"Укрзалізниця" анонсувала амбітний проєкт - з'єднати великі міста України швидкісним залізничним сполученням, коли потяги розганятимуться до 350 км на годину. Чи реально реалізувати такі плани в осяжному майбутньому?
Реклама
Голова правління "Укрзалізниці" Володимир Жмак в ефірі одного з українських телеканалів заявив, що в компанії розглядають амбітний проєкт швидкісного руху поїздів зі швидкістю близько 300-350 км/год. Спочатку йдеться про маршрути Київ-Львів, Київ-Харків, Київ-Одеса. В даний момент проєкт активно обговорюється всередині компанії та серед потенційних учасників. Також здійснюється пошук інвесторів і, за словами Жмака, вже навіть є зацікавлені. DW запитала у експертів, чи реалістично втілити такий інфраструктурний проєкт та скільки коштів на це потрібно.
Низька швидкість та критичний стан інфраструктури
Високошвидкісні магістралі, де швидкість руху становить 260 км/год і більше, найбільш розвинені країни мають вже давно. Українські ж потяги ледь долають відмутку в 100 км/год. За даними "Укрзалізниці" (УЗ), сьогодні пасажирський поїзд їде з середньою швидкістю 50 км/год. Найшвидшими ж є потяги "Інтерсіті" та "Інтерсіті+" з максимальною швидкістю до 160 км/год, хоча в дійсності показники значно нижчі, розповів у розмові з DW голова правління асоціації "Високошвидкісні магістралі" Сергій Рудковський. За його словами, в середньому вони їдуть зі швидкістю трохи близько 95 км/год. Лише на деяких напрямках, таких як Київ-Харків та Київ-Львів, інколи швидкість сягає 110 км/год.
Низька швидкість руху потягів пояснюється зношеністю колій, які знаходяться в критичному стані, пояснює експерт сектору "Інфраструктура" Офісу ефективного регулювання (BRDO) Андрій Буковський. "Капітального ремонту і реконструкції потребують понад 11 тисяч кілометрів залізничних колій. Це близько 30 відсотків від загальної протяжності. Проте за дев'ять місяців 2020 року УЗ спромоглася відремонтувати лише 49 км - менше ніж піввідсотка від потреби", - підкреслив він.
Щоб досягти швидкості 350 км/год потрібно або переробляти існуючі колії, або будувати нові, що дешевше та економічно доцільніше, розповів DW експерт та координатор проєкту "Поїздка" Олександр Бондаренко. Крім того, нові колії потребуватимуть більш розлогих кутів поворотів, додає Буковський. "Наприклад, у Львівській області з урахуванням гірського ландшафту треба передбачити будівництво або тунелів, або ж окремих залізничних естакад", - зазначив він.
Також необхідно побудувати окремі колії ще й в містах, інакше високошвидкісний потяг рухатиметься існуючими коліями, значно зменшивши швидкість, каже Буковський. "Це збільшить час руху і ставить під сумнів саму ідею швидкісного руху. Саме через це у світі для ліній високошвидкісного руху побудовані окремі вокзали", - наголошує експерт. Крім того, веде далі Буковський, проєкт швидкісних маршрутів вимагає цілком нових потягів.
Точну суму, яка необхідна на реалізацію такого проєкту можна буде назвати після детальних прорахунків, хоча вже зараз експерти прогнозують десятків мільярдів доларів. За словами Рудковського, на будівництво нового залізничного полотна та закупівлю рухомого складу потрібно до 30 мільярдів доларів. Водночас Буковський прогнозує не менше 60 мільярдів.
Ані український бюджет, особливо в умовах кризи, ані "Укрзалізниця", яка має великі борги, дозволити собі побудову ліній високошвидкісного руху не зможе, тому однозначно потрібен інвестор, переконаний Бондаренко. Ставку на інвестора роблять і в самій "Укрзалізниці". Жмак заявив, що єдиний інструмент, який дозволить залучити великих міжнародних фінансових гравців для реалізації проєкту - концесія.
За словами голови правління асоціації "Високошвидкісні магістралі" Сергія Рудковського, найбільш конкретний інтерес до проєкту проявляє Китай, а також ряд країн Перської затоки. "Ми провели дуже багато роботи, в тому числі з потенційними інвесторами. На сьогодні з упевненістю можна підкреслити, що інвестори є", - зазначив він.
Втім, реалізувати проєкт із залученням інвесторів неможливо доти, доки не приймуть два ключові закони - "Про залізничний транспорт України" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту", вважає Буковський. "Їхнє завдання - анбандлінг, тобто розділення "Укрзалізниці" на окремих операторів: вантажного, пасажирського та інфраструктурного. Тоді для інших операторів будуть створені ринкові умови й з’явиться можливість залучати приватних інвесторів", - каже експерт.
Реклама
Перспективи реалізації проєкту
Теоретично на будівництво магістралі протяжністю 500 км знадобиться мінімум п'ять років, вважає ексголова "Укрзалізниці" Олександр Завгородній. "Розробка техніко-економічного обґрунтування та узгодження його в уряді займе один рік, термін проєктування складе два-три роки, потім проведення експертизи - один рік", - зазначив він.
Щоб зацікавити інвестора і окупити інвестиції потрібно, аби ця магістраль була сумісною для пасажирського і вантажного транспорту, переконаний Рудковський. "На цьому маршруті можна було б організовувати транзитні вантажні перевезення по транскаспійському маршруту. В середньостроковій перспективі маршрут має всі шанси, додатково поповнитися транзитом вантажів і з Індії", - каже він.
Коли та чи взагалі втіляться плани "Укрзалізниці" в життя, невідомо, адже про будівництво високошвидкісної магістралі було багато заяв і раніше, а в 2018 році за розробку ТЕО високошвидкісного руху в напрямку Одеса-Київ-Львів взялася італійська компанія Italferr, зауважує Бондаренко. "Але як і більшість масштабних інфраструктурних проєктів в Україні, через певний час про нього забули", - підсумував експерт.
Швидкий, іще швидший, найшвидший
У штаті Невада з січня 2016 року під керівництвом засновника компаній Tesla та SpaceX Ілона Маска розробляється унікальний потяг. Наскільки реалістичним є проект, і де ще в світі є надшвидкі потяги - у галереї DW.
Фото: Hyperloop Technologies
Понад 1200 км/год у сталевій трубі
Задум-концепт Ілона Маска називається Hyperloop. Засновнику ракетно-космічної фірми SpaceX та компанії-виробника електрокарів Tesla кортить з'єднати системою "трубопотягів" Сан-Франциско та Кремнієву долину з Центральною долиною в Каліфорнії та урбанізованою агломерацією навколо Лос-Анджелеса.
Фото: picture-alliance/SpaceX via AP/P. Larson
Майже без опору в напіввакуумі
Головною "родзинкою" задуму Hyperloop є атмосферний тиск у трубах, якими мчить потяг. Там він має бути суттєво нижчим, ніж ззовні. Цілковитого вакууму в велетенській залізничній системі досягнути просто неможливо з інженерно-технічної точки зору. Але звичайні повітряні помпи можуть, принаймні, настільки розріджувати повітря, щоб його опір під час руху поїзда істотно зменшився.
Фото: Hyperloop Technologies
І не лише суходолом
Не виключений і тунель під водою. Це значно спрощувало б видачу необхідних дозволів, ніж під час прокладання труб на землі. Та поки що проект навіть не дійшов до початкового етапу, а перебуває на експериментальній стадії. У січні 2016 фірма Hyperloop Technologies розпочала експлуатацію дослідно-випробувального майданчика поблизу Лас-Вегаса. Спочатку експериментуватимуть з невеликими моделями.
Фото: Hyperloop Technologies
Летіти в повітрі
Вузенькі потяги Hyperloop мають висіти на повітряній подушці, яку вони створюватимуть самі ж завдяки високій швидкості руху. Потяги при цьому розвиватимуть швидкості понад 1200 кілометрів на годину. Але є й чимало застережень щодо перевезень пасажирів за таких умов. Адже досі незрозуміло, як пасажири перенесуть такі навантаження. А як надавати першу допомогу в дорозі, якщо вона комусь знадобиться?
Фото: picture-alliance/SpaceX via AP/P. Larson
Метро для Швейцарії
Ідея вакуумних трубних тунелів не зовсім нова. У Швейцарії вже певний час задумують створення SwissMetro - системи тунелів, що мала б поєднати найважливіші міста країни. Тут потяги теж пересуватимуться без контакту з поверхнею. Однак не завдяки повітряній подушці, а завдяки електромагнітному полю під ними. Там швидкими, як Hyperloop, вони не будуть - "лише" 500 кілометрів на годину.
Фото: picture-alliance/dpa/Swissmetro
"Почуваєшся, наче в літаку"
Щось подібне вже зараз можуть відчувати на собі пасажири-учасники випробувань японського надшвидкісного потяга Maglev. Чим вища швидкість, тим стабільніше їде потяг. Утім, пережити це особисто поки що можуть лише обрані. За проектом, перша лінія надшвидкісного потяга сполучить Токіо з містом Нагоя у 2027 році. Швидкість поїздів на цьому маршруті має сягати 500 кілометрів на годину.
Фото: picture-alliance/dpa
Король безконтактного руху
А ось так він виглядає зовні: Maglev - це скорочення терміну magnetic levitation, тобто "магнітне паріння". Лінії надшвидкісних потягів на магнітній подушці - це так звані колійно-ведучі наземні засоби пересування. Електромагнітні поля утворюють магнітну подушку. Вони штовхають потяг колією, прискорюють його та ними ж він і гальмує. Тертя немає, тож техніка значно менше зношується.
Фото: picture-alliance/AP/Yomiuri Shimbun
В аеропорт, але швидко!
Потяг Transrapid у Шанхаї - найшвидший поїзд світу з тих, що сьогодні перебувають в експлуатації. В основі його технологій ті самі електромагнітні подушки, що й в японського Maglev. Експлуатаційна швидкість сягає 430 кілометрів на годину. Потяг доставляє пасажирів з околиць Шанхая до аеропорту міста, долаючи відстань у 30,5 кілометра за вісім хвилин.
Фото: picture-alliance/dpa
Німецька розробка
Модель потяга в Шанхаї розроблялась в Німеччині фахівцями концернів Siemens та ThyssenKrupp. 1983 року дослідний зразок вперше промчав у німецькому Емсланді. Хоч у ФРН було чимало різних ідей щодо запровадження колій на електромагнітній подушці, але жодна з них не змогла здобути підтримки. Головний аргумент: класичні потяги і так стають дедалі швидшими.
Фото: picture-alliance/dpa
Замість магнітних подушок ICE-потяги
Німецька залізнична компанія DB робить ставку на надшвидкісні потяги Velaro виробництва Siemens. Їх можна легко інтегровувати в наявну мережу колій. 1988 року німецький Intercity-Express встановив рекорд швидкості - 406,9 кілометра на годину. Хоч зазвичай їхня швидкість не перевищує 300 кілометрів на годину. Velaro охоче купують компанії з Іспанії, Китаю, Росії, Великобританії та Туреччини.
Фото: imago/imagebroker
З Пекіна до Шанхаю зі швидкістю 380 кілометрів на годину
Сучасні потяги Velaro більше не мають локомотивів. Натомість компоненти двигунів тепер містяться під кожною віссю. Найшвидший з потягів цього класу - Harmony CRH 380A - сьогодні регулярно експлуатується у Китаї. Під час тестової поїздки 2010 року потяг розвинув швидкість 486 кілометрів на годину. Та в повсякденні пасажирам рейсу Шанхай - Пекін доводиться вдовольнятися 380 кілометрами на годину.
Фото: imago/UPI Photo
Прабатько усіх надшвидких потягів
Найшвидшим з усіх традиційних потягів залишається французький TGV. Він регулярно курсує коліями ще з 1981 року. Найновіша версія цих поїздів - AGV - досягла 2007 року навіть швидкості у 574 кілометрів на годину. Утім, пасажирів ці потяги перевозять, як правило, зі швидкістю 320 кілометрів на годину. Потяги на базі TGV експлуатуються у Німеччині, Бельгії, Великобританії, Швейцарії та Італії.
Фото: picture-alliance/dpa/C. Sasso
Японія - піонер надшвидкісних потягів
Ще до Франції японці розробили та розпочали серійне виробництво й експлуатацію справжнього швидкісного потяга Schinkansen. У 1964 році у рамках підготовки до Олімпійських ігор у Токіо попередня модель цього потяга вже тоді розвивала крейсерську швидкість у 210 кілометрів на годину. На сьогодні максимальна швидкість під час перевезень потягами цього класу - 320 кілометрів на годину.
Фото: cc-by-sa/D A J Fossett
Швидкість - це ще не все
З 2017 року рухомий склад німецької залізниці поповниться новим потягом - ICE 4. Поїзд завдовжки 350 метрів матиме 12 вагонів та загальну місткість 830 місць. Утім, новий іще не означає швидший. Він розвиватиме максимальну швидкість 250 кілометрів на годину. Зате ICE 4 споживатиме значно менше струму.