Наступного року очікується суттєве збільшення цін і тарифів на газ, електроенергію, гарячу воду та опалення. Такі перспективи очікують українців згідно з консенсус-прогнозом Міністерства економіки України. Водночас, уряд зазначає, що ці очкування можуть виявитися передчасними, оскільки не враховують зусиль держави з обмеження зростання житлово-комунальних тарифів. Натомість незалежні економісти радять населенню готуватися до збільшення цін на енергоресурси і вживати заходів з енергозбереження та скорочення енергоспоживання.

Кабмін намагається розвіяти тривожні очікування

Опублікований мінекономіки України на початку грудня консенсус-прогноз передбачає подорожчання газу наступного року на 20 відсотків, гарячої води та опалення на 16 відсотків, а електроенергії на 17,5 відсотка. Водночас у департаменті стратегічного планування та макроекономічного прогнозування цього ж міністерства зазначили, що такі прогнози можуть і не справдитися. Консенсус-прогноз є "усередненими значеннями припущень низки експертних та фінансових установ", крім того вони "не враховують цільові програми та конкретні дії уряду", сказано в пресрелізі департаменту.

Як приклад, наводиться ситуація з прогнозами на цей рік: експерти прогнозували, що у 2021 році ціни на гарячу воду та опалення зростуть на 33 відсотки, а в реальності фактичне зростання склало лише 1,5 відсотки. Стримати ціни, як пояснюють у мінекономіки, вдалося завдяки тому, що уряд підписав меморандум з місцевими органами влади та забезпечив продаж газу для населення від НАК Нафтогаз по ціні у п'ять разів нижче за ринкову.

Ще в травні уряд України ухвалив офіційний прогноз зростання ціни на наступний рік. І поки що, попри складну ситуацію в енергетичній галузі, не відкорегував його в бік збільшення. У мінекономіки і надалі очікують, що зростання ціни на опалення буде на рівні 6 відсотків, на воду 11 відсотків, на газ 13 відсотків, а електроенергія взагалі не подорожчає.

Читайте також: На порозі енергокризи? Наскільки стійкою є енергосистема України

Ціна урядових зусиль

Фінансувати соціальні програми для підтримання низьких цін на енергоресурси є непідйомним завданням для державного бюджету України, переконаний виконавчий директор київського Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. "За підрахунками, збитки "Нафогазу України" від продажу газу населенню і теплокомуненерго можуть сягнути впродовж опалювального сезону 100 мільярдів гривень. Різні форми субдсидування електроенергії також обійдуться в кілька сотень мільярдів гривень. Це співставно з обсягом дефіциту державного бюджету України", - сказав у розмові з DW Вишлінський.

Водночас держава не може не втручатися в регулювання енергоринку, оскільки нинішні ринкові механізми в Україні неспроможні врівноважити пікові стрибки цін на світових ринках, зазначив в інтерв'ю DW кандидат економічних наук, аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян. "Впроваджені реформи змінили правила для тих, хто закуповує і перепродає енергоресурси, а щодо виробників і споживачів нічого не змінилося. Саме тому споживачі залишилися незахищені, а монопольне становище деяких виробників і продавців - недоторкане", - стверджує Киян.

Сприяють кризі й епідемія коронавірусу та карантинні заходи, що негативно впливають на економічну активність. Крім того, Україна зобов'язалася перед Міжнародним валютним фондом повернутися до ринкового ціноутворення на газ та опалення по завершенні нинішнього опалювального сезону. Тому заходи держави із соціального захисту населення необхідні, але залишається питання: якими саме мають бути такі заходи?

Хто і скільки має платити

Уряд завжди може віднайти кошти на підтримання низьких цін, але в Україні їх зазвичай виймають з кишень платників податків, а не великого бізнесу, вважає Єгор Киян. Зараз, за його словами, держава іде шляхом впровадження прихованого податку на середній клас, коли зібрані кошти з тих, хто ще може їх сплачувати, перерозподіляються серед малозабезпеченого населення. "Є й інший шлях: наприклад, вже всіма визнано, що на митниці Україна щорічно втрачає до п'яти мільярдів доларів. Але державне регулювання має тривати недовго і паралельно з цим слід впровадити формульну систему розрахунку тарифів і раціональний розподіл енергоресурсів щоби після скасування державного регулювання не сталося шокових стрибків цін і тарифів", - сказав економіст.

Своєю чергою, голова Комітету економістів України Андрій Новак рекомендує переглянути базові принципи формування цін на енергоресурси. Зокрема, він виступає за відмову від прив'язки вартості газу в Україні до європейських спотових ринків. "Слід перейти від імпортного паритету до принципу "газового коктейлю", коли дві третини потреб у газі задовольняються коштом внутрішнього газовидобутку, собівартість якого близько 100 доларів, а третину закуповувати по більш високих європейських цінах і формувати ціну виходячи із суми цих цифр", - сказав DW Новак.

Гліб Вишлінський вважає нелогічною та соціально несправедливою теперішню систему перехресного субсидування населення. Адже і бідні, і багаті платять однакову ціну за енергоресурси, дорожнеча яких стримується коштом державного бюджету. "Завдяки нинішній гігантській системі перехресного субсидування частину видатків покриває бізнес через збільшення цін на товари та послуги, а також всі громадяни, які їх купують", - зазначив Вишлінський. Він нагадав, що під час запровадження енергоринку і переходу на ринкові ціни впродовж 2015-2017 українці вже переживали ціновий шок, а житлові субсидії отримували понад 60 відсотків домогосподарств.

Читайте також: Експерт: Україні треба готуватися до кінця транзиту російського газу

Як підготуватися до зростання цін

Рядові споживачі мають подбати про утеплення своїх осель і переглянути кількість і необхідність використання в домогосподарствах електроприладів. Таку пораду з підготовки до невідворотного збільшення видатків на опалення, газ та електроенергію дав директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський.

На його думку, держава ж і місцеві органи влади мають вдосконалювати облік енергоресурсів і зменшувати їхні втрати під час транспортування магістральними системами. "Це завдання вже кілька разів намагалися вирішувати, але жодного разу реформи не були доведені до кінця", - нагадав економіст.