китів. Гучні гідролокатори понад 200 децибел спричиняють утворення газових бульбашок у кровоносних судинах та органах морських ссавців (як у випадку хвороби пірнальників), що блокує кровопостачання і призводить до смерті.

Як можна допомогти викинутим на берег китам та дельфінам?

Якщо на мілині виявляють кита чи дельфіна, часу на порятунок обмаль. Можна тільки спробувати охолодити тварину, утримувати її у волозі та спільними зусиллями відтягнути назад у море.

Щоб швидко мобілізувати якомога більше рятувальників, у деяких країнах навіть створені спеціальні служби. Втім, навіть усі ці  дії, вчинені швидко, часто виявляються для тварин запізнілими.