Коаліція консервативного блоку ХДС/ХДС і соціал-демократів, яка перебуває при владі в Німеччині з травня 2025 року, прагне значно збільшити кількість мігрантів, які підлягають висилці з країни. У політичних та медійних дебатах з цього приводу домінує ключовий термін - депортація.

Складність цього завдання і широкий спектр думок навіть всередині братніх партій - Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і баварського Християнсько-соціального союзу (ХСС) - яскраво ілюструє суперечка про повернення біженців до Сирії - країни, зруйнованої тривалою громадянською війною. Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль (Johann Wadephul) з партії ХДС нещодавно відвідав Дамаск, після чого дав обережну оцінку: "На даний момент існують лише дуже обмежені можливості для цього". 

У чому глава МВС заперечив міністру закордонних справ Німеччини?

Тож Вадефуль вважає депортацію сирійців, які скоїли злочини в Німеччині, можливою лише в "дуже рідкісних виняткових випадках". Тим часом німецький міністр внутрішніх справ Александер Добріндт (Alexander Dobrindt) з ХСС, навпаки, підкреслив, що в основному має намір дотримуватися політики збільшення кількості депортацій. А канцлер Німеччини Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) на пресконференції 3 листопада заявив: "Громадянська війна в Сирії закінчена. Тепер немає підстав для надання притулку в Німеччині, тому ми можемо почати депортацію".

Однак на практиці німецька влада швидко досягла межі можливостей щодо депортацій, оскільки правова база є досить складною. На це посилається берлінська медіаслужба Integration у представленому 3 листопада аналізі даного питання.

"Депортації регулюються національним міграційним і процесуальним законодавством, конституційним правом Німеччини, європейськими директивами і правилами, а також міжнародними зобов'язаннями країни", - зазначають у своєму висновку експерти Integration. Одна з них - Ганна Франц (Hannah Franz), юристка з Гамбурзького університету. Вона розглядає оприлюднену німецьким урядом ініціативу щодо повернення біженців у контексті планів з розширення практики взяття під варту перед депортацією.

У Німеччині не вистачає місць для осіб, що підлягають депортації?

Для цього необхідно буде створити додаткові місця у спеціальних в'язницях або ізольованих зонах, призначених для утримання під вартою мігрантів перед їх висилкою на батьківщину. Зараз по всій Німеччині всього близько 800 таких установ.

За словами Франц, річна кількість людей, яких затримують у Німеччині з метою подальшої депортації, росте вже багато років, у 2024 році вона сягнула близько 6000. При цьому спостерігається значний гендерний дисбаланс: понад 90 відсотків із них - чоловіки. "Лише дуже небагато центрів утримання під вартою взагалі призначені для прийому жінок", - констатує юристка, звертаючи увагу на невирішену проблему розміщення осіб, які підлягають депортації.

Франка Релль (Franca Röll), відповідальна за подібні питання в адміністрації одного з округів німецького міста Карлсруе, знає, про кого зазвичай ідеться. За даними влади, у першу чергу це біженці, які вчинили злочини, але є й інші категорії. "Якщо хтось агресивно поводиться в міграційному відомстві або порушує порядок проживання. А також ті, хто вже чинив опір під час невдалої спроби депортації", - пояснює Релль.

Як встановити особу людини, у якої немає паспорта?

Проблема полягає в тому, що тільки в 10 з 16 німецьких федеральних земель є власні центри утримання затриманих, які очікують на депортацію. Тому їх доводиться розміщувати в інших місцях. Голові берлінського земельного відомства у справах міграції Енґельгарду Мацанке (Engelhard Mazanke) постійно доводиться шукати рішення цієї проблеми.

Крім того, існують серйозні перешкоди, що заважають законним депортаціям. Часто це пов'язано з відсутністю точної інформації про людей, які підлягають висилці з Німеччини. Якщо вони не можуть або не хочуть пред'явити паспорт, то ситуація стає складною, з чим Мацанке, як він зізнається, неодноразово стикався за більш ніж 30 років роботи у цій сфері.

"Є багато регіонів, де держави етнічно неоднорідні, - вказує Мацанке, наводячи як приклад ситуацію з курдами, які можуть бути вихідцями з Туреччини, а також Ірану, Іраку або Сирії. - Це означає, що іноді взагалі немає жодної ясності щодо того, з якої країни прибула людина".

У таких випадках корисними можуть бути підказки для встановлення особи: документи, такі як військовий квиток або водійські права, а також покази свідків, записані в ході розглядів у Федеральному відомстві у справах міграції та біженців.

У подібних ситуаціях іноді проводяться співбесіди у посольствах країн ймовірного походження біженців. "Однак у кінцевому підсумку завжди потрібна країна походження, яка заявить про свою готовність прийняти дану людину", - вказує Мацанке.

Багато біженців самі залишають Німеччину

На думку глави берлінського відомства у справах міграції, ключ до вирішення проблеми полягає не стільки в депортаціях, скільки у добровільному виїзді тих, хто не має права на перебування в Німеччині. Свій аргумент він підкріплює цифрами: у 2019 році, останньому перед початком пандемії COVID-19, столицю Німеччини покинуло близько 6000 людей, які не мали права на перебування у країні. Тоді як депортували лише тисячу осіб.

Тож співвідношення між добровільним від'їздом з федеральної землі Берліні примусовим поверненням на батьківщину склало шість до одного. До кінця 2025 року Німеччину покинуть 15 тисяч біженців, що живуть у столичному регіоні, ще 1700 буде депортовано, очікує Мацанке. Це означає, що згадане співвідношення буде одинадцять до одного.

Депортація - крайній захід?

Уряд Німеччини також знає, яких заходів потрібно вжити, щоб з країни виїхало якомога більше мігрантів, у яких немає реальної перспективи залишитись у країні на законних підставах. "Ми хочемо активніше підтримувати добровільне повернення, посилюючи стимули і консультації з цього питання", - наголошується в коаліційній угоді ХДС/ХДС і соціал-демократів. І далі уточнюється: "Якщо це не відбувається добровільно, то держава повинна примусово забезпечити виконання обов'язку виїзду". Тобто - організувати депортації.

Читайте також:Прохачів притулку у ФРН - удвічі менше, ніж у жовтні 2024-го